11 квітня  о 17:00 у Центральному палаці культури (Театральна площа, 5, великий зал) відбудеться прем’єра вистави за цим твором Народного драматичного театру ім. Григорія Агєєва та дитячої театральної студії «Бу-Бу-Бу». Вхід вільний. 

Книжка була створена в рамках українсько-німецького проєкту «Вчимося пам’ятати». Її автори: Анна Ямчук, Микола Кушнір, Наталя Герасим, Анна Тарновецька. У цьому виданні на основі спогадів очевидців, архівних матеріалів та фотографій відтворено історію Голокосту в Чернівцях. Ідея створення книжки у вигляді графічного роману виникла саме через пошук нових способів роботи зі школярами в музейному середовищі. «Піжмурки зі смертю» – це водночас художнє видання і підручник, тому може використовуватися як для самостійного читання, так і для практичної роботи під час уроків. 

Підготовка вистави за мотивами книги – це вже наступний крок у рамках нового проєкту «Стежками пам’яті». «Для нас ця вистава, – говорить його координаторка, керівниця освітніх програм Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини Анна Ямчук, – неймовірно важлива не лише тому, що «оживлює» книгу, а є ще одним дієвим способом роботи зі школярами. Ми ставили собі за мету провести повноцінний освітній захід. Для цього розробили додатковий сайт https://www.pizhmurky.com/ та готуємо міні-виставку». 

Після завершення заходу організатори також запрошують всіх охочих долучитися до обговорення. 

«Таку форму роботи активно використовують за кордоном, – додає Анна Ямчук, – зокрема, в Дюссельдорфі, де 6 квітня також відбудеться прем’єра вистави за цією книжкою».

За словами режисера-постановника Івана Даніліна, «Піжмурки зі смертю» – це розповідь про чотирьох чернівецьких дітей, які пережили Голокост, історія про втрачене дитинство. 

«Коли дорослі «граються» в свої жорстокі ігри, – додає Іван Данілін, – найбільше страждають найнезахищеніші. Ми присвячуємо цю виставу всім маленьким, наївним,  безневинним, радісним та щирим, які загубили свої іграшки, втратили мрії та віру й вимушені виживати у жорстоких реаліях війни. І, що важливо для кожної дитини, – після болючих втрат, жорстокості та поневірянь знайти в собі той промінчик віри, щоби вирости справжньою Людиною».

Проєкт «Tracks of Memory» фінансується коштом Федерального міністерства закордонних справ Німеччини в рамках програми «Розбудова співпраці з громадянським суспільством країн Східного Партнерства» 2024 р. 

Запис Вчимося пам’ятати: у Чернівцях презентують виставу за книжкою про Голокост спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація проєкту «Третя симфонія Борис Лятошинського. Історична прем’єра» відбудеться 30 вересня о 15:15 у приміщенні Великої концертної зали Чернівецького фахового коледжу культури і мистецтв ім. С. Воробкевича.

Проєкт має за мету промоцію та актуалізацію постаті визначного класика української музики Бориса Лятошинського.

Його Третя симфонія, створена по завершенню Другої світової війни, належить до найвидатніших творів композитора і вирізняється глибоко національним утіленням споконвічної для європейського мистецтва колізії: протистояння добра зі злом. Прем’єра твору відбулась у жовтні 1951 року та мала шалений успіх у слухачів, утім провладна верхівка Союзу радянських композиторів брутально розкритикувала Третю симфонію Лятошинського як антинародну і формалістичну, прирекши першу редакцію твору на забуття.

Молодий композитор Гліб Фаренюк нещодавно віднайшов втрачені фрагменти партитури Третьої симфонії, здійснив реконструкцію оригінальної версії твору і переклав його для двох фортепіано у вісім рук.

У межах всеукраїнського гастрольного туру відбудеться презентація відновленої першої редакції Третьої симфонії, музика якої буде виконана вперше після 1951 року. Передуватиме концерту зустріч, під час якої Гліб Фаренюк представить найновіші знахідки і розповість про історію й значення цього твору для української музичної спадщини.

Музика Бориса Лятошинського має несамовиту мистецьку цінність, втім до сьогодні залишається маловідомою. І це неймовірно прикро, бо саме Лятошинському ми завдячуємо абсолютно самобутньому втіленню музичного модерну в Україні й без нього неможливо уявити національного музичного Пантеону. Не можу натішитись, що в межах нашої поїздки ми матимемо можливість як говорити про Лятошинського, так і почути відроджену версію Третьої симфонії, — зазначає автор проєкту.

Симфонія прозвучить у виконанні чотирьох молодих піаністів: Гліба Фаренюка, Олександра Олійника, Максима Шадька та Богдана Волошина.

Подія відбудеться у партнерстві з Національним будинком музики в межах Гранту Президента України для молодих митців в рамках реалізації проєкту «Третя симфонія Бориса Лятошинського: деміфологізація першої редакції».

Запис Третя симфонія Бориса Лятошинського: історична прем’єра і деміфологізація першої редакції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тож під завісу сезону Чернівецький облмуздрам підготував прем’єру. За іншою п’єсою цього автора – монологом-трагікомедією «Справжня історія фрекен Хільдур Бок, ровесниці століття».

Сюжет – невідома історія життя відомого персонажа: «домоправительки» фрекен Бок з трилогії Астрід Ліндгрен про Карлсона.  Історія драматична, місцями навіть трагічна, але розказана дотепно, легко і до певної міри весело.

Тож обраний режисером Дмитром Леончиком спосіб подачі матеріалу – бурлеск – цілком відповідає ідеї поєднати невідповідне, сміятися крізь сльози, виливати біль через регіт. У цьому ключі вдало підібраний і костюм героїні – рожеві лосини, пір’яне боа, спідниця-пачка. Час від часу на цей травестійний «лук» накидався то банний халат, то кумедний плед, то лікарняна уніформа – залежно від повороту оповіді. Монолог фрекен (панни) Бок, чи то пак, уже фру (пані)  Йенсен за півтори години стільки разів змінював структуру і «жанрові різновиди», що не втомив глядача: вона і оповідала усамітнено, і комунікувала з глядачами, і відповідала невидимим співрозмовникам по телефону, і співала зі спеціальної маленької сцени, і мовила з імпровізованого екрана… Загалом було не нудно.

Чи такою хотів би бачити свою героїню автор п’єси? Важко сказати, адже на самому її початку зазначається, що «це дуже стара і огрядна жінка, одягнена просто, по-домашньому. І розмовляє вона просто та спокійно. І нікуди, нікуди не поспішає». Натомість режисер запропонував глядачеві персонажа дуже активного, і до того ж у чудовій (браво, Лариса Попенко!) фізичній формі. Має на це повне право. До речі, у київській постановці Стаса Жиркова «Білка, яка жила сто років» за цією ж п’єсою актриса Віталіна Біблів узагалі, можна сказати, юна дівчина: зіграла «ровесницю століття» у свої неповні 40. І наскільки можна судити з доступних на ютюбі уривків відео з вистави, ця володарка минулорічної нагороди за найкращу жіночу роль також всупереч автору не обрала стиль «розмовляти просто та спокійно і нікуди, нікуди не поспішати».

Читала передпрем’єрні зізнання чернівецької акторки, що ця роль стала для неї експериментом, на який непросто було наважитися. Якщо геть відверто – я не впевнена до кінця, що це справді роль для пані Лариси. Наскільки вона переконлива як драматична актриса, настільки переграними і неприродніми виглядають мені її комедійні прийоми. Та це суб’єктивне відчуття. Зрештою, фрекен Бок зіграна і приязно прийнята публікою.

Не надто вдаються нашому театру (не лише в цій виставі) і моменти живого спілкування з глядачем. Для експромтів потрібні або актори з блискучим почуттям гумору (а це, погодьтеся, таки Божий дар), або  «імпровізації» мають бути дуже ретельно підготовлені.

І про деталі. Адже можна списати з корабля історії Чехова, але забувати його цитату про рушницю, яка, якщо вже є на сцені, то мусить вистрілити, неприпустимо.

Тож попри розгул бурлеску у всіх його проявах, кожна річ, яка з’являється на сцені, має мати сенс. Який глибокий сенс численних іграшкових каченят, окрім крякання невпопад – незрозуміло. Також не дуже ясно, яку роль грала у постановці ванна, яку тягали туди-сюди по сцені і постійно шукали їй застосування. Та і в п’єсі її не було. Але хай, вважатимемо, що це нагадування про оригінальний текст – там, звісно, була не велика ванна, а маленька балійка, в які фрекен Бок мила ноги, та вже гай. Художник так бачить.

На мій особистий превеликий жаль, не обійшлося без похабщини – дрібноепізодичної, та все ж. Коли героїня зазирає на телефон крізь розчепірені ноги. Ну якось то… реально ні до чого. Навіть попри те, що бурлеск – це  «навмисна вульгаризованість». Але чи є сенс обмежувати режисера, якщо він відгукується на запит публіки: адже на цій доволі-таки глибокій і дотепній виставі чернівецький глядач найголосніше сміється зі слова «какати»…

А загалом вечір був доволі милий. Зрештою, завдяки цій прем’єрі захотілося знов пролистати старого-доброго Карлсона, глянути його пригоди, намальовані норвезькими аніматорами і озвучені українською (зокрема, фрекен Бок – Тамарою Яценко), погортати ютюб з фрагментами вистав столичних  театрів. Мистецтво таки спонукає

Маріанна Антонюк, спеціально для «Версій»

Запис Зворотний бік Карлсона спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після гучного успіху в Києві, до нашого міста завітає з гастролями Дніпровський театр «Віримо», який за свої попередні візити вже встиг закохати у себе багатьох поціновувачів мистецтва.

Цього разу у містян є нагода побачити на сцені Чернівецької обласної філармонії нову прем’єрну виставу цього потужного колективу – «Біла пошесть» за п’єсою чеського драматурга Карела Чапека.

Процитуємо відгуки з соцмереж дніпровських та київських глядачів, які вже мали змогу побачити виставу:

Вражаюча режисура, сценографія (потужно алегорична, метафорична і, одночасно, багатофункціональна центральна декорація), «високовольтна» акторська гра

Це не передати словами… я в захваті, як і завжди. П’єсі майже 100 років, а актуально – ніби написано зараз. Майстерність театру на вищому рівні. Наполегливо рекомендую

В залі вражаюча, напружена тиша. Скільки сатиричних, історичних, літературних, сучасних алюзій, що поглиблюють сприйняття

Мої сльози в кінці були тихі, але гучніші за всі оплески

Це тільки мала частина відгуків, якими глядачі діляться на просторах інтернету, але судячи зі всього – вистава вартує того, щоб бути побаченою.

Крім того, після кожного з показів відбудеться зустріч із постановниками та акторським складом вистави. Так чином театр має змогу отримати «наживо» зворотній зв’язок, відповісти на питання та розповісти про процес створення постановки.

Вхід на подію – безкоштовний, але обов’язковою є попередня реєстрація за посиланням https://forms.gle/sRsVt642GgmFYunx9

Творча команда проєкту буде щиро вдячна за добровільні донати глядачів на користь ЗСУ

Початок вистав о 18.30

Показ вистави та форуми відбуваються в рамках проєкту «Біла пошесть: фантастичний реалізм часів однієї війни», який реалізується ГО «Народна допомога Україна» у партнерстві із Дніпровським драматичним молодіжним театром «Віримо!», та співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ» , Trans Europe Halles та Malý Berlín

Запис Прем’єра “Білої пошесті” Дніпровського театру “Віримо” – у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Зрадь мене»  – таким емоційним посилом означив Чернівецький облмуздрам свою прем’єру  за п’єсою Володимира Винниченка «Закон». Як стверджує режисер-постановник нової вистави Людмила Скрипка, назву змінили, бо таким було нове філософське та  емоційне навантаження вистави, адже п’єсі 100 років, це давно класика… На передпрем’єрній пресконференції і вона, і директор  – художній керівник театру Юрій Марчак, розповідали, що головний акцент постановки зробили на людських стосунках, на їхньому найвищому прояві – коханні. Вистава не надто велелюдна, але проблем людських у ній не менше, ніж у самому житті.

У виставі зайняті Андрій Циганок, Сніжана Винарчук у чергу з Ксенією Король, Діна Анепська, Віктор Барановський/Назар Кавулич, Марія Романова /Люсьєна Надкернична.

Діна Анепська: «Колись я грала у п’єсі Винниченка під автентичною назвою «Закон» у постановці незабутнього Анатолія Литвинчука. Проминули роки, граю тепер іншу роль, і це буде зовсім інша вистава, але знову виходити на сцену – щоразу диво… 

Особлива «фішка» нинішньої постановки – жива музика  цілого гурту (Оксана Рошка, Віктор Барановський, Назар Кавулич, Олександр Дадус, Петро Мегера, Михайло Турик).

А решту дізнаємося підчас вистави. Вже нинішньої суботи-неділі.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Людмила СКРИПКА про свою нову постановку: «Глядач приходить за емоціями» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На передпрем’єрній пресконференції директор Облмуздраму Юрій Марчак не без гордості поділився тим, що виконані фінансові показники, здійснені заплановані ремонти й намічені  подальші. А на творчий фінал напруженого сезону режисер-постановник Дмитро Гусаков (на фото) ставить Мольєрівського «Скапена-Штукаря». Приблизно рік тому у постановці тоді ще режисера-фрілансера Дмитра Гусакова ми побачили «Дванадцяту ніч» за Шекспіром. Дмитро Гусаков так надихнувся класикою, якої до того не ставив, що пройшов конкурс на головного режисера Хмельницького облдраму, і на запрошення театру Чернівецького узявся за Мольєра. Художник-постановник – добре відома нам Наталя Руденко-Краєвська, балетмейстер – Марія Циба. У виставі задіяна жива оркестрова музика під керуванням Володимира Шнайдера, а спів акторам ставили Оксана Первова-Рошка. І в головній ролі – Дмитро Леончик. І що з того всього вийде, дізнаємося вже через 10 днів, у суботу-неділю 22-23 червня, найкоротшу червневу ніч…

Запис 88-й театральний сезон Чернівецький театр закриє прем’єрою вистави за Мольєром спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Останні дні березня традиційно позначаться в мистецькому житті Чернівців прем’єрою вистави  у Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської. Цього разу це будуть «Чудеса Мері»– нове трактування чудової й чудернацької Мері Поппінс. Англійська канва творів ПамелиТреверс стала основою для творчої «вишивки» авторки інсценізації та режисерки-постановниці вистави, народної артистки України Людмили Скрипки. Як розповідає Людмила Іванівна, вона давно помітила актуальність історії про Мері Поппінс та її вихованців для нашого життя. І не дивно, бо це про родину, про виховання, про стосунки між батьками й дітьмі. Відтак постановниця залишила англійські імена героїв, проте у виставі піднімаються проблеми,  актуальні і загалом в Україні, і у нас в Чернівцях: «Наразі у нас є дещо сумний час, коли ми поглинуті політичними, економічними проблемами. І ці проблеми, на жаль, проявляються у середині сім’ї, в стосунках батьків з дітьми. Захотілося зробити дуже світлу й теплу історію. Щоб на неї із задоволенням ішли до театру дідусь, бабуся, тато, мама, діти. Створити виставу, яка об’єднала б різні вікові категорії, непросто. Здається, книжки Треверс про знайому всім Мері Поппінс є саме тим матеріалом, що може всіх об’єднати», – розповіла Людмила Скрипка.

«Чудеса Мері…» – це наша версія, нас,українців, – моя, й сподіваюсь, бабусі. Тому ця історія буде цікава тут, у Чернівцях…Власне, це паралельна історія», –поділилася режисерка.

У виставі беруть участь вихованці театральної студії Чернівецького драмтеатру, вони виконуватимуть свої ролі на рівні із дорослими акторами. А це велика робота для дитини, кажуть наставники студійців. Проте самі діти зізнаються, що, займаючись у театральній студії, змінилися на краще. Серед дорослих акторів, зайнятих у виставі – улюбленець чернівецької публіки Андрій Циганок. І це своєрідний індикатор того, що нудно не буде.

Вл. інф.

Запис До Чернівців завітає чарівна няня Мері Поппінс спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо замислитися, чому в шкільні роки ми не сприймали з цікавістю роман Панаса Мирного «Хіба ревуть  воли, як ясла повні» – і як тільки не варіювали ми імення Чіпки – та  спробувати відповісти собі чесно, то зрозуміємо, що у підлітковому й юнацькому віці, коли в житті відносно мирний період, ми мало цікавого бачили в бунтарі Чіпці, якого штамповано подавали нам як «пропащу силу, якій так не вистачало керівництва «спрямовуючої партії».

Через багато років  режисер Петро Колісник повернувся до твору Панаса Мирного й створив його інсценізацію. Як розповідає Петро Денисович, головним для нього було показати вибір героя між правдою і кривдою, який постає перед кожним у період реформ, коли старе вже знищене й розвалене, а нове ще невідомо яким буде. Та ще й коли реформа виявляється не такою справедливою, як мріялося людям… У своєму бажанні боротися за Правду Чіпка переступає тонку моральну рису й опиняється на боці Кривди. Назву «Трагедія бунту» режисер  – автор інсценізації пояснює своїм бажанням уже в назві показати головний посил постановки. За його словами, він ніколи не дає готових відповідей читачам, лише ставить перед ними проблему: «Я і не люблю такого театру, який вказує шлях. Бо для кожної людини є свій індивідуальний шлях. Просто людина має брати відповідальність за свої вчинки, не переносити її на інших. От Чіпка образився і переніс свою злобу на матір, на сусідів, на друзів. Тобто все навколишнє середовище стало для нього чужим і воно відповіло йому тим самим. Це дуже складна ситуація. Як кажуть, «Не дай Бог жити під час реформ», бо ламається все. І тут людина губиться», – сказав Петро Колісник.

У головній ролі глядач побачить Олексія Надкерничного. Режисер-постановник вважає, що він не помилився у виборі актора на роль Чіпки і що в процесі репетицій у нього сформувалася справжня команда однодумців. Для самого ж Олексія найбільшим ризиком у роботі над образом Чіпки було не повторити Саву Жижияна з постановки «Земля» за О.Кобилянською.

Цікаву сценографію вистави створив Петро Магратій, поєднавши атмосферу часу з сучасними сценічними засобами. Прибережу до прем’єри асоціації, які склалися при перегляді репетиції.

А диригент театрального оркестру Володимир Шнайдер створив до вистави оригінальну музику. Адже вимогливий Петро Денисович не захотів обмежитися підбором фонограми.

Побачити ж і почути, що вичитав Петро Колісник у творі Панаса Мирного, можна буде  вже цієї суботи-неділі 26-27 січня і  далі 3 лютого на прем’єрі вистави Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської «Трагедія бунту».

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото з Інтернету.

Запис «Трагедія бунту» від Панаса Мирного і Петра Колісника спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вже на цих вихідних Чернівецький академічний обласний музично-драматичний театр покаже нам останню прем’єру сезону.

Цього разу режисерка Людмила Скрипка обрала для постановки п’єсу, вже можна казати, класика румунської драматургії Михаїла Себастьяна «Зірка без імені» в сучасному перекладі українською Сергія Лучканина. До речі, нинішній перекладач зазначив, що румунською назва п’єси звучить  саме «Зірка без імені» – на відміну від звичного «Безіменна зірка» за аналогією з відомою російською назвою. Сказати, що драматургічний матеріал відомий, – замало. Навіть у Чернівцях п’єса побувала і в репертуарі Облмуздрамтеатру, і в репертуарі театру «Голос». Але Людмила Скрипка не була б сама собою, коли б не приготувала у відомому – потаємну родзинку.

Команда постановників румунської п’єси склалася інтернаціональною: до українок – режисерки Людмили Скрипки та художниці Наталії Руденко-Краєвської – долучилася ще й болгарка Яніца Шопова, хореограф.

Сюжет п’єси, як і належить класиці, – на всі часи. Кохання й розрахунок, блискучі столичні жителі і звичайні провінціали, випадок і сталий порядок, пошуки й звичка, сподівання й безнадійність… Усе це об’єнується в різних комбінаціях – як у калейдоскопі. Відтак, кожний глядач віднайде для себе те, що його зачепить, свою зірку, яка веде життям і ніколи не сходить зі свого шляху. Знайде невідоме у відомому…

Тож зустрінемося на прем’єрі!

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Жодна зірка не сходить зі свого шляху. Хіба що завітає на сцену Чернівецького облдрамтеатру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Захід відбудеться 17 червня 2016 р. у великій залі кінотеатру «Чернівці» з 12.00 до 13.50.
Картина присвячена героїчним подіям на Сході України в зоні АТО у 2014 році.
В рамках заходу відбудеться:

1. Спільна прес-конференція голів громадських організацій учасників АТО і їх сімей та творців кінострічки. Запрошуються засоби масової інформації – 30 хв.

2. Перегляд стрічки «ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ» – 45 хв.

3. Виступ учасників зйомок фільму -15 хв.

Запис У Чернівцях – прем’єра документального фільну “ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хоча у Мирослава Гринишина – своя концепція розуміння твору, відмінна від тлумачень радянської пори. Глядач побачить багатофігурну виставу, де, окрім головних героїв, будуть задіяні вся акторська трупа, хор, балет і оркестр. І після великої перерви на сцену вийде в ролі Івоніки Федорчука заслужений працівник культури України Юрій МАРЧАК. Про це повідомили журналістам на прес-конференції, присвяченій початку театрального сезону. Журналісти не відпустили директора, поки він не розповів, як почувається тепер на сцені, як йому вдається суміщати директорські обов’язки з напруженим репетиційним періодом. Що з цього вийде – побачимо  вже 19-20-го жовтня на прем’єрі.

Лариса ХОМИЧ, “Версії”

Запис Чернівецький глядач знову побачить «Землю» за Ольгою Кобилянською спершу з'явиться на Медіа-Версії.