Однією з ознак початку «передвиборної шарпанини» користувачі соцмереж називають те, що «в друзі косяком починають іти пропозиції від «авторів цифрового контенту» без жодного допису або з закритим профілем».

Але є ще й реальніші свідчення ймовірності майбутніх перегонів. Наприклад, Центральна виборча комісія відновила доступ на офіційному вебсайті до інформаційних ресурсів про попередні загальнонаціональні й місцеві вибори в Україні.

Інформаційні ресурси ЦВК, які були тимчасово закриті в лютому 2022-го задля захисту цілісності бази даних й забезпечення захисту персональних даних після початку повномасштабного вторгнення рф на наші території у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, наразі відкрили.

Інформаційна система Комісії зберігає відомості про результати минулих виборів, зокрема, про обраних народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, про членів територіальних виборчих комісій. Допуск до них був обмежений, щоб не дістався рф, яка проводила псевдореферендуми, складала певні списки активістів, працівників органів державної влади й місцевого самоврядування..

Упродовж 2022–2024 років Комісія вжила необхідних технологічних та організаційних заходів, спрямованих на відновлення функціонування Держреєстру виборців та посилення захисту офіційного вебсайту Комісії.

Звісно, заступник голови ЦВК Сергій Дубовик наголосив, що відкриття ресурсів ЦВК – це  «планові заходи», «не пов’язані з будь-якою виборчою кампанією».

Але «коли зорі запалюють – значить, це комусь потрібно», казав класик. Тож виборів, які вигідні комусь і в Україні, буцімто хочуть і в наших стратегічних партнерів – США. Принаймні, спецпредставник американського президента Дональда Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог в інтерв’ю агентству Reuters заявив, що «за умови досягнення угоди про припинення вогню з Росією «найближчими місяцями», Сполучені Штати хочуть, щоб Україна провела президентські і парламентські вибори до кінця року».

Чи потрібні вони, чи реальне їх проведення і як до цієї ідеї ставляться політики?

В ексклюзивному коментарі для Версій перша заступниця Голови Виконавчого секретаріату ВО «Батьківщина» та керівниця департаменту партійної та кадрової роботи Олена Шустік повідомила:

«В умовах воєнного стану Конституція та профільне законодавство забороняють проведення будь-яких виборів. Натомість Виборчий кодекс у ст. 20 передбачає, що рішення щодо призначення виборів, виборчий процес яких не розпочався у зв’язку з введенням воєнного стану, оголошується не пізніше місяця з дня його припинення або скасування. Такі законодавчі реалії”.

Водночас пані Шустік зазначила: “Партія «Батьківщина» живе і працює. На людей та для людей. І повірте, що «Батьківщина», як єдина партія, яка все своє 25-річне політичне життя має фракцію у Верховній Раді, буде готова до проведення виборів, коли б вони не відбулись».

Також народна депутатка України V та VI скликань наголосила, що Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну систему виборів з відкритими списками і гарантує гендерний баланс, набрав чинності 1 січня 2020 року. Відповідно Президентські та Парламентські повоєнні (перші) вибори пройдуть по ньому вперше.

***

Останні дні видалися насиченими на політичні події світового масштабу: розмова Трампа з путіним і Зеленським, гучні заяви українського президента, санкції проти лідера опзиції Петра Порошенка і чергова хвиля розмов про припинення вогню в Україні найближчим часом і проведення парламентських та президентських виборів, підготовка яких нібито уже повним ходом іде на місцях. Редакція Parlament.ua дізнавалася, що із цих заяв може бути правдою, і чи дійсно провладна партія, опозиція і місцеві політичні сили готуються до виборів.

Політолог: «У сьогоднішніх умовах проблема виборів набирає драматичного значення»

Доктор політичних наук, професор, зав. кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Андрій КРУГЛАШОВ нагадує, що про вибори в Україні всі згадали не сьогодні. І про висловлену у довоєнний період довіру до політиків у суспільства таки варто вже перепитати – надто багато відтоді змінилося. Та питання в іншому: чи зможемо ми забезпечити належні умови для цих виборів і відповідно – зберегти обраний нами демократичний шлях розвитку?

«Тема виборів, очевидно, виникає не випадково. Тому що останні вибори в Україні як президентські, так і парламентські мали місце ще 2019 року, а місцеві – 2020-го. І ясна річ, що українське суспільство, а тим більше – політична еліта, українська політична система – вони, особливо внаслідок тих травм, втрат і тиску, яких ми зазнаємо від повномасштабного вторгнення рф на нашу територію і окупації чималої частини наших земель – вимагають певних нових форматів діяльності. Зокрема нашої влади як у центрі, так і на місцях, – погоджується науковець. – Але чому ця тематика піднялася саме тепер?

Звичайно, не хочеться вдаватись до конспірології, але е питання активно просуває Вашингтон, і саме з боку нової команди президента Трампа-2 лунають заклики, що такі вбори можна проводити і під час війни.

Насправді це не так просто, і не тільки з технічного та організаційного погляду. Тому що в нас близько 10 млн людей перебувають за кордоном; є велика кількість внутрішньо переміщених осіб; тривають бойові дії, і умови того перемир’я чи миру, які нам пропонує цей діалог путіна і Трампа за чи над нашою головою – вони викликають чимале занепокоєння, щонайменше.

Тому з одного боку дуже важливо і справді потрібно оновити нашу політичну еліту, перевірити підтримку з боку суспільства і політичним силам, і лідерам, і змінити формат дій влади – все це досить важливо для того, щоб Україна залишалася на шляху збереження і розвитку як демократичної держави.

З іншого боку, проблеми, які виникають з відсутністю належних умов для проведення виборів, теж є насправді об’ємними і складними.

Хоча варто сказати, що тема виборів в українському суспільстві і серед українських політичних еліт починається не від заяв Трампа чи Келлога, вона почала звучати набагато раніше, і їх призована підготовка почалася давно, а зараз перейшла в нову фазу. Певною несподіванкою стало рішення РНБО про те, що в санкційний список потрапив уже і експрезидент України Петро Порошенко – лідер «Європейської солідарності». Тож тематика виборів уже, очевидно, серйозно сприйнята чинним керівництвом нашої держави і відповідно вони починають діяти якщо не на випередження, то принаймні намагаються створити умови, щоб ситуація залишалася під їх переважним контролем.

Вочевидь, у таких умовах геополітичної невизначеності і великих ризиків, які постають перед Україною, насамперед в контексті можливого прямого діалогу «Вашингтон – москва» без належної участі України, або й замість України, при явній небезпеці відсування наших європейських партнерів або при не зовсім зрозумілому форматі їх участі у цьому процесі, проблема виборів набуває такого, я би сказав, драматичного значення.

Отже, сьогодні ще рано говорити, коли ці вибори можуть відбутися та в якому саме форматі. Єдине, що можемо констатувати – що ця проблема вже потрапила до порядку денного, і не тільки нашої держави, а й наших партнерів-союзників, та й ворогів також . Вже чуємо наратив про «мирний договір з росією» (очевидно, що на її умовах), що його має підписувати нова українська влада і новий український президент. Тому поява такого синхрону між москвою і Вашингтоном щонайменше насторожує.

А з іншого боку наш демократичний процес зупинився в точці замерзання, у нас виникло багато викликів щодо реальних питань національної,  суспільної й державної консолідації, і у нас справді багато є питань до багатьох із наших політиків.

Ясна річ, що такий демократичний засіб впливу на владу як вибори, замінити нічим – за умови, звісно, жорсткого дотримання всіх демократичних процедур. Та під час ведення  активних бойових дій і при невизначеності нашої безпекової ситуації дуже важко сподіватися, що ці вибори будуть для України, по-перше, більш-менш спокійними, а по-друге, рятівними. Але – побачимо. Ситуація розвивається надзвичайно динамічно, і саме головне в ній – розуміння одного: що ключовим чинником нашого збереження і розвитку як держави та суспільства виступає розуміння необхідності опори на свої власні сили. Це підтримка боєздатності наших Збройних Сил України, дотримання норм закону і Конституції, і розуміння того, що ніхто із політиків не приходить у владу навічно чи навіть обов’язково до кінця свого життя.

Сподіваюсь, що спільними зусиллями такий підхід переможе. Але, на жаль, ми опинилися у більш ніж складній ситуації і з російсько-українською війною, і з колізіями перемовного процесу і, звичайно, з перспективами та ціною збереження і розвитку нашої держави саме як демократичної і європейської».

Нардеп від провладної партії: «Актуально наблизити повернення миру в Україну. Тоді і до виборів дійде».

Так виглядає, що  хвилі «передвиборчої бурі» виглядають штормовими тільки здалеку. Вирування пристрастей у парламенті до регіонів докочуються, але на місцях стихають. Особливої активності ні біля партійних офісів, ні на сторінках у їхніх соцмережах не спостерігається. Народний депутат від партії влади «Слуга народу» Георгій Мазурашу так і зауважує – що «не в курсі про щось таке, що сприймав би як ознаку початку підготовки до майбутніх виборів».

«З одного боку, класично вважається, що до наступних виборів починають готуватися на другий день після попередніх, – усміхається Мазурашу. –  Але в наших умовах, думаю, готуватися до виборів, перейматися цим питанням, можливо, навіть аморально.

Я не в курсі. Можливо, дотичні до партійних осередків можуть знати більше. Я не бачу нічого особливого, що могло би свідчити про підготовку не в сенсі «постійного процесу», який мав би стартувати на другий день після попередніх виборів. Хіба сприймати за ознаку запровадження санкцій проти Петра Олексійовича? :) Так це ж по ідеї лише додасть йому в рейтингу :) Чи, може, це його хочуть підтягнути під «повторимо»?:) А щодо США… Ну, знову ж таки, це стратегічний партнер України, можуть висловлювати побажання. Але ми ж не штат США – це наші внутрішні справи. Особисто я теж хотів би, щоби вибори відбулись якомога швидше, бо це означало би, що закінчилась війна, або мінімум активна фаза, і зʼявились безпекові та інші умови для проведення виборів. Але… Тепер актуально наблизити повернення миру в Україну. Тоді і до виборів дійде…»

Опозиція: «Запиту на вибори немає!»

Заступник голови Чернівецької обласної ради, керівник Чернівецької територіальної організації політично партії «Європейська солідарність» Михайло ПАВЛЮК переконаний, що питання про ймовірність виборів в Україні може поставати тоді, коли для цього будуть передумови і запит суспільства. Ні того, ні іншого він наразі не спостерігає.

«Як представник команди партії «Європейська солідарність», послідовно вважаю, що сьогодні вибори в Україні – це підрив державності і загроза існуванню державної єдності.

У нас воєнний стан, воєнна агресія росії триває – і є безліч проблем, які з цього випливають.  Зокрема, відсутність організаційної спроможності провести вибори. Адже у волевиявленні не зможуть взяти участь усі громадяни – особливо неприйнятна така ситуація стосовно тих, які віддають за Україну своє життя і здоров’я.

Беручи участь у виборчих процесах від 2006 року, добре знаю, які величезні кошти необхідні для організації виборів – для роботи на дільницях, для  спостереження, підрахунку… Цілком очевидно, що зараз для проведення виборів немає коштів, тому зовсім не розумію позиції деяких колег, які закликають «давайте проведемо – а гроші знайдуться»…

А найголовніше – чи є на це запит суспільства. Насправді люди найбільше хочуть насамперед припинення агресії, повернення додому бійців і відбудови країни. А також боротьби з корупцією, адкватних тарифів і зарплат тощо. І серед цих побажань бажання виборів немає!

А щодо того, як ми «готуємося до виборів» – наша команда зосереджена на допомозі ЗСУ, на волонтерстві. Найкраща підготовка до виборів – це реальна підтримка обороноздатності країни. Адже більше 3,5 тис. наших однопартійців служать, більше сотні загинули, і підтримки потребують їхні родини. Це нас поєднує з суспільством – побитим, але не здоланим».

Місцева партія: «Вибори у воєнний період – це недоречно, неправильно і непотрібно».

Голова місцевої партії «Єдина Альтернатива», депутат Чернівецької облради Володимир МОРОЗ також дотримується того, що війна і вибори несумісні: «На мій погляд, у воєнний період вибори – це недоречно, неправильно і непотрібно. Та й Конституція забороняє. І прецедентів проведення виборів у воюючій країні немає – приклад Америки зовсім сюди не пасує, адже Друга світова війна, під час якої проходили президентські вибори в Штатах, не велася на території США. Тож ми, «Єдина Альтернатива, до виборів не готуємося».

Місцевий тервиборчком: «Організаційно проведення виборів в принципі можливе»

Голова Чернівецького обласного тервиборчкому Микола КАСПРУК, навпаки, вважає можливість проведення виборів цілком імовірними. Хоча наразі жодних вказівок від ЦВК про підготовку до виборів не надходило.

«Важко щось на цю тему сказати, адже багато чуток ходить. Судячи з активності в соцмережах – щось назріває. Бо хоч ніхто нічого ще не заявив – а потенційних кандидатів уже старанно критикують, та й просто так ніхто би не витрачав кошти на медіа і на борди. І  Але так, щоб безпосередня підготовка розпочалася – то окрім того, що ЦВК відкрив реєстр, нічого немає.

Тобто маємо зараз тільки такі «симптоми підготовки» до виборів, а офіційно ніхто нічого не буде говорити, доки не буде прийняте рішення на вищому політичному рівні.

Організаційно проведення виборів в принципі можливе. Звісно, буде трохи складно. Та у війську це навіть простіше організувати, ніж за кордоном. Є визначена концентрація військових у визначених місцях – тож можна організувати і провести голосування.

А от за кордоном, де «нашого цвіту по всьому світу»… Раніше зазвичай була визначена дільниця десь у посольстві. Зараз же таких дільниць треба на кожну країну хоча би по сотні. Бо чисто фізично виборці не встигнуть проголосувати навіть на 10 дільницях. А в країнах, де наших громадян зараз дуже багато (у тій же Польщі) – то ледь не в кожному місті рівня нашого обласного центру треба створювати по десятку виборчих дільниць…

Та якщо на це буде політична воля – то це цілком можна реалізувати.

Через Дію – думаю, що це нереально. Навіть на прикладі виплати тисячі гривень «є-підтримки» населенню бачимо, далеко не всі цією можливістю скористалися, не реєструвалися… У публічному просторі фігурувала цифра порядка 19 млн, які взяли по цій тисячі, з урахуванням того, що майже половина від них – це діти.

Тож якби навіть хтось хотів запустити електронний механізм – це отримає багато критики, оскільки це найлегший спосіб сфальсифікувати вибори. Навіть під час голосування на дому складніше щось підтасувати, адже до виборця йдуть кілька членів комісії, спостерігачі… А запропонувати «допомогу» людині, не надто «підкованій» в електронному голосуванні, значно простіше. І проголосувати замість неї…

Солдат ЗСУ: «Тут в окопах усіх бісить, що в тилу ходять по ресторанах і ще й виставляють світлини…»

Політологічний погляд кандидата політичних наук Андрія ГЕВЮКА на вибори нині корелюється його побратимами – Андрій нині солдат ЗСУ.

«В нас останні дні ведуться розмови що на Пасху буде перемир’я. Тут думки про це розділилися більшість хоче додому бо втомлені і виснажені, але не хочуть такого перемир’я, без збереження територій. Тобто є чіткий запит на справедливість.

Солдатів тут в окопах бісить, що в тилу люди в їх містах і селах ходять по ресторанах і ще й виставляють світлини… Тут тригером є будь-які розваги, якими хваляться їх односельчани чи містяни – дивує і бісить, що народ тратить гроші на розваги і на бруківку, як вони кажуть – «на всяку хрєнь». А в моєму підрозділі 50 дронів в день йде…

Я до того, що на виборах матимуть шанс отримати підтримку військових ті політики, які це бачать, усвідомлюють і хто розвиватиме ці тези. Ну і протидіяти корупції.

А коли вибори будуть… Якщо справді на Пасху підпишуть мир чи якесь перемир’я, то на кінець літа – початок осені будуть. Усі одночасно».

Маріанна Антонюк

Запис Чи будуть цього року вибори? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Так політичний експерт Дмитро Корнійчук коментує результати нещодавнього соціологічного дослідження Центру Разумкова на своїй Фейсбук-сторінці.

За його словами, вказане соцопитування підтверджує дві ключові тенденції, які зараз простежуються серед українців.

Перша – триває щомісячне падіння підтримки партії «Слуга народу» та їхньої «ручної» опозиції «Євросолідарності». Друга тенденція: єдина проукраїнська, орієнтована на добробут простих людей і реально опозиційна політсила, яка демонструє стабільне щомісячне зростання підтримки українців, – це «Батьківщина» Юлії Тимошенко, – зауважує експерт.

Такі електоральні настрої українців він пояснює тим, що за влади Зеленського «людям стає жити тільки гірше й гірше». І попри його гучні передвиборчі обіцянки про «посадки», Порошенко залишається недоторканним і виконує роль зручної «кишенькової» опозиції.

Втім, обдурити людей вже не виходить, – робить висновок Корнійчук.

На його переконання, активна боротьба команди Тимошенко проти розпродажу землі й підвищення тарифів, захист національних інтересів і соціальних прав громадян позначилися на підтримці лідера «Батьківщини».

До речі, саме завдяки жорсткій публічній позиції Тимошенко влада не зважилася в серпні вдвічі підняти тарифи на електроенергію, як планували жадібні «зелені». Й українці прекрасно розуміють, хто їх захищає. Власне, звідси зростання рейтингів, як персонально Тимошенко, так і її партії, – резюмує експерт.

Нагадаємо, провідні вітчизняні соціологічні агенції фіксують зростання підтримки команди «Батьківщини» та її лідерки Тимошенко. Проведене Центром Разумкова соціологічне дослідження на початку серпня цього року зафіксувало спад підтримки партії «Слуга народу» та «Євросолідарність», натомість показники «Батьківщини» йдуть вгору. Опитування групи «Рейтинг» показало, що Юлія Тимошенко лідирує за темпами нарощування довіри людей, випереджаючи президента Зеленського. А результати дослідження КМІС свідчать, що «Батьківщина» вийшла на друге місце серед політичних сил і може нині розраховувати на 15% на парламентських виборах.

https://www.facebook.com/100001922615577/posts/5801513156589381/?d=n

Запис Політсила Тимошенко демонструє стабільне щомісячне зростання підтримки українців, – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Так під час пресконференції, що відбулася в інформаційному агентстві «GolosUA», політичні експерти охарактеризували поточну ситуацію, спираючись на останні соціологічні дослідження.

Як зауважив політолог Андрій Золотарьов, попри те, що за всіма соціологічними опитуваннями лідирує Зеленський, не можна не помітити тренд, який фіксують всі експерти, – Юлія Тимошенко стабільно нарощує довіру українців.

Якщо візьмемо липневу соціологію, коли за чотирма опитуваннями Тимошенко виривається на другу сходинку за рейтингом довіри, то це вже тренд. І звернуть увагу, вона – єдиний політик, яка їздить зараз у регіональні тури. Лишень дві теми, земля і тарифи, в руках Юлії Володимирівни – це надзвичайно потужна «зброя». А враховуючи те, що соціологи констатують наявність колосального нереалізованого протестного потенціалу в суспільстві, це може вибухнути, – вважає політолог.

З ним погоджується політична експертка Олександра Решмеділова, яка звертає увагу на те, що три свіжих рейтинги від групи «Рейтинг», СОЦИС, КМІС показали, що українці вважають, що країна рухається у неправильному напрямі. За її словами, це свідчить про те, що виборці шукатимуть альтернативних кандидатів для підтримки.

Справді, значно зростає рейтинг довіри у Тимошенко. Плюс – у Зеленського збільшується власний антирейтинг, тобто рейтинг недовіри. Якщо раніше він приходив у політику «чистим», без власних негативних історій, то побувши біля керма, з’явилася велика кількість українців, які розчарувалися – до того ж не просто у владі, а конкретно у президентові, – наголосила Решмеділова.

Вона зауважила, що зараз соціологи активно вимірюють не просто розстановку сил на ймовірних виборах, а саме рівень розчарування українців, тобто рейтинг недовіри.

Негатив буде «з’їдати» рейтинг Зеленського, йому доведеться з цим працювати. Лідером по антирейтингу залишається Порошенко, і це з ним грає злий жарт, – додала експертка.

Нагадаємо, соціологічна група «Рейтинг» зафіксувала, що Юлія Тимошенко випереджає президента за динамікою збільшення довіри людей. Також результати дослідження КМІС показують, що «Батьківщина» вийшла на друге місце серед політичних сил і може нині розраховувати на 15% на парламентських виборах. А опитування, проведене Центром Разумкова на початку серпня, засвідчило спад підтримки партії «Слуга народу» і «Євросолідарність» та збільшення показників «Батьківщини» Тимошенко.

https://youtu.be/3TLkjy249SY

Запис Що стає трендом, – провідні експерти прокоментували останні політичні рейтинги  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаємо, що 19 квітня, коли це питання розглядалося у Раді, в залі засідань не було ані самого Кличка, ані шести його соратників. Серед них, до речі, колишній мер Одеси Едуард Гурвіц та екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. Саме цього дня у них з’явились якісь «важливі» справи, котрі й завадили проголосувати за відставку Кабміну – рішення набрало лише 190 голосів.

Тоді опозицію багато критикували, адже ситуація виглядала досить дивною: виборці не могли зрозуміти, чому депутати не голосують за свою головну вимогу. Спочатку прес-служба Віталія Кличка надала аж надто загальний коментар, який ще більше заплутав ситуацію, а згодом лідер «УДАРу» взагалі зник з інформаційного поля. Однак із початком нового пленарного тижня у Верховній Раді, йому таки довелося відповідати журналістам.

«Мене не було у залі з поважних причин. Це були сімейні обставини, які я категорично не хочу розголошувати, – сказав Кличко. – Я просив, щоби це голосування провели у середу, але його призначили на п’ятницю. Я знаю, що мою відсутність намагаються політизувати».

Здавалося б, журналістів мала би задовольнити така відповідь. Але, як зазначив відомий політолог Тарас Березовець, «заява Кличка не лише не зняла питання мотивів, а й породила нові». Тому журналісти вирішили копнути глибше. І з’ясувалося, що Віталій Кличко, який говорить про себе як чесного та нового лідера, просто…  збрехав, себто, вибачайте, сказав неправду. Бо 19 квітня  він був у Німеччині, про що й повідомляє німецьке видання Soester-anzeiger.de. Та найцікавіше, що поїхав туди лідер «УДАРу» зовсім не з політичним візитом, а як відомий боксер – на запрошення пивного концерну.

Він приїхав до містечка Варштайн, аби особисто вручити ключі від п’яти автомобілів «Мерседес» – місцева броварня розігрувала їх серед любителів пива. Потім усі бажаючі фотографувалися з Кличком, про що свідчать світлини із заходу на сайті фірми Warsteiner. І саме за датою зроблених знімків журналісти виявили, що опозиційний лідер каже неправду.

Тож, як бачите, причина дійсно «поважна» – заради неї таки можна було б і голосування перенести… Щоправда, Віталій Кличко чомусь не захотів нікому розповідати про свій вояж до Німеччини, як і те, який гонорар він за нього отримав. Адже усім відомо, що такі рекламні акції не відбуваються безкоштовно.

Скільки саме заплатили Віталію Кличку ми, звісно, не знаємо. Але прикро, що боксер, який, схоже, так і не став справжнім політиком, намагається петляти мов заєць, замість того, аби просто розповісти правду. Невже це фірмовий стиль української опозиції? Кличко пиво п’є замість голосування в парламенті (між іншим, у офіційний та оплачуваний з нашої кишені робочий день), Яценюк – викладає в Інтернеті своє фото у плавках під час відпочинку в Ізраїлі (хоча в цей час у депутатів була запланована робота в комітетах)… Мабуть, в країні більше немає проблем, отож можна й розслабитись?

Звичайно, сам факт такої поїздки не є кримінальним злочином. І, зрештою, це справа кожного – коли й куди саме їздити. Це стосується, до речі,  не лише  простих громадян, але й політиків.  Однак у такому випадку вони не повинні нічого приховувати! Бо, погодьтеся, дивно, коли з екрану телевізора тобі розказують про любов до України та боротьбу «з режимом», а самі в цей час їдуть на «халтурку» – грошенят підзаробити.

І, за великим рахунком, до Кличка немає претензій через те, що він не підтримав відставку Уряду. Багато експертів навпаки назвали цей крок політично зрілим.  Головна претензія у тому, що слова лідера «УДАРу» відрізняються від його дій. І в майбутньому це може принести чимало сюрпризів не лише Кличку, але й виборцям. Адже усі знають, що стається, коли політик намагається всидіти на двох стільцях.

Юрій ГУК

Запис Кличко проміняв відставку Азарова на пиво? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більше за всіх у Європі за російський газ платить Україна: її остаточно втягують в орбіту московської політики на умовах навіть не молодшого партнера, а цілком залежного васала. Київські правителі пручаються, бо не хочуть ділитися владою і власністю із набагато сильнішим конкурентом.

Для успішного протистояння треба мати високий інтелект, значний дипломатичний досвід і могутніх союзників. Читачеві сам здатен оцінити, наскільки відповідають цим вимогам правителі нашої держави. А результати їхньої діяльності оптимізму не додають. Ще за Ющенка Україна втратила значну частину чорноморського шельфу з великими газовими покладами. Нинішні можновладці підписали угоду з лижним інструктором-авантюристом на будівництво терміналу для прийняття зрідженого газу від альтернативних Росії джерел. Крім всесвітнього глуму й ганьби нічого поки що не отримали.

Останнім часом багато галасу здійнялося навколо угоди з транснаціональною корпорацією «Роял Датч Шелл» на видобуток сланцевого газу Юзівського родовища (Донеччина й Харківщина), щойно  підписаної у Давосі. У світі нині відбувається «сланцева революція»: природний газ починають отримувати з горючих сланців і це  поступово стає прибутковим. Україна має великі поклади сланцю. А США, наприклад, від 1970-х років отримують такий газ і вже не тільки відмовляються від імпорту, але й готуються постачати його на світовий ринок. Свою технологію видобутку вони передають іншим країнам, серед них і нашій. А сланцевий газ дозволить послабити газпромівський зашморг на шиї держав-імпортерів.

Зрозуміло, що монополіст докладає всіх зусиль, аби зірвати невигідні для себе контракти. Так, поляки вже відмовилися від американської технології, бо «Газпром» помітно знизив для них ціну на свою продукцію. Москва й в Україні мобілізує значні сили на боротьбу з видобутком сланцевого газу. У Донецьку вже почалися спільні акції екологів і представників проросійського «Українського вибору», очолюваного кумом Путіна Віктором Медведчуком. Проти «сланцевого проекту» виступають і опозиціонери, які бояться екологічної катастрофи. Та йдеться тут про мільярди доларів, і головний  гравець іде ва-банк.

Тим часом під тиском Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) київська влада розглядає питання про підвищення тарифів на газ для населення. На думку експертів, вони й так завищені, до того ж життєвий рівень простих українців помітно падає. Чим платити? Чергове «покращення» може спровокувати соціальний вибух.

Жарти з газом небезпечні навіть на побутовому рівні, це може підтвердити будь-який працівник газової служби. На рівні ж держави ігри з газом можуть призвести до значно трагічніших наслідків, що добре усвідомлюють політологи, політичні оглядачі й чимало політиків. Але величезні прибутки засліплюють очі. А гра лише починається…

Ігор БУРКУТ

Запис Жарти з газом небезпечні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але спочатку визначимося в головному питанні: якою ми хочемо бачити Верховну Раду? Вищим законодавчим органом, який приймає закони для покращення нашого життя чи парламентським цирком, що розважає загал вибриками клоунів? Утім, клоунада ця обходиться занадто дорого і користі не приносить жодної.

Якщо обиратимемо серйозних законодавців, то подивимося, які законопроекти вони пропонували раніше та за які закони голосували: ці матеріали є в Інтернеті. Навряд чи рядові виборці захочуть голосувати за холуїв олігархічних кланів, які протягають антинародне законодавство.

Це ж стосується і політичних партій, представлених у парламенті. Варто прочитати їхні попередні обіцянки і порівняти з тим, що вдалося цим партіям виконати. Побачили повне невиконання – більше не голосуймо за брехунів.

Чимало депутатів минулого скликання Верховної Ради, які проходили за партійними списками, нині йдуть у мажоритарних округах. Насамперед подивимося: за списками якої партії їх обрали і чи не «кинули» вони своїх виборців, перескочивши в іншу фракцію. За «тушок» голосувати не варто. Зрадивши раз, вони зраджуватимуть і надалі. Давайте не забувати, що до Верховної Ради лізуть за депутатською недоторканністю ті, хто збирається безкарно нас грабувати, давити своїми джипами, полювати на живих людей, як на дичину. Пускати їх туди не можна. Не місце у парламенті й хуліганам. Якщо людина не вміє працювати головою, а всі проблеми вирішує кулаками, хай навіть не пхається у законодавчий орган. Цими днями розпочалася остання сесія нинішнього складу Верховної Ради. Давайте уважно слідкувати за поведінкою депутатів і на жовтневих виборах підтримаємо лише тих, хто працював плідно та відповідально.

Що стосується кандидатів, які вперше вирішили балотуватися, то оцінювати їх варто за попереднім місцем діяльності та їхніми здібностями. Якщо людина користується повагою у суспільстві, засвідчила своє уміння плідно працювати, можна довірити їй депутатський мандат. Виборці конкретного округу мають прикинути, що кандидат може зробити для них, використовуючи свій досвід і напрацьовані зв’язки. Потрібно вже зараз добиватися від нього реальних обіцянок, виконання яких можна проконтролювати. Хай розповість, звідки візьме кошти на виконання обіцяного, кого залучить до роботи і якими будуть стимули добре виконаної праці.

Часи абстрактних гасел минули, пустодзвонам віри немає. Люди хочуть бачити у новому складі парламенту сумлінних і відповідальних фахівців. Тож давайте не питатимемо в інших, за кого голосувати, а самі це визначатимемо. Тоді й не будемо звинувачувати у своєму невірному виборі продажних політологів чи брехунів-журналістів, а згадаємо старе народне прислів’я: «Бачили очі, що купували…». Звикаймо до особистої відповідальності.

Ігор БУРКУТ

Запис ЗА КОГО ГОЛОСУВАТИ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.