Коронавірус в Україні? Поки що такі дані не підтверджуються. Госпіталізовані у Києві з підозрою на новий, як його звуть, китайський коронавірус, виявилися хворими на інший вид інфекції й не виявляють ознак нової хвороби.

Однак на Хотинщині від грипозної пневмонії кілька днів тому загинув 47-річний чоловік. Про це повідомляють «Хотинські вісті» з посиланням на заступника головного лікаря Сергія Солодкого.
У стаціонарних відділеннях Хотинської райлікарні лікуються понад три десятки пацієнтів із пневмоніями. Одного чоловіка, що був у важкому стані, незважаючи на старання медиків, врятувати не вдалося. У неділю, 2 лютого, він помер.

Достеменно дізнатися про наявність китайського коронавірусу можна лише лабораторним шляхом. Та доводиться визнати: тисячі людей на планеті заразилися новим вірусом, який може спровокувати захворювання легенів. Найгірша ситуація в Китаї. Багато людей там померли, тисячі захворіли. Були також інфекції в інших азіатських країнах та Європі. Ситуація ускладнюється тим, що інфекція може містити не один вірус, відомі випадки побутування до 4 різних вірусів водночас.

Враховуючи істину «попереджений – озброєний», «Версії», порадившись із інфекціоністами, розповідають читачам про нову напасть.

Що за вірус? Перші зараження сталися в Китаї, в місті Ухань. Вірус, ймовірно, передався з рибних та м’ясних ринків. Він належить до сімейства коронавірусів і має кілька типів. Деякі менш шкідливі й спричиняють лише легкий кашель і нежить. Інші, на які усе більше інфікованих, можуть спричиняти високу температуру, сильний кашель і найбільш небезпечний прояв – вірусну пневмонію.

Чому вірус так швидко поширюється? З кількох причин. Оскільки це новий вірус, про нього ще мало відомо. Немає також вакцини та ліків проти нього. Тому єдиний можливий захист від розповсюдження  – одиночний карантин. Це означає, що ізоляція хворого захищає здорових людей.

Ще одна причина швидкого поширення: люди, заражені вірусом, можуть передавати його раніше, ніж вони помітять будь-які ознаки хвороби.

Швидкість поширення  вірусу пов’язана також і зі щільністю проживання людей в одному помешканні, а також від способу життя родини і окремої людини.

Як поширюється коронавірус? Вважається, що він передається повітряно-крапельним шляхом, наприклад при чханні та кашлі. Щоб зменшити ризик зараження, допомагає ретельне миття рук, а також варто триматися на відстані від хворих.

Що відбувається в Китаї? Уряд радикально бореться з поширенням вірусу. В даний час у місті Ухань та деяких інших містах введено карантин для 50 мільйонів людей. Вони ізольовані від решти країни, поїздів немає. Їжа стає дефіцитною, і люди не знають, коли закінчиться їхнє важке становище. Та збудована протягом 10 днів величезне лікарня вже приймає пацієнтів. Канікули по всій країні продовжено, школи, університети та дитячі садки залишаються закритими. Спортивні змагання також відкладені. Торгівля дикими тваринами заборонена. У багатьох містах люди носять маски для обличчя. Громадянам України не рекомендують поїздки до Китаю.

Вл. інф.

Запис Чи далеко коронавірус від України? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Преамбула:

Тема продажу Запорізького флагмана авіаційних заводів, що виробляють двигуни для газотурбінних літаків і гелікоптерів, стала нині топовою через політичну складову. США непокоїть продаж «Мотор Січі» саме китайцям – їхнім головним економічним конкурентам. Адже йдеться фактично про купівлю китайцями технологій.  Відтак перепродаж «Мотор Січі» американцям нібито здатний поліпшити стосунки між Україною та США. Хоча, кому продавати, вирішуватиме В’ячеслав Богуслаєв, якому належить цей завод і який є одним із найзаможніших людей в Україні.

Короткий екскурс:

Підприємливий В’ячеслав Богуслаєв, уродженець Уральська Казахської РСР, у далекі 90-ті купив «Мотор Січ». Як саме? У такий же спосіб, як й інші олігархи. Будучи у 1991–1994 роках генеральним директором «Мотор Січі», він за безцінь скупив у робітників підприємства і пенсіонерів, що відпрацювали там усе життя, 40% акцій заводу, які їм віддали, а відтак і решту, спущену під приватизацію. Тож від червня 1994-го до травня 2006-го був головою правління й генеральним директором ВАТ«Мотор Січ», а далі склав повноваження, бо пішов у нардепи. Хоча Богуслаєв – український політик, депутат 5-8 скликань Верховної Ради, доктор технічних наук, професор, до слова – Герой України,  є фактично єдиним власником цього промислового гіганта.

Головна частина:

Сьогодні «Мотор Січ» за крок від продажу. 81-річний Богуслаєв вирішив продати акції, що належать його офшорним фірмам, китайським компаніям Skyrizon Aircraft і Xinwei Technology Group, які вже подали заявку до Антимонопольного комітету на купівлю понад 50% акцій «Мотор Січ». Зрозуміло, що вартість оборудки не оголошується. Та, вочевидь, це будуть зовсім не ті гроші, за які Богуслаєв придбав завод. 

Кода

від  Констянтина Паршина, співзасновника суспільної платформи «Хартія майбутнього»:

«У держави Україна чомусь не виникає питання, а де в цій угоді з продажу український народ, який свого часу збудував цей промисловий гігант, вклавши у нього свої величезні ресурси.     

Це було державне підприємство, на якому напрацювали величезну кількість інтелектуальної власності, інженерних розробок, ноу-хау, які є надбанням народу.

«Мотор Січ» ніколи не була збитковим підприємством. У зв’язку з цим чому ми не ставимо питання про проведення реальної оцінки вартості цих активів, аби Богуслаєв доплатив державному бюджету різницю між тим, за що він купив свого часу, і тим, за що він зараз продає?    

Та й узагалі, чи не з такого боку треба підходити до таких і подібних угод, які стосуються   цього та низки інших важливих об’єктів, які в 90-ті роки вибули з державної власності за сумнівними схемами? 

Інакше, де вигода України в продажу «Мотор Січі» Китаю? Якісь $100 млн, запропоновані китайцями як «грант» за згоду Антимонопольного комітету?»

Це ж смішні гроші за технології!

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Про великий сум чи ще більшу несправедливість: Що отримає Україна від продажу «Мотор Січі»?   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф отримав спеціально обладнані реанімобілі – два з п’ятидесяти, переданих Україні у подарунок Урядом Китайської Народної Республіки. Подія тим більш знакова, що відбулася напередодні професійного свята – Дня медичного працівника, хоча перед цим довелося пройти через довготривалі і заплутані бюрократичні процедури. Обласна рада прийняла ще у торішньому липні рішення, що ці реанімобілі перебуватимуть не в державній, а в комунальній власності територіальних громад області. Щодня ці машини допомагатимуть лікарям надавати невідкладну допомогу  і рятувати людські життя.

Вже невдовзі у центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф буде створено єдину диспетчерську службу швидкої допомоги. Для цього депутати обласної ради виділили з обласного бюджету понад 2,5 мільйона гривень співфінансування, повідомила пресслужба облради.

Запис Два реанімобілі – подарунок Чернівцям від Китаю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Китайський космічний зонд «Chang’e-4» успішно приземлився на зворотному боці Місяця, пише propozitsiya.com. Це перший космічний корабель, що здійснив м’яку посадку на боці Місяця, якого не видно із Землі.

Спусковий апарат ніс контейнер із шістьма живими видами з Землі – бавовною, ріпаком, картоплею, плодовою мухою, дріжджами і арабідопсисом (квітуча рослина) – для експерименту з формування міні-біосфери, пише BBC. Насіння бавовни, доставлені на Місяць китайським зондом, зійшло й паростки набирають сили.

За допомоги цього проекту експериментатори вивчатимуть особливості дихання насіння і фотосинтезу на Місяці.

Запис Китайці занесли на зворотний бік Місяця бавовну, ріпак та картоплю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наш постійний читач поцікавився, що відомо «Версіям» про технологію тотального стеження, розроблену в Китаї. Як приклад, п. Анатолій Хоткевич навів інформацію про використання цієї китайської технології в Еквадорі, для якого, власне й була розроблена згадувана технологія. Людей цікавить, чи можливе взагалі таке тотальне стеження і чи загрожує воно демократичному світові. «Версії» звернулися із такими запитаннями до нашого політичного й економічного експерта, підприємця й мецената Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

«Піднебесна» повертає собі  колишню славу найцікавішої держави світу, творця паперу, пороху, туші, порцеляни й ще багатьох див цивілізації. Щоправда, без стародавньої ізоляції від світу, але навпаки, з експансією на весь світ.

Фактично, економіка Китаю вже найпотужніша, якщо рахувати за ПКС – паритетом купівельної спроможності.

Недарма ж сьогодні жартують, що треба вчити не англійську і не автомат Калашникова, а китайську. В Україні чимало людей замовляють товари (електроніку і багато іншого)  у Китаї і отримують поштою – виходить значно дешевше.

Та й до наших Чернівців далекосхідна країна виявилася ближчою, ніж можна було уявити. Принаймні наукові та освітні зв’язки, як я чув, уже зав’язуються.

Довідка «Версій»

На різних факультетах ЧНУ вже навчається до десятка студентів з Китаю. Йдеться також про вивчення китайської на факультеті іноземних мов. Китайська делегація відвідала Чернівці, а проректор ЧНУ з науки Петро Фочук і декан факультету іноземної філології Ірина Осовська на запрошення китайської сторони нещодавно побували у Китаї. Серед іншого обговорювалося й питання збільшення кількості студентів з Китаю в Чернівцях.

Помітне зростання впливу Китаю в світовій економіці й політиці породжує не лише захват від такого прориву, але й деякі побоювання, бо нинішній Китай – це передові технології, які використовуються там інколи дуже специфічно. Принаймні не на порожньому місці в наших ЗМІ час від часу спливає тема перспективи обов’язкового вживлення кожному з нас електронних чипів замість звичних документів. Мовляв, пластикові картки з біометрикою – лише перший етап, а в кінцевому результаті ми всі будемо «під ковпаком». І тоді усім досягненням демократичного світу – кінець…  

 Про що говорить приклад Еквадору?

Так, аби зрозуміти теперішній Китай, перенесімося до Південної Америки.

Як повідомляє інтернет-видання «Народний кореспондент», Еквадор десятками років, як і інші латиноамериканські країни, потерпав від розгулу злочинності. Консульські установи різних країн у Кіто й Гуаякілі попереджають співвітчизників про можливі пограбування й нашестя кишенькарів у місцях великого скупчення людей у цій латиноамериканській країні.

Та не виключено, що така інформація вже застаріла: на допомогу прийшли китайські технології тотального стеження. Еквадор піднявся на четверте місце у рейтингу найбезпечніших країн Латинської Америки, хоча іще 2011-го був на 11-му. А все завдяки системі ECU911, що прийшла сюди з Китаю. Раніше фізики жартували, що роботу з наночастками можна порівняти із пошуками одного конкретного китайця, маючи лише його фото. Але виявляється, що це не таке вже й неможливе: 2016-го Еквадор запровадив китайську систему відеонагляду, озброєну технологією розпізнавання облич. Камери, встановлені у 24-х провінціях Еквадору, цілодобово стежать за 16-мільйонним населенням. Під наглядом великі аеропорти, транспортна інфраструктура, місця масового скупчення людей. І злочинність у країні впала на 24%, перетворивши Еквадор на одне з найбільш безпечних місць у Латинській Америці.

Зауважмо, обладнання для створення ECU911 загальною вартістю 14 млн доларів китайці передали Еквадору безоплатно: успішно створивши систему тотального контролю всередині «однієї окремо взятої країни», Китай почав ділитися таким досвідом із рештою світу – і це непокоїть, бо дуже нагадує спроби досягти… світового панування.

Баоцзя – добро для всіх – система мережевого управління

Та виявляється, що новітнє тут – лише комп’ютерне обладнання, а система управління суспільством у Китаї така ж древня, як і інші цивілізаційні надбання «Піднебесної». Майже 2,5 тисячі років тому один з китайських прем’єрів царства Цінь, такий собі Шан Ян, наказав цілому народові поділитися на групи з 5-10 родин. Члени такої громади (назвемо це так) повинні були стежити одне за одним й нести колективну відповідальність за злочини. Про від’їзди-приїзди кожної людини старший громади мав доповідати «по інстанції». Усе це й називалося «баоцзя»  (у вільному перекладі – «добро для всіх»).

Уже в наші дні китайська влада вирішила знову застосувати перевірену століттями технологію, ускладнивши її новітньою технікою.  2004-го один з районів Пекіна поділили на 1652 квадрати, 100х100 метрів.

Найцікавіше, що попервах це робилося… для оптимізації системи трансформаторних підстанцій і громадських туалетів. А далі до влади прийшло розуміння, що таким чином дуже просто керувати населенням, повсюдно встановивши там камери стеження і створивши щось на кшталт наших «дружинників» (хто ще пам’ятає, що це таке?). Дружинники мали патрулювати свій квадрат і про всі порушення порядку й поломки об’єктів інфраструктури начальнику квадрата. Той передавав відомості про все у єдиний інформаційний центр. За три роки експерименту в пекинському районі кількість соціальних заворушень удалося скоротити на 35%. Але поширювати свій досвід на інші регіони Китаю влада взялася лише 2011 року, після «арабської весни», застосувавши його у бунтівному Сінцзяні, населеному мусульманами-уйгурами. Уйгурів втихомирити вдалося, але довго доведеться розбиратися, через які порушення прав людини і навіть прямі злочини це зроблене.

Чи реальне розповсюдження такого в сучасній Європі? Усе залежатиме, наскільки демократична влада західних країн злякається терористичних викликів часу і чи не погодиться на спокій взамін демократії.

Особисто мені це аж дуже нагадує, нехай дарують мудрі китайці, систему ГУЛАГу. Тільки поплічники Сталіна значно здешевили систему, довівши її ККД мало не до 100%. І теж запроваджували її не до всього населення поспіль, хоча й до значної його частини. Виходить, усе питання в тому, хто буде вирішувати, хто й за ким буде стежити… Зрештою, проблема стара, як світ. 

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Чи стане Китай найпотужнішою економікою світу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Китай міцно завоював репутацію країни, де проводиться буквально все – від дешевих пластикових дрібничок до суперсучасної техніки. Причому виробництво неякісних товарів принесло китайцям погану славу, і тепер позначка “Made in China” рідко у кого викликає позитивні асоціації.

Чергову порцію масла у вогонь додав ще один винахід китайських промисловців, який поступово починає наповнювати ринки азіатських країн. У Китаї почали виготовляти пластиковий рис.

“До складу синтетичного рису входить крохмаль і штучний наповнювач, який за своїм складом наближений до поліетилену. Вживання цього продукту може призвести до алергії, інтоксикації і захворювань шлунково-кишкового тракту, – стверджують лікарі.

Але чи є на полицях українських магазинів пластиковий рис?

Найпростіший спосіб протестувати рис – це залити його холодною водою. Якщо, набухаючи, він тоне, це свідчить про те, що рис натуральний”.

Другий спосіб – підпалити рис запальничкою і оцінити запах і колір. Він повинен мати приємний зерновий аромат, характерний для рису.

Третій спосіб перевірки – розтерти рис в ступці. Якщо колір буде білим – це рисовий крохмаль. Жовтий колір видає сторонні добавки.

Фахівці кажуть, що китайського продукту у нас небагато. Половина рису – з українських полів. Найбільше цієї культури виробляють в Херсонській та Миколаївській областях. Основні поставки рису до нас ідуть з В’єтнаму, тому частка китайського рису на українському ринку дуже низька.

Запис Як відрізнити натуральний рис від пластикового? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Незабаром Новий рік – і ми всі поспішаємо до супермаркетів скупитися. Та саме там слід бути найбільш обережними, бо чимало продуктів на їхніх полицях імпортовані з Китаю. А в Піднебесній навчилися підробляти не лише речі, але й харчові продукти. І це не лише товари зі штрих-кодом 690-693, від купівлі яких бажано взагалі відмовитися, а й ті, на чиїх упаковках, замість назви виробника, зазначене місце фасування із відповідним штрих-кодом…

 1.Риба тиляпія. Водиться або ж вирощується у прісній воді в районах з тропічним кліматом.  До магазинів потрапляє здебільшого з рибних ферм Китаю. Це одна з найгірших, токсичних і шкідливих риб, що лише можуть потрапити до нас на стіл. Хоча смачна. Тиляпія абсолютна всеїдна, зростає у маленьких басейнах із постійною нестачею місця й води. До слова, китайські фермери ніколи не дають своїм дітям рибу, яку самі виростили. 80% тиляпії завозиться до нас (і до США так само!) з Китаю.

2. Тріска. Ще один вид риби, що вирощується на фермах у Китаю. Тріска так само не належить до здорового харчування, бо теж виростає у продуктах власної життєдіяльності. Приблизно 50% тріски на наших прилавках – із Китаю.

3. Яблучний сік. Хочете – вірте, хочете – ні, але яблучний сік, який ми споживаємо, теж завозять з Китаю. І це тоді, коли наш, український, впевнено завойовує Європу. Тож задля вашого здоров’я й здоров’я ваших дітей краще уникати яблучного соку в пакетах.

Робіть соки вдома і одразу ж споживайте. У суміші з овочевими вони добре регулюють цукор у крові.

4. Консервовані гриби. Нещодавно контрольні служби США виявили цілі партії зіпсованих консервованих грибів, завезених з Китаю. Деякі китайські консервні фабрики зайшли так далеко, що додають до тексту на упаковках слово «органічний» – для збільшення прибутку. А китайські гриби посідають третину грибної продукції у магазинах нашої країни. Тож значно краще купувати місцеві гриби – вони точно органічні.
5. Китайський часник. Аби він краще зберігався, його обприскують спеціальними хімікатами, які погано впливають на організми споживачів. Третина часнику в супермаркетах – з Китаю. Його легко розпізнати: Він заманливо білий й має великі головки.                                                                                          
6. Рис із… пластику. Підроблений рис виробляють із картоплі й синтетики, що використовується у виробництві… гуми. Коли зварений рис тривалий час залишається твердим, швидше за все, там пластик, а це – пряма дорога до онкології.
7. Чорний перець горошком. Виробники чорного перцю в Китаї додають до нього чорний річковий мул: за певної концентрації ви навіть не відчуєте підміни. Відсутність регуляторних органів у виробництві харчів у Китаю може різко вдарити по нашому здоров’ю.
8. Сіль. Промислова сіль – зовсім не кухарська. Але саме китайська технічна сіль імпортується до нас уже роками. Через різні домішки із часом вона спричиняє фізичні та інтелектуальні відхилення й навіть розлади репродуктивної функції, спричиняючи безпліддя.

 9. Зелений горошок. Цей продукт масово виробляється в Китаю від 2005 року. Підроблений зелений горошок створюється з сої, зеленої фарби і метабісульфіту натрію (хімічний консервант). Ці домішки заборонені для виробництва харчових продуктів, бо призводять до пухлин і порушення обміну речовин. Цей горошок не стає м’яким після варіння, а вода «позичає» в нього неприродний зелений колір.

а між тим…

Україна збільшила імпорт пальмової олії на 51%

У травні поточного 2016/17 сезону імпорт пальмової олії в Україну виріс до 17,9 тис. тонн, що майже на 28% більше в порівнянні з попереднім місяцем і на 51% ― щодо травня минулого року.

Натомість Україна експортувала олії на $4,2 млрд. Висновок: олію європейцям, українцям – пальмову.

Запис Українські продукти впевнено завойовують Європу, а ми споживаємо китайські, що містять пластик, пестициди й канцерогени спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А варто пам’ятати: ми те, що їмо.

1. Риба тиляпія. Ця риба, родичка окуня, здебільшого потрапляє до магазинів довгим шляхом з рибних ферм Китаю. Це одна з найгірших, токсичних і шкідливих риб, що лиш можуть потрапити до нас на стіл. Вона абсолютна всеїдна, зростає у маленьких басейнах із постійною нестачею місця й води. Купівля тиляпії – один з найгірших виборів, який ви можете здійснити. Зауважте, що китайські фермери ні за що не дадуть своїм дітям тієї риби, що самі виростили. 80% тиляпії до нас (до США так само) завозиться з Китаю. Та й невже десь в іншому місці її вирощують інакше?

2. Тріска. Ще один вид риби, що вирощується на фермах у Китаю. Тріска так само не належить до здорового харчування, адже вона так само живе у продуктах власної життєдіяльності. Приблизно 50% тріски на наших прилавках – з Китаю.

3. Яблучний сік. Хочете – вірте, хочете – ні, але яблучний сік, який ми споживаємо, теж завозять з Китаю. І це тоді, коли наш, український, упевнено завойовує Європу. Тож найкраще –уникати яблучного соку в пакетах – для вашого здоров’я та здоров’я ваших дітей. Соки взагалі краще робити вдома, одразу їх споживаючи, у суміші з овочевими – для регулювання цукру в крові.

4. Консервовані гриби. Нещодавно контрольні служби США виявили цілі партії зіпсованих консервованих грибів, завезених з Китаю. Деякі китайські консервні фабрики заходять так далеко, що безпідставно додають до тексту на упаковках слово «органічний» – для збільшення прибутку. Якщо пошукаєте трохи в GOOGLE, то впевнитеся, що багато інформації про гриби з Китаю – відверта брехня. Але такі гриби посідають третину грибної продукції у магазинах країни. Краще купувати гриби місцеві: ми їх знаємо краще й вони точно органічні.

5. Китайський часник. Аби часник зберігався краще, його обприскують спеціальними хімікатами, і це погано впливає на організм споживача. Третина часнику в супермаркетах – з Китаю. Його легко розпізнати: цей часник заманливо білий та з великими головками.                                                                                                                                                                              
6. Птиця. Китай є світовим лідером з пташиного грипу, і жодних гарантій, що курка на вашому столі не заражена ним, немає. Не кажучи вже про гормони росту, антибіотики та іншу хімію, якою напихають і живу птицю, і продукцію.

7. Рис із… пластику. Підроблений рис виробляють з картоплі та синтетики, що використовується у виробництві… гуми. Коли зварений рис більш тривалий час залишається твердим, швидше за все, там пластик, а це пряма дорога до онкології.

8. Чорний перець горошком. Виробники чорного перцю в Китаї додають до нього чорний річковий мул: за певної концентрації ви навіть не відчуєте підміни. Відсутність регуляторних органів у виробництві харчів у Китаю може різко вдарити по нашому здоров’ю.

9. Сіль. Промислова сіль – зовсім не кухарська. Але саме китайська технічна сіль імпортується до нас уже роками. Через різні домішки із часом вона спричиняє фізичні та інтелектуальні відхилення і навіть порушення репродуктивної функції, тобто безпліддя.

10. Зелений горошок. Цей продукт масово виробляється в Китаю від 2005 року. Підроблений зелений горошок створюється з сої, зеленої фарби і метабісульфіту натрію (хімічний консервант). Ці домішки заборонені для виробництва харчових продуктів, бо призводять до онкопухлин і порушення обміну речовин. Цей горошок не стає м’яким після варіння, а вода «позичає» в нього неприродний зелений колір.

Запис Харчовий тероризм Українські продукти впевнено завойовують Європу, а ми споживаємо китайські, що містять пластик, пестициди й канцерогени спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Президент компанії «Aerospace Industry Corporation of China» (AICC) Чжан Йоушен у розмові з кореспондентом «Укрінформу» не підтвердив факту передачі українською стороною документації на виробництво Ан-225.

«Угода, підписана нами з українським державним підприємством «Антонов» не передбачає передачі прав власності та технічної документації», – сказав Чжан Йоушен.

Він пояснив, що підписаний 30 серпня у Пекіні рамковий документ містить лише три пункти: добудова в Україні у більш короткий термін другого у світі літака Ан-225, створення у перспективі на базі АІСС виробничої лінії зі складання літаків цього типу і формування виробничої бази запчастин до них

Президент АІСС заявив, що Ан-225 потрібен компанії лише для задоволення її потреб у міжнародній повітряній логістиці. Для цього ж компанія збирається придбати й цілу партію літаків Ан-178. «Мрію» компанія вважає найбільш економічно ефективним літаком для доставляння великого обсягу вантажів (не обов’язково зверх габаритного) на далекі відстані. Для Китаю з його територією і багатосторонніми торговими зв’язками це дуже актуально.

Посол же України в Китаї повідомив, що повідомлення про нібито передачу українським підприємством «Антонов» повного пакету прав на виробництво Літака Ан-225 «Мрія» китайській компанії є фейком, організованим, швидше за все, невтомними російськими медіа-ресурсами. Цікаво лише, з якою легкістю цей фейк підхопили наші вітчизняні ЗМІ.

Прикметно, що керівництво ДП «Антонов» під час учорашньої прес-конференції також наголосило на російському слідові брехливої інформації – вона з’явилася у ЗМІ, засновники яких у Росії.

Довідково: Ан-225 «Мрія» – найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ ім. Антонова наприкінці 80-х років минулого століття, який існує лише в одному екземплярі. У листопаді 2004 року Міжнародна федерація аеронавтики ініціювала занесення його до Книги рекордів Гіннеса за 240 рекордів. Свій перший політ Ан-225 здійснив 1988 року, а від 1989 року він перебуває в експлуатації.

Дмитро ЦАРЕНКО, інтернет-оглядач «Версій»

Запис Фейк про Китай та «Мрію»: у Піднебесній заперечили придбання права власності на Ан-225 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Новий документальний біографічний фільм продюсера Віктора Мігалчана планують зняти у Чернівцях. Передбачається, що робота молодого продюсера стане своєрідною візитівкою Чернівців, гарною рекламою міста і представить його як колиску стародавньої архітектури. Зйомки розпочнуться в червні, після чого їх продовжать ще в кількох містах України, а також в американському Сан-Франциско.
Над фільмом працюватиме команда, відома роботою над картиною «Тіні незабутих предків». Акторський склад – українські та іноземні актори, навіть голлівудські. Головні ролі виконають Річард Гувер, Келвін Джоунс, Богдан Юсипчук, Юлія Луців, Джанет Шей і сам продюсер Віктор Мігалчан.
Чернівчанин Віктор Мігалчан, окрім кінематографу, займається спортом (є призером багатьох змагань з у-шу), дипломатією (фахівець у галузі міжнародної економіки) та громадською діяльністю. Протягом багатьох років популяризував китайську мову, каліграфію та спортивне китайське мистецтво у-шу. Саме тому ідея зйомок цього фільму виникла в китайського уряду. Він і виділяє бюджет, а зйомки здійснює українська знімальна група.
– Ідея фільму, – каже Мигалчан, – продемонструвати старовинну композицію Буковини – краю багатомовного і багатокультурного; показати, як китайське мистецтво у-шу впливає на долі людей, а головне – зруйнувати стереотипи, які створили наші противники для перемоги у сьогоднішній інформаційній війні.
Для залучення акторів на зйомки у групових сценах проводитимуться кастинги. Участь у них може взяти кожен охочий без обмежень за віком. Кастинги тривають від 12 до 30 травня. Для участі достатньо надіслати своє фото та основні дані на електронну адресу продюсера в соціальній мережі Фейсбук https://www.facebook.com/VictorMigalchanOfficial, або на електронну пошту vmigalchan@gmail.com.
Загадкову назву нової картини «Воїни тіні» Мігалчан пояснює так: «За ходою або за формами тіла можна легко зрозуміти, яким саме видом спорту займається та чи інша людина. А от людей, які займаються мистецтвом у-шу, дуже важко розпізнати за зовнішніми рисами. Саме тому ми залишаємося ніби в тіні…Тіні, про які ніхто не знає…».
Іванна БОРОДАЧ, «Версії»

Запис «Воїни тіні»: Український фільм з голлівудськими акторами зніматиметься у Чернівцях за гроші китайського уряду спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Люди, які стояли на Майдані при температурі -13 градусів, захищали щось значно більше, ніж угоду про асоціацію з Євросоюзом, непідписання якої призвело до протестів. Вони стали на заваді поліцейській державі, захищаючи основоположні європейські цінності і кидаючи виклик пострадянській системі, нав’язаній Росією», – описує «Economist» події того дня.

Це, звісно, дещо псує настрій нашому гаранту, який страшенно боїться засмутити Путіна. З ним він у вівторок підписав декілька угод, які нібито дадуть Україні дешевший газ, а сім’ї Януковича – «ще одну непрозору схему імпорту газу». А ще наш гарант з Москви привіз 15 мільярдів доларів… «Ліг під Москву» – одразу ж зарясніла заголовками українська преса.

– Це не окупація, а неоколоніалізм, – заявив, наприклад, директор Інституту трансформацій суспільства Олег СОСКІН. – Поїздка Януковича до Москви обернулася для України повною катастрофою… Янукович заганяє Україну в боргову яму до Росії. Тільки на обслуговування цього боргу щороку Україна повинна віддавати Москві до 1,5 млрд. доларів. По суті, він продав нас і наших дітей Кремлю.

Януковичу ж цих грошей  вистачить, аби «перебитися»до виборів. А там знову можна буде спробувати поторгуватися з Європою. Так, нещодавно за право «передружити» з Україною її «гарант» вимагав від єврочиновників аж… 160 мільярдів євро! Зараз устами Арбузова просить хоча б 10. Але щороку. Звісно, не для себе – боронь Боже ці руки, які нікого не били! – щоби врятувати економіку країни від колапсу.

Проте європейці свої гроші «кому-небудь» «за просто так» не дають. Тільки під сувору звітність. Бо швиденько розібралися, що то за «колапс», від якого український держбюджет треба рятувати. Той колапс – сам Янукович.

– Дефіцит українського бюджету в 6% ВВП, або $11 мільярдів, утворився внаслідок вимивання величезних сум з державного бюджету тими, кого зазвичай називають «Сім’я Януковича», – пише Андерс Ослунд, шведський економіст, головний спеціаліст з української економіки в Америці, у своїй статті для приватного Інституту Міжнародної Економіки Петерсона «Час розплати для «Сім’ї Януковича»: – Відмова Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Європейського Союзу в допомозі українському уряду обґрунтована тим, що вони знають про цю корупцію.

 Андерс Ослунд:

«Мільярди державних доларів, які зникали щороку, еквівалентні кількості, достатній для покриття дефіциту в $30 мільярдів на момент старту президентського терміну Януковича. Незалежні ЗМІ України повідомляли, як гроші були розкрадені і хто ними користувався, але точні деталі важливі. Тож, корумповані організації, виявлені засобами масової інформації:

1. Мільярди доларів витягуються щороку з Державної податкової адміністрації та Державного митного комітету. Частина виглядає як розкрадання, частина – у вигляді хабарів, переданих «нагору», і ще частина – у вигляді комісії («відкату») за відшкодування експортерам податку на додану вартість. Оцінка розмірів розкрадань у цій сфері – від $3 мільярдів до $5 мільярдів на рік.

2. Закриті конкурсні торги великих інфраструктурних проектів, зокрема, пов’язаних з чемпіонатом «Євро-2012» з футболу. Уряд переплачував за ці проекти, виплативши вдвічі більше, ніж варто було б. Тобто половина грошей мала бути відшкодована тими, хто був допущений до цих преференцій. Це джерело повинне генерувати не менше $2 мільярдів доларів на рік.

3. Державна нафтогазова компанія «Нафтогаз» купує 18 мільярдів кубометрів природного газу вітчизняного виробництва на рік за сміховинно низькою ціною – $53 за 1000 кубометрів. Декларована мета – продаж дешевого газу споживачу, але тільки в обмеженому обсязі. Однак «на сторону» йде, можливо, половина цього обсягу газу, що дозволяє зробити статки на перепродажу газу промисловим споживачам за ціною, пов’язаною з ціною російського газу: $410 за 1000 кубометрів. Потенціал для вигоди тут величезний: ціна $350 за 1000 кубометрів, помножена на 9 мільярдів кубометрів, щорічно приносить $3,15 мільярда. Це, мабуть, головна причина, чому Янукович так категорично виступає проти зростання цін на газ.

Лише ці три джерела розкрадання й корупції генерують, ймовірно, від $8 до $10 мільярдів на рік на користь «Сім’ї Януковича» протягом останніх трьох років».

Андерс Ослунд запропонував нашим правоохоронним органам – перш ніж «дозволити Януковичу спробувати укласти найкращу для нього угоду з МВФ, Європою, Росією і Китаєм, що має в якості мети зміцнення цих схем розкрадання» – провести аудит українських державних фінансів, починаючи з виборів Януковича в лютому 2010 року.

– Враховуючи повсюдну корупцію державних органів і взаємну політичну недовіру в Україні, це може бути гарною ідеєю: запрошення незалежних європейських аудиторів для того, щоб розібратися в існуючому безладді. Після того як бенефіціарії розкрадань будуть встановлені, їх треба змусити повернути викрадене у державну казну. Якщо це буде зроблено швидко, нинішні проблеми з фінансами в Україні зникнуть, – зауважив пан Андерс.

Зрештою, висновки вченого логічно пояснюють усі – нібито «ірраціональні» – метання Януковича поміж Росією, Європою та Китаєм: «Зазначені, а також інші методи розкрадань і корупції пояснюють, чому Янукович відмовився приймати в Україні спроектований ЄС новий закон про судове переслідування. Будь-яке незалежне розслідування або кримінальне переслідування за західними мірками могли закінчитися для Януковича і членів його уряду в суді, з можливістю позбавлення волі. Президент Росії Володимир Путін, з іншого боку, вітає і схвалює таку корупцію.»

Загалом, Європа устами пана Андерса озвучує українцям такий алгоритм дій: провести повний міжнародний аудит української фінансової систем в період президентства Януковича; всіх вищих посадових осіб, відповідальних за тотальне злодійство, усунути від влади; одержувачі вигод від цього злодійства повинні бути примушені повернути те, що вони добули незаконно (в обмін на можливість викупити свою свободу).

Якщо Януковичу не вдасться збудувати кийками свою Білорусь – це має бути зроблено. Така європейська практика… А українці – в центрі Європи.

P.S. Для особливо обдарованих «проффесорів-махінаторів» перекладаю азірівкою:

шановні кровосісі, одірвітся ат українскава тіла. Ви підаріли обісцяння, що криза минет. Криза не минет,  даки ви нє луснєтє. Пріпонуєма вам зрібіти цє дабровільна, для вашава же блага.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Дужє страшній звірь кровосісь спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У сучасному світі необхідно обирати модель інтеграції: без міжнародної співпраці жодна країна не зможе успішно розвиватися. Європейський Союз, попри всі свої проблеми і недоліки, є в цілому успішною моделлю розвитку. Його члени створили не лише розвинуту економіку. Вони розробили стандарти, привабливі для багатьох мешканців інших країн. Там забезпечені права людини, є можливості для саморозвитку громадян – те, чого так бракує на пострадянському просторі. Недарма освічена й молода частина українського суспільства послідовно висловлюється за всебічне зближення нашої країни з ЄС аж до вступу у цю організацію на правах її члена.

Але чимало українців має інші геополітичні орієнтири, підтримуючи ідею Митного Союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. За східний вектор зовнішньої політики України виступають переважно літні люди, нерідко – без вищої освіти. Ними рухають ностальгійні мотиви й страх перед невідомим. Правда, переважна більшість сучасних москвофілів останній раз побувала в Росії ще за радянських часів і сучасної РФ зовсім не знає. А це вже інша держава, яку розривають складні внутрішні проблеми.

Ідея відродження імперії висунута Путіним не від доброго життя. Адже імперія вимагає постійного розширення, а це загрожує війнами. Замість підвищення життєвого рівня власних громадян, головні сили імперія кидає на тотальну мілітаризацію і намагається захопити своїх підданих ідеєю імперської величі. Мовляв, інтереси окремої людини нічого не значать, а найважливішими є інтереси держави. Якщо подивитися уважно, то можна побачити: весь сенс імперських фантазій зводиться до увічнення влади нинішньої жандармсько-попівської правлячої верхівки, що міцно тримає Кремль у своїх лабетах. Прості ж росіяни нічого не виграють від подібних планів. Навпаки, Росія відчутно відстає від розвинутих країн світу, поступово перетворюючись на сировинний додаток до ЄС і ринок збуту чужих товарів. Країна не в змозі навіть забезпечити себе продовольством, сільське господарство розвалене. Тут є й об’єктивні причини: для комфортного проживання людей придатні лише 15% території Російської Федерації.

Тиск на Україну пов’язаний із тим, що без повного контролю над нашою країною Кремль не зможе відродити імперію. Нині його володарі обрали тактику всебічного і безкомпромісного натиску, що не передбачає жодних серйозних поступок. Як казав свого часу Путін: «Ми, росіяни, нація переможців». По-сталінськи нині перед Банковою ставиться вимога повної і беззастережної капітуляції. Але Україна восени 2013 року – це не Німеччина у травні 1945-го: світ уже зовсім інший.

Захід, стривожений перспективою відродження Російської імперії, опиратиметься цьому. Не зацікавлені у появі такої імперії ні США, ні Китай. Тому українські політики мають простір для маневру. Єдине, чого вони не мають – це права на стратегічну помилку. Якщо з вини київських «вождів» зірветься підписання асоціації з ЄС, на Україні можна буде ставити хрест.

Ігор Буркут

Запис АСОЦІАЦІЯ З ЄС: не маємо права на стратегічну помилку спершу з'явиться на Медіа-Версії.