Тризуб, калина й блакитний, жовтий та зелений кольори

Ці символи України та Буковини є визначальними на ювілейній відзнаці «До 100-річчя Буковинського віча». Отож, невеличка історія її створення.

Орест Криворучко, заслужений художник України, лауреат численних мистецьких премій – корінний буковинець. Його дід разом із двома братами виїхав свого часу до Канади на заробітки, де корчував ліс. Він та один з його братів повернулися додому, де на зароблені гроші придбали поле, а старший залишився за океаном.

Отже зрозуміло, чому керівник апарату облдержадміністрації Олег Стецевич, виконуючи доручення губернатора краю, запропонував саме п. Оресту розробити ювілейну відзнаку від обласної державної адміністрації. Тим паче, що майстер був автором інших місцевих нагород. Натомість п. Стецевич опікувався відзнакою від моменту ідеї про її створення до остаточного штриха в її втіленні: спілкувався з художником, контактував з її виробником, шукав окремі матеріали для її виготовлення тощо.

Наразі Орест Криворучко розповів, як працював над медаллю-відзнакою:

– Коли почав розробляти, найперше поставив собі запитання: що є головним, які саме символи України? Визначив два – червона калина й тризуб. Загалом, як на мене, то калина – це алегорія гіркої долі українця…  На реверсі ж зобразив одну з площ, де збиралися люди, які прийняли одностайне рішення «Бажаємо до України». Кольори відзнаки, зрозуміло, є голубим, жовтим та зеленим. Останній, як відомо, – це колір прапора нашої області.  

За словами автора, ювілейну відзнаку виготовили в Івано-Франківську на заводі «Протон». Вона з латуні. До слова, Орест Криворучко одним із перших серед відомих краян отримав цю нагороду з рук голови облдержадміністрації під час урочистостей з нагоди Дня Конституції України. Презентація ж ювілейної монети відбудеться цими днями в рамках заходів з відзначення 100-річчя Буковинського Віча.

Вл. інф.

Запис Тризуб, калина й блакитний, жовтий та зелений кольори є визначальними на ювілейній відзнаці «До 100-річчя Буковинського віча» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1 листопада

10.00 відбудеться Міжнародна наукова конференція, «100 років Буковинському вічу: від ідеї до реалізації» (вул. Коцюбинського, 2);

15.00 – презентація обладнання в обласному клінічному онкологічному диспансері (вул. Героїв Майдану, 242).

2 листопада 

8.30 покладання квітів до могил представників Української Національної ради від Буковини (Історико-культурний заповідник  «Кладовище по вул. Зеленій»);

10.30 – покладання квітів до могили видатного громадського, політичного  діяча, голови Українського Крайового Комітету Буковини О.Поповича  (м. Заліщики Тернопільської області);

12.30 – презентація інсталяції «100 років Буковинському вічу», погашення ювілейної марки та відкриття виставки робіт членів Спілки художників України і вихованців художніх шкіл (Грушевського,1, фойє облдержадміністрації).

3 листопада 

8.20-8.30  покладання квітів до пам’ятника Героям Буковинського куреня (вул. Руська);

8.40-8.50 – покладання квітів до пам’ятника Т.Шевченку (Центральна площа);

09.30-11.00 – Форум інтелігенції та громад Буковини «100 – річчя Буковинського народного віча: в одній великій Україні» (Мармурова зала ЧНУ ім. Ю.Федьковича);

11.00-11.20 – урочиста хода учасників форуму від вул. Університетської до Театральної площі;

11.20-11.25  –  покладання квітів до пам’ятних дощок учасникам Буковинського віча 3 листопада 1918 року (Театральна площа); 

11.25- 11.50  –  молебень за  процвітання Буковини, мир і єдність в Україні (Театральна площа); 

11.50-12.25  – урочисте засідання сесії обласної ради (облмуздрамтеатр ім. О.Кобилянської);

12.30-  14.30 – Урочистості з нагоди 100-річчя Буковинського народного віча (облмуздрамтеатр ім. О.Кобилянської).

4 листопада 

19.00 – концерт О.Скрипки та гурту «Хорея козацька» «Пісні Січових Стрільців» до 100-річчя Буковинського віча та 100-річчя утворення ЗУНР (облмуздрамтеатр ім. О.Кобилянської).

Запис Розпочались урочисті заходи з нагоди відзначення 100-річчя Буковинського народного віча спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Павло  Чеботов має напрочуд тонкий смак і особливе відчуття аудиторії. Його виконання  – у дуеті зі своєю Людмилою, заслуженою артисткою України Шапко, чи разом із камерним оркестром, керівництво яким перейшло до нього від Юрія Гіни, – захоплює красою обраних музичних творів. Це спостерігаю здавна – протягом усіх десятиліть знайомства з ним.

На концертах народного артиста України, скрипаля й диригента чернівецького камерного оркестру Павла Чеботова цікаво завжди. Це ж він у Чернівцях першим виконав твори П’яцолли  й Гоноболіна, «Мелодію» Мирослава Скорика, класичні твори Володі Івасюка і ще багато чого неймовірно цікавого.

Утім, зізнаюся, що минулої неділі із острахом йшла до органного залу на  виступ камерного оркестру. Чому? Мушу одразу ж вибачитися за своє невігластво. Річ у тім, що концерти нинішньої осені проходять під егідою 100-річчя Буковинського віча. І я не була певна в музиці, яку маю почути. Мені й досі соромно за своє незнання. Адже йдеться про твори наших тогочасних земляків. Відтак, скажу одразу, що після серенад австрійця Роберта Фукса і чеха  Адальберта Гржімали в залі лунали вигуки «Браво!». Як, до речі, й після виконання інших творів. До слова, саме в Серенадного Лиса, як називали сто років тому композитора з Відня Фукса (буквальний переклад прізвища «Фукс» з німецької – «лис», – авт.), навчався всесвітньо відомий композитор-буковинець Євсевій Мандичевський. Щоправда, починав він оволодівати музичною абеткою учнем Сидора Воробкевича.

Після концерту Павло жартома зауважив, що, мабуть, не зле жилося тоді людям на Буковині, якщо вони писали таку гарну музику. І несподівано продовжив: «Цей концерт – своєрідна подорож Чернівцями 100-річної давності. Якщо відверто, то й для мене особисто ця музика стала відкриттям. Вона дала мені уявлення про те, як тоді жили люди, як одягалися, чим захоплювалися. Відтепер беру цих авторів до нашого репертуару». А йшлося також і про написаний до балу 1914 року молодою чернівчанкою, від народження віденкою, дружиною відомого чернівецького лікаря Елеонорою Порас вальс «Студентська любов», який теж прозвучав минулої суботи в органному залі у виконанні камерного оркестру.

 Мені ж подумалося, що, напевне, і зараз не так уже й погано. Бо дві шалено симпатичні концертні п’єси  «Фасольки для Сольки, або Різдвяна фантазія» та «Перлинки для Христинки, або  Купальська фантазія», написані нашим земляком-сучасником Євгеном Воєвідком для двох скрипок і присвячених його маленьким донечкам, здійснили справжнісінький фурор. Технічні й водночас емоційно-мелодійні, вони справили на слухача приголомшливе враження – у хорошому сенсі…

Зрештою, Євген Воєвідко – це окрема бесіда. Адже він не тільки потомствений лікар-ЛОР та перший фоніатр – фахівець із захворювань голосу – в нашій області, а ще й актор, співак, лауреат першої премії фестивалю «Червона рута» 2001 року, автор перших українських мюзиклів та опери «Берестечко».

На концерті прозвучали також два твори ще одного нашого відомого земляка Леоніда Затуловського – «Ескіз» та обробка української народної пісні «Бодай ся когут знудив» . Уявляєте, наскільки цікаво й незвично було слухати останню у виконанні камерного оркестру? До слова, блискучому виконанні!

І, насамкінець, –  замість коди – хочу висловити захоплення грою віолончеліста Миколи Головіна, Бо в кожному із творів, які звучали того вечора, ніжним людським голосом співала віолончель… Надто ж соло у «Серенаді» Гржімали змусило трепетати не одне жіноче серце. А, може, й чоловіче?!…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Бодай ся когут знудив», або Про ЧЕБОТОВА та його камерний оркестр «Capriccio», які не грають нудної музики спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Верховна Рада України прийняла постанову про урочисте відзначення у 2018 році пам’ятних дат і ювілеїв цього року, серед яких, зокрема, і 100-річчя Буковинського віча повідомила прес-служба Чернівецької ОДА. Відповідний законопроект підтримали 228 народних депутатів. Ухвалений документ рекомендує Міносвіти та Мінкульту України забезпечити проведення у навчальних закладах і закладах культури проведення тематичних заходів, присвячених пам’ятним датам і ювілеям 2018 року.

Нацбанку документ пропонує виготовити і ввести в обіг відповідні ювілейні монети, а «Укрпошті» – видати поштові конверти і поштові марки, присвячені пам’ятним датам і ювілеям 2018 року.

Нагадаємо, Буковинське віче – народні збори, які відбулися 3 листопада 1918 року в Чернівцях, результатом чого стало проголошення возз’єднання Північної Буковини із Західноукраїнською Народною Республікою та подальша Злука з Українською Народною Республікою.

Запис Парламент підтримав відзначення 100-річчя Буковинського віча на державному рівні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото Антона Бурачека

«Понад 10 тисяч учасників Буковинського віча-2013 підтримали євроінтеграційний курс України!» – радісно прозвітували з чернівецької облдержадміністрації. – Територіальні громади з усіх районів області делегували на нинішнє віче у столицю Буковини своїх повноважних представників. На Центральній площі крайової столиці на велику народну раду зійшлися краяни з гірської Путильщини і Вижниччини, подністровських сіл Бесарабії, Покуття, міста енергетиків Новодністровська та Чернівців». Щоби зібрати на Центральній площі презентативний натовп, влада організувала ще й перевізників – ті безоплатно доставляли мітингувальників з районів.

«Підтримали євроінтеграційний курс Президента України і національно-культурні товариства області. На сцені Віча – керівники найбільших національних громад Буковини: української, румунської, польської, єврейської, молдавської, німецько-австрійської, вірменської, корейської, білоруської…»

Маріанна АНТОНЮК, журналістка:

 «Випало мені цими днями мандрувати громадським транспортом далекого сполучення. І їхала поруч пані. Вчителька. Навіть, як я зрозуміла, завучка. Вона цілий вечір телефонувала колегам. Поміж ввічливими загальними запитаннями про справи повідомляла, що в неділю треба обов’язково прийти відсвяткувати річницю Буковинського віча. А до п’ятниці – розписатися у складеному в школі списку про присутність. Говорила так, як тільки вчителі вміють – начебто м’яко, але на тому кінці дроту чудово розуміли, що прийти мусять. Або заміну собі знайти. 25 людей від колективу має бути, повідомляла кожному завучка. «Ну розумієте – то таке свято, що треба»,  – додавала вона багатозначно. І уточнювала: «Євроінтеграція».

– А що, чернівецькі росіяни не підтримали євроінтеграційні потуги нашого президента? – запитав я начальника управління культури Івана Петрусяка.

– Голова товариства російської культури був серед керівників національних культурних товариств на сцені. Я його персонально бачив, – запевнив мене Іван Васильович.

Ще цікавіша історія – з громадськими організаціями краю. Які начебто і організували віче…

– Наразі віче перестало бути справжнім вічем, бо його очолила влада, це просто історичний фарс. Усім добре відомо: якщо хочеш щось розвалити, його слід очолити, – заявив напередодні віча на прес-конференції «Від Буковинського Віча до Народної Ради» професор Тарас КИЯК, народний депутат другого скликання, один із членів-засновників Демократичної партії України, який стояв біля витоків Народного Руху. – Чи я піду на Віче? Звичайно, я піду: я хочу бачити, що то буде, я хочу вчитися, я хочу бути всередині того, що тут на Буковині відбувається. Якщо дадуть слово, виступлю, але проситися не буду.

 Матвій Куцак, депутат Чернівецької обласної ради, Партія Регіонів:

– Віче організувала не тільки влада, а й 103 громадські організації, які звернулися з ініціативою до громади. Бачите, ми сьогодні не афішуємо Партію Регіонів, ми робимо добру справу без будь-якої партійної символіки. Нам навіть Бог сприяє: бачите, який чудесний світлий день, були навіть жарти, що я домовився з Богом про погоду. І хотів би, щоби такі світлі дні на Буковині були завжди і сприяли нашому процвітанню.

– Я теж піду подивитися на Буковинське Віче, як і Тарас Романович, цікаво, що це буде таке? – додав Леонід САНДУЛЯК, співавтор Акту проголошення незалежності України 1991 р., один із засновників Народного Руху. – Та лише хочу сказати, що все, що робиться примусово, не має майбутнього. Лише те дієве, що йде знизу, від людей, від народу.

А професор Олег ПАНЧУК, один із фундаторів національного руху на Буковині 90-х років, відомий громадський діяч Буковини взагалі категорично заявив, що на Буковинське віче – не піде: «бо я свого часу повідомив пану Папієву, що не беру участі у жодних заходах, які організовує влада – це він знає. Тому не запрошує ні сюди й не на інші заходи».

І дарма. Бо, за словами голови обласної ради Михайло Гайничеру (на 19-ій позачерговій сесії), і Тарас Кияк, і Леонід Сандуляк, – попри весь попередній скепсис, – були в захваті(!) від побаченого і раділи(!) з того, що стали учасниками нинішнього буковинського віча.

Подихи Європи так скаламутили голови мітингувальникам, що голова ОДА Михайло Папієв навіть запропонував у зверненні до керівників Європейського Союзу та держав-членів ЄС проголосити, що Буковинське Віче 2013 року ініціює відзначати 3 листопада як День Європейської Буковини. Щоби принаймні один день на рік буковинці відчували себе європейцями? Якщо прагнень Президента Віктора Януковича виявиться недостатньо і в листопаді на Вільнюському саміті Угоду про асоціацію України з Євросоюзом не буде підписано, чи не виходитимуть ті ж мітингувальники на те ж віче з іншим – теж українським – «вибором»? І чи не запропонує губернатор відзначати 2014 – роком «Таможенної Буковини»?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, Лідія КИРИЛЮК,  «Версії»

 

Михайло Шморгун, політолог: «Торжество політичних маніпуляцій на фоні колективного маразму або совковість із прапорами Євросоюзу» 

На так зване «Буковинське віче» не пішов принципово. Я поважаю себе й свідомо вибираю куди йти, а куди не йти. Такого божевілля й ганьби, думаю, буковинська громада давно вже не переживала: З листопада стало днем торжества політичних маніпуляцій на фоні колективного маразму. 

По-перше, тільки в епоху постмодерну і тотального невігластва можна поєднати «вужа з їжаком», а в даному конкретному випадку – явища Буковинського віча та прагнення підписати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Буковинське Віче 1918 року було відчайдушним протестом проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею». Розуміючи, що протистояти румунській військовій потузі Північна Буковина не здатна, тодішні місцеві політики зробили  свій історичний вибір на користь приєднання до «Великої України».

До чого тут євроінтеграція? Ні до чого! Але є політична доцільність – у влади, є відсутність знань про ті історичні часи – у переважної більшості буковинців. Влада вирішила зманіпулювати, привернувши увагу не до фактв, а до міфів, які можна скласти у вигідному для себе  контексті. Тим більше, в період євроінтеграційної істерії. Так і сталося. Люди, що приїхали (або яких привезли), підняли руки «ЗА» звернення, які фактично нічого не значать і є порожніми деклараціями. Доля євроінтеграції перебуває в руках однієї людини. І до думки 10 тисяч буковинців вона дослухається в останню чергу.

По-друге, варто поаплодувати політтехнологам влади. Вони здійснили низку якісних маніпуляцій і надурили значну кількість людей. Перша підміна понять – поєднання цих двох історичних явищ, друга – імітація підтримки громадського сектору політики Януковича (вони зіграли на тому, що євроінтеграцію як зовнішньополітичний вибір підтримують понад 75% буковинців, хоча при цьому цнотливо забули згадати риторику президента часів його виборчої кампанії). Третя підміна понять – у так званому «зверненні віча до Президента», яке фактично означає символічну передачу буковинською громадою право Президенту вирішувати долю інтеграції. Словом – політтехнологи влади – молодці, справжні професіонали. Піпл схавав…

І, по-третє, останнє. Імітація віча не зробила нас європейцями. Чим ближче ми до Європи, тим більше на загал проглядає наш совковий характер. І мені не шкода тих бюджетників, яких використали маніпулятори, бо вони не європейці за своїм духом. Вони совки з прапорами Євросоюзу.

Запис Чи ходили вас на Віче? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А 2 листопада, у приміщенні Чернівецької обласної філармонії відбулися урочистості з нагоди 94-ї річниці Буковинського віча.

Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року належить до найвизначніших подій в історії українського населення Буковини.

“Буковинське народне віче своїм рішенням визнало рівноправність національних меншин на території краю, чим узагальнило давні традиції міжнаціональної народної етики, традиції толерантності, взаєморозуміння, доброзичливості між людьми різних націй і конфесій, різних мов і звичаїв буковинського краю. Ця подія, як і весь історичний шлях Буковини, сформували у світової громадськості уявлення про Буковину як успішну модель міжетнічних взаємин, яка є прийнятною для всієї європейської спільноти.
Ухвала Буковинського народного віча мала не тимчасове, кон’юнктурне, а фундаментальне значення на всю подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні як державний народ. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради 18-19 жовтня 1918р. у Львові про створення Західноукраїнської держави (згодом ЗУНР) та ін. А ці документи, як відомо, були попередниками Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990р., Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991р., Конституції України 28 червня 1996р.”
За матеріалами статті Ботушанського В.М, доктора історичних наук

УНІВЕРСАЛ
до всіх громадян, усіх народностей і верств у краю

ГРОМАДЯНИ!

 Велика історична филя визволення і самоозначення народів докотилася й до нас, великий час кличе також і людність Буковини стати під прапор свободи. Старі уряди, що не хотіли чи не вміли пристосуватися до надання волі народів, мусили упасти; усунув їх непереможний дух часу. Без насилля, тільки під примусом історичного процесу влада висховзнулася з рук дотеперішнього правительства. Стара влада упала і настала необхідність скласти новий орган виконання державних функцій. На жаль, зусилля Українців цього краю встановити владу вкупі і в порозумінні з представниками інших націй не довели до успіху і через те утворилося неможливе становище анархії, яке всім і кожному зокрема загрожує знищенням культури, майна і життя. В цей відповідальний момент Українська Національна Рада, як єдина в цей час організована сила, вирішила перейняти під свою опіку суспільний лад і безпеку.
1. Переймає управління Чернівцями і всіма повітами краю, в яких українське населення складає більшість.
2. В місті Чернівцях бере під свій захист всі центральні установи.

ГРОМАДЯНИ!

 Українська Національна Рада стоїть непохитно на становищі повного, ніяким насиллям не обмеженого права самоозначення народів. Ми свідомі того, що про територіальний розділ цього краю рішати будуть судді світа на мировім конгресі. Утворяючи на такій платформі владу для збереження ладу і порядку, ми кличемо всіх громадян піддержати цю тимчасову владу та її органи(in-green ), котрі мають перед собою трудну задачу в цей перехідний час оберегти місто Чернівці від тяжких допустів, а чей же незабаром настане бажана хвилина золотого мира. Під прапором самоозначення народів зустрічаймо її!

Чернівці. 6-го листопада 1918 р.
Буковинська делегація Української Національної Ради:

Парламентарні посли:
Николай Василько, Антін Лукашевич, Ілля Семака, Николай Спинул, др. Стефан Смаль-Стоцкий
Сеймові посли:
Осип Бурачинський, о.Теофіл Драчинський, др.Теодот Галіп, Микола Гаврищук, Теодор Іваницький, Марко Куриш, Теодор Левицький, Юрій Лисан, Павлюк Іван, Артур Малик, Николай Осадець, Єротей Пігуляк, Омелян Попович
За національно-демократичну партію
др.Николай Драгомирецький, Омелян Іваницький, Володимир Федорович
За народну партію
др.Клавдій Білінський, др.Мирон Кордуба, др.Роман Цегельський, Ілярій Карбулицький, Ілля Попович, Юрій Сербинюк
За соціально-демократичну партію
Гриць Андріящук, Осип Безпалко, Володимир Короневич
За матеріалами інтернет-видань

Тетяна Стрільчик,
фото автора

Запис 94 річниця Буковинського віча в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.