Курс, де дізнаєшся про те, про що ніяково питати деінде

Діти не стають дорослими раптово, в один день. І якщо їм до повноліття закривати долонями очі, коли в телевізорі кіногерої цілуються, то все одно про поцілунки вони дізнаються значно раніше за свій 18-й день народження. Так само уникаючи розмов про секс, наркотики чи насилля – ми не зможемо прибрати ці явища з життя. Тому говорити про них – і не тоді, коли вже доводиться розгрібати наслідки, а у процесі дорослішання дітей, коли у них виникає багато питань, відповідати саме вчасно – просто необхідно. Не всі батьки до цього готові. Та що приховувати – далеко не всі педагоги знають, як це робити правильно і делікатно, а не зверхньо, повчально і тому безрезультатно…

Тож експериментальний факультативний курс «Кроки по життю», який вперше цього року запроваджений у двох чернівецьких школах – це справжня знахідка для старших школярів і школярок. Там – про все те, про що ніяково питати у батьків і соромно зізнаватися, що не знаєш, у компанії однолітків чи трохи старших. Адже так хочеться видаватися дорослими і досвідченими…

Учитель міської 33-ї школи Віталій Мельничук до минулого року і не уявляв, що стане викладачем факультативу з профілактики ризикованої поведінки.

Як фахівець з технології будівництва, уже впродовж 17 років веде у школі предмет трудового навчання. Звісно, вивчав психологію в університеті – але на рівні, необхідному для викладання неспеціалізованих предметів. Ну ще має чималий досвід позакласної роботи з дітьми: працює також у обласному  центрі туризму, де відповідає за національно-патріотичну гру «Джура». А в цій грі немає «начальників» і «підлеглих», є тільки взаємна повага і всі – друзі. Навіть звертаються одне до одного «друже», «подруго». Тож 39-річний Віталій Петрович завжди вмів бути для дітей не тільки наставником, а й другом, якому можна довіряти.

Саме тому, через цю його здібність, керівництво школи обрало саме його, щоб відправити на тренінг і отримати сертифікованого фахівця з профілактики ризикованої поведінки школярів. Таких фахівців з цього спеціалізованого курсу «Кроки по життю» у місті двоє – Віталій і його колега з ліцею №3 Ганна Борисівна Грицюк, яка працює заступницею директора з виховної роботи. Вони обоє пройшли тренінг і тепер втілюють цей курс у своїх навчальних закладах, а за потреби – допомагають одне одному, адже бувають ситуації, з якими жінка впорається краще, ніж чоловік, і навпаки.

• Я дуже радий, що адміністрація школи зацікавилася цим курсом і погодилася на такий експеримент, – зазначає Віталій Мельничук. – Адже проблема є: підлітки – вони вже майже дорослі, але в багатьох надважливих життєвих питаннях зовсім необізнані. Тому потрібно вчасно поінформувати їх про те, що доросле життя – це не лише самостійні рішення, а й відповідальність за них, і наслідки, і як чинити, щоб ці рішення приносили радість, а не проблеми. Трохи остерігався, чи «потягну» сам таке завдання – але разом з тим, дуже цього хотів, адже маю доньку підліткового віку і знав, що їй цей курс буде дуже корисним. Перший експериментальний курс добігає кінця разом з навчальним роком – і думаю, вже можна впевнено казати, що він був вдалим.

Від знайомства – до усвідомлення того, що «життя – найцінніше»

Отже, після триденного семінару-тренінгу, на якому досвідчений педагог поглибив свої знання в окремій специфічній сфері, курс «Кроки по життю» розпочався у двох чернівецьких школах.

• Курс – винятково добровільний, – розповідає Віталій Петрович. – Спочатку його погодили з батьками. Відмов не було. Думаю, що я знайшов підхід і до батьків і зрозуміло доніс, що це таке буде. Ніхто не сказав, що це непотрібно. Та й справді: у Європі й Америці подібні курси давно впроваджуються, і в них нічого немає ні кримінального, ні смішного, ні страшного, навпаки – вони допомагають молоді. Тому для нас це вже на просто актуально, а, може, навіть трохи запізно, давно потрібно було його запровадити…

Програма курсу – покрокова, розрахована на 32 заняття – по одному щотижня. Починаємо із знайомства – одне з одним і з самим тренінгом. Вчимося говорити – адже багато дітей соромляться не лише озвучувати проблеми, а й узагалі висловлюватися. Вчимося слухати – дослуховувати, не перебивати. Вчимося довіряти. Будуємо ефективне спілкування.

Згодом говоримо про здоров’я і його цінність. Про те, як за ним слідкувати, берегти, чому це важливо.

Далі – цікавіше, – усміхається вчитель, – про любов та відповідальність. Про перше кохання, про кохання загалом і його прояви. Про будову чоловічої і жіночої репродуктивної системи, про статеве дозрівання і пов’язані з ним зміни у фізіології і психіці, про майбутнє батьківство і про контрацепцію. Про хвороби, які передаються статевим шляхом – в тому числі, ВІЛ/СНІД, і як від них уберегтися. Звісно, і про алкоголь і наркотики, їхню дію на організм і що може трапитися під їхнім впливом. З батьками про це точно мало хто говорить. Тому завдання тих, хто працює з дітьми в цьому напрямку – розказати, застерегти, вберегти. Так ми доходимо до середини нашого курсу.

Згодом говоримо про насильство – адже нерідко навіть насильство діти сприймають як норму, якщо іншої манери спілкування і співжиття не знали. Тож – яким воно буває, що таке цькування і як від цього вберегтися. Наступна тема, тісно пов’язана з попередньою – людська особистість і гідність. І піком програми є тема «Моє життя – моя відповідальність». Де головна думка – що життя – це найдорожче.

Після проходження курсу передбачені підсумкові заняття, на яких з’ясуємо, що сподобалося, а що видалося заскладним, зробимо висновки. Щоб не вийшло, що «вчитель собі поговорив, а діти собі роблять своє»: дитина обов’язково має взяти щось для себе з цього курсу.

Навіть вимушена «дистанційність» курсу дає незрівнянно більше «плюсів», ніж якби його не було

– У цьому експериментальному курсі займається 24 дитини – більшість із 9-го класу, і я «довантажив» групу охочими восьмикласниками, – продовжує вчитель. – Курс відрізняється від уже відомої в школах міста «Програми 15», у якій задіяні разом з дітьми і їхні батьки. Але у нас батьки певною мірою також ознайомлені з курсом – спочатку ми проводимо з ними короткі батьківські збори, де інформуємо про те, що пропонуємо для вивчення з дітьми, надаємо перелік тем, анкети для заповнення, і саме батьки дають згоду на  участь дітей у курсі. Так само хочемо дізнатися від батьків, як вплинули «Кроки по життю» на дітей, на їхні стосунки з родиною, чи змінилася дитина, чи пішли заняття їх на користь. Для цього проведемо опитування після завершення курсу.

Розпочали його від жовтня – у вересні зазвичай школи «утрясають» розклад, розбираються з годинами, адміністрація шукала час і місце, щоб не перезавантажувати дітей. За місяць остаточно вирішили, що «крокуємо по життю» з нашою групою щопонеділка з 15 до 16 години.

Трохи змінилися наші плани і формат роботи через пандемію COVID-19. Лише кілька занять вдалося  провести очно, решта – дистанційно. За правилами курсу, ми мали би в окремій класній кімнаті розставити стільці колом, це мало б бути просте живе спілкування у дружній атмосфері. Натомість нас розділяє монітор комп’ютера, всі сидять відокремлено у своїх домівках… Звісно, камери у всіх мали би бути увімкнуті, але самі розумієте – всяко буває… Я не бачу живої реакції дітей на те, про що говоримо.

На наших заняттях, де теми звучать доволі загально, ми торкаємося дуже конкретних ситуацій, і в цьому цінність такого спілкування. Коли мали кілька тижнів очного навчання – за допомоги фонду «Нова сім’я» вдалося запросити на одне з занять лікаря-нарколога, який дуже фахово розповів про залежності і про те, з чим стикався у професійній діяльності. Ще якось говорили про втрату рідних – і ця тема дуже болюча, особливо для тих, хто має цей досвід. Є ситуації, коли дитину щось дуже зачіпає в обговорюваній темі і вона потребує індивідуальної розмови – тому було б ідеально, якби педагогів було двоє, і один продовжив заняття з групою, а інший поспілкувався з дитиною окремо… На жаль, такої можливості немає, а при спілкуванні за допомоги технічних засобів і поготів. Це складно. Але навіть у таких умовах щопонеділка всі дружно збираємося в зум-конференції, тож курс вважаю дуже успішним!

Зрештою, якщо робиш те, що щиро подобається – то воно обов’язково буде успішним.

Записала Маріанна Антонюк, «Версії»

Запис Чернівецькі підлітки крокують по життю з надійними друзями спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Команда «Програми 15» – проєкту взаєморозуміння батьків і дітей – має гарну ідею!

Важкий рік майже позаду – але ще є час зробити кілька добрих справ

Щороку напередодні новорічних свят Український фонд «Благополуччя дітей» проводить кампанію «У пошуках Янгола».

Ти з Янголом пишеш чарівного листа  для своєї дитини на сторінці https://angel.childfund.org.ua/,  робиш благодійний внесок, а Канцелярія Різдвяного Янгола надсилає його поштою.

Так ти зробиш одразу дві добрих справи: твоя дитина отримає несподіване привітання, заряд добра і впевненості в собі, а внесок на рахунок Фонду буде витрачений на нові заходи  «Програми 15».  Один лист – два дива!

Партнери Різдвяного Янгола в Чернівцях – благодійний фонд «Нова сім’я», фахівці якого готові відповісти на запитання і дітей, і батьків за телефоном 0660275921 або на гарячій лінії 066 012 55 35, а також на сторінках БФ «Нова сім’я» в соціальних мережах.

Запис «Програма15» запрошує творити дива з  Різдвяним Янголом  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Наркополітика» – документ який регламентує й скеровує наявні в її суб’єктів (партнерів) ресурси до подолання проблеми ризикованої поведінки серед молоді, зокрема вживання наркотиків та запобігання їхнім наслідкам, в т.ч. порушенням закону й безпеки громадського порядку. Наразі цей документ, створений силами Кординаційного органу, сприяв створенню спільних акцій – «Замалюй», «Безпечна територія», – підвищенню рівня знань шляхом залучення спеціалістів. Загальний результат – уперше за стіл переговорів сіли представники різних структур, місто отримало можливість впливати на ситуацію запобіганням вживанню молоддю наркотиків. До цього часу кожна структура працювала окремо. Раніше мова ні про яку систему не йшла». Так відгукується про перший рік впровадження у Чернівцях затвердженої міською радою програми наркополітики керівник патрульної поліції міста Артур ШКРОБ.

І додає: «Метою програми наркополітики є впровадження єдиної, узгодженої системи заходів зі збереження здоров’я та безпеки мешканців міста Чернівців, запобігання поширенню наркоманії та її наслідків, ВІЛ/СНІДу, та інших соціально небезпечних явищ. Тож безперечно з боку поліцейських споживач наркотиків розглядається як «людина в проблемі», людина, яка потребує допомоги».

«Програма наркополітики прийнята рішенням міської ради – і це був перший важливий крок, та далеко не останній, – каже заступник Чернівецького міського голови Володимир СЕРЕДЮК. – Зрозуміло, що програма без фінансування не є настільки ефективною, як би цього хотілося, тому наступним кроком буде виділення коштів на її втілення.

Оскільки в нас у розпалі реформа децентралізації, в результаті якої тепер велика частина фінансування віддається місцевому самоврядуванню, то поки що немає можливості охопити все. Але багато заходів, прописаних у програмі наркополітики, саме й не потребують фінансування, і на них ми першочергово зосередилися. Зі свого боку залучаємо відділ сім’ї і молоді, відділ спорту. Співпрацюємо і з Нацполіцією, вони долучаються до роботи наших виконавчих органів. І звичайно, багато на себе бере «Нова сім’я», яка, можна навіть сміливо сказати, частково виконує функції, які мала б виконувати міськрада. Зокрема, фахово надають психологічну допомогу та багато іншого. Загалом у виконанні програми  робимо наголос на превентивних заходах – вкладаємо кошти в розвиток спортивної інфрастрктури, відкриваємо футбольні, волейбольні майданчики тощо».

Слова чиновника підтверджує начальник сектору ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Чернівецькій області, підполковник поліції Микола БАСАРАБ: «На відміну від столиці та великих обласних центрів, де функціонує велика кількість організацій, які займаються вирішенням проблем молоді та підлітків, запобігають негативним явищам у молодіжному середовищі, на Буковині таких організацій одиниці, і серед них одна з найактивніших – «Нова сім’я».

Свого часу цей фонд менше працював з дітьми, акцентуючи увагу на вирішенні проблем дорослих споживачів наркотиків. Але представники фонду з радістю пристали на нашу пропозицію проводити роботу з дітьми та підлітками. Спочатку це були проекти в Чернівцях, згодом охопили райони області – і зараз ми проводимо спільні заходи і на Глибоччині, і на Новоселиччині, і на Сторожинеччині, і в Новодністровську. Представники «Нової сім’ї» активно долучаються до проведення різноманітних благодійних акцій для підтримки дітей, які опинилися в скрутних життєвих умовах; сприяють у виготовленні буклетів, листівок профілактичного змісту для подальшого розповсюдження їх серед неповнолітніх; надають безкоштовні психологічні консультації всім, хто до них звернеться, завжди стараються допомогти у будь-яких ситуаціях».

«У нас в районних підрозділах функціонують так звані «Зелені кімнати» для дітей. Тобто ці кабінети не «офісного варіанту», а приміщення, наближені до неформальної, домашньої обстановки, де можна поговорити з дитиною, викликаючи її довіру. У рамках програми наркополітики психологи з «Нової сім’ї» залучаються до роботи в цих приміщеннях та  надають консультації  дітям, які або у конфлікті з законом, або з кризових сімей, адже досить часто саме ці діти мають досвід вживання заборонених психотропних речовин. Маємо домовленість з цим фондом, і самі направляємо туди таких дітей, до речі і тих, що й стали жертвами домашнього насильства, булінгу тощо. Тих, які потребують невідкладної допомоги та підтримки. Разом з «Новою сім’єю» розробили стандарти психокорекційної роботи, які схвалені органами освіти до запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах.  Спільно з фондом розробили програму «Здоров’я через освіту».

Далі керівник сектору ювенальної превенції УПД перелічує те, що вдалося втілити за рік: «Проводили квест «Наркотики – не моя тема», акцію «Стоп булінг», «Я проти насилля», уже вдруге фонд цього року був співорганізатором  промоакції «Я і моє дозвілля», головною метою якої було продемонструвати дітям, як альтернативу ризикованій поведінці, спортивні секції та гуртки. Адже насправді можливості проводити час із користю є: і дитячо-юнацькі спортшколи, комунальні заклади, заклади освіти, державні установи насправді надають багато безкоштовних послуг. Крім того, «Нова сім’я» має угоди з секціями і знаходить можливості організовувати заняття з міні-футболу, воркауту, тайського боксу і панкратіону.

Загалом заняттям спортом, як альтернативі шкідливим та негативним явищам, ми приділяємо дуже велику увагу в роботі з дітьми. Залучаємо їх до змагань з міні-футболу, щороку «Нова сім’я» виступає співорганізатором спортивних турнірів між командами дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, на території міста, змагань з різних видів спорту. Нещодавно спільно з фондом провели дуже ефективний, як на мене, турнір під гаслом «Ми одна команда». Це більше об’єднуючий, ніж спортивний захід, в яких взяли участь і команда дітей, які перебували в конфлікті з законом, і команда поліцейських, і команда «Нової сім’ї», і команда Чернівецького обласного ліцею для обдарованих дітей. Такі заходи переконують молодь, що, займаючись спортом, ти стаєш успішним. А ще – що ми всі є в одній команді – здорових і успішних людей».

Микола Басараб вдячний «Новій сім’ї» за цьогорічний семінар для ювенальних поліцейських на тему «Налагодження контакту з дитиною та проведення профілактичної роботи з нею». «Це дуже важливо. Психологи навчили поліцейських, як зробити так, щоби дитина відчула довіру, упевнилася, що поліцейський може їй допомогти, змогла та захотіла пояснити причини своєї поведінки.

Цей тренінг дав можливість освіжити та отримати нові знання, як зрозуміти, чи підліток перебуває у стані наркотичного сп’яніння, чи у стані психічного розладу, як надати дитині першочергову медичну та психологічну допомогу».

Керівник патрульної поліції в Чернівцях Артур Шкроб також наголошує, що одне із завдань Патрульної поліції – дбати про дотримання законності у забезпечені безпеки, зокрема учасників дорожнього руху. «Наразі статистика свідчить про високий рівень вживання водіями психоактивних речовин, до яких належать алкоголь і наркотичні речовини, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху, – стверджує керівник чернівецьких патрульних. – Є потреба у формуванні культури дотримання правил дорожнього руху серед громади. Поліція відкрита до діалогу з активними чернівчанами щодо реагування на такі факти».

Артур Шкроб розповідає, що у рамках програми наркополітики готувалися та розповсюджувалися інформаційні матеріали, які мотивують водіїв автотранспортних засобів утримуватися від вживання недозволених речовин. Впроваджена освітня програма для водіїв транспортних засобів на території міста, в рамках якої не менше 60% від загалу випускників автошкіл володіють знаннями про наслідки зловживання за кермом наркотичних або психоактивних речовин. Щоквартально поліцейські на цю тему виступають по радіо і телебаченню. І ситуація повільно, але покращується.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Уперше за стіл переговорів сіли представники різних структур: місто отримало можливість впливати на ситуацію» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Активісти, які дбають за чистоту міста, днями вжахнулися від кількості знайдених використаних шприців у місці культури і відпочинку в Чернівцях. «Парк Шиллера – 2015 рік вересень!!! До нас звернулися мешканці району з колективною заявою допомогти прибрати парк. Кілька годин роботи і більше сотні використаних наркоманами шприців – результат нашої роботи! Про акцію повідомляли в ЗМІ за декілька днів, результат співпраці нашої влади нульовий!!! – коментує оприлюднені на своїй сторінці в соцмережі фото активіст Сергій Качмарський, не шкодуючи знаків оклику. – Пройшло майже два роки!!! Парк Шиллера – 2017 рік, березень!!!»

«В той же час, щорічно у рамках діяльності в нашому місті програми «Зменшення шкоди»  (з 2002-го), з наркообороту вилучається понад  130 тис. одиниць використаних шприців та голок, – інформує Тетяна Бережна, президент Чернівецького благодійного фону «Нова сім’я». – Це означає, що вони не потраплять на вулиці міста, місця відпочинку дітей з батьками, і люди більше убезпечені від проколу та можливого ураження інфекційними захворюваннями – вірусними гепатитами та ВІЛ. Та постає проблема: як безпечно знищувати вилучені шприци і голки…»

Тим часом, поки частина людей стереотипно лякається лише розкиданих шприців,  проблема є глибшою. Як стверджують фахівці,  ні правоохоронці, ні медики не можуть угнатися за польотом хімічних формул, які змінюються так швидко, що сьогоднішні заборони  в Україні переліку препаратів уже наступного дня не охоплюють розмаїття новостворених речовин. І за вчорашніми схемами збуту речовин, що змінюють свідомість, працюють хіба що якісь ретрогради – нині ж, в епоху інтернету, усе купується і продається без традиційних дилерів і посередників, у віртуальній мережі. Та й звичних ознак вживання наркотиків – слідів уколів – може зовсім не бути. Є безліч способів змінити свою свідомість, уникаючи сколотих вен: наркотики курять, нюхають, розсмоктують, випивають пігулки, які продаються в аптеці без рецепта…

Якщо правоохоронці бачать у споживачах наркотиків лише порушників закону (а кожен, хто вживає, щонайменше двічі порушує закон – коли купує «зілля» і коли його зберігає), суспільство – небезпеку, медики – непередбачуваних пацієнтів, то насправді йдеться про залежність – хворобу з усіма її ознаками: початком процесу, стадіями, кінцем, симптомокомплексом, біологічними змінами і визначеним способом лікування. Це обговорювали на триденному семінарі, зорганізованому міським благодійним фондом «Нова сім’я» для Координаційної ради з питань наркополітики при Чернівецькій міській раді.

«У країні відсутня система допомоги сім’ї»

Керівник Одеського центру реабілітації, психолог-реабілітолог Володимир Смолягович, говорячи про наркозалежність, дуже добре розуміється на темі. Уже 15 років він очолює приватний реабілітаційний центр, який працює за мінесотською програмою «12 Кроків», визнаною Всесвітньою Організацією Охорони здоров’я найбільш дієвою та ефективною у подоланні залежностей і рекомендована до застосування в Україні профільним Міністерством.

«Відповідально заявляю: чудесних зцілень не буває, – відверто каже учасникам семінару керівник реабцентру. – Навіть у церквах. Слід також зважати на те, що наркосцена сьогодні змінилася. Новизна виготовлених формул і безліч їх варіацій без зміни наркотичного ефекту робить спайси і солі невловимим для сучасної законодавчої системи. Самі діючі речовини просто не занесені в список заборонених препаратів.

Найбільша проблема – підліткова наркозалежність. Мозок підлітка нездатен опрацьовувати інформацію так, як мозок дорослої людини. Підлітки не міркують на перспективу, на далеке майбутнє. Який найпростіший спосіб «подорослішати»? Залаятися матом, викурити цигарку, спробувати наркотик. Звичка – виробляється за 21 день, за 90 закріплюється. І не варто казати про «відсутність сили волі» в людини, яка не може позбутися своєї залежності. Точнішим буде формулювання «зміщення сили волі» – адже задля отримання дози залежний піде на все, і волі йому не забракне. Так, людина може мати генетичну схильність до хімічних залежностей – але ніколи про це не дізнатися, не пробуючи наркотик. Або не мати схильності, але стати залежною. Людина не винна, що вона хворіє – але вона може відповідати за своє одужання. А проблеми з уживанням починаються з сім’ї – брак уваги, недомовки, конфлікти. А в країні немає системи допомоги сім’ї – тож потрібні саме центри сімейної терапії за принципом відновлення родини».

«Ми програли глобальну війну з наркотиками», – глобальна комісія з питань наркополітики (2011)

Тези про те, що наркоманія – це проблема і що цю проблему треба вирішувати – беззаперечні. А от єдності в уявленнях про те, ЯК її вирішувати, немає. Є хіба що вже усвідомлення, що вона не поодинока, не персональна, навіть не родинна. Тож ні відокремитися від неї, ні здолати її  самостійно не вдасться. Саме тому питання наркополітики – це питання насамперед державне, а далі – щонайменше регіональне.

«Чернівці започатковують традицію серед міст України у створені умов для безпечного проживання та розвитку наших громадян. Наркополітики – програмні документи щодо попередження незаконного вживання наркотиків та їх наслідків – це буденна норма для міст європейських країн. Право на життя в місті, де влада опікується безпекою свого жителя – це право на захист», – підкреслює Алла Шкрета, координатор Партнерської мережі установ та організацій з профілактики наркоманії та інших залежностей серед молоді та дітей в місті Чернівці, член Координаційної ради, віце-президент, юрист Чернівецького благодійного фонду «Нова сім’я».

Покликання такого програмного документа – закласти в громаді розуміння, що наркоманія не залежить від причин початку вживання наркотиків (проста цікавість, бажання «бути, як всі» – чи навпаки, «не бути, як всі», спосіб зняти сором’язливість і ніяковіння, зняття болю – душевного чи психо-соматичного тощо). Аби від неї вберегтися (дуже переконливо розказати про небезпеку тим, хто не пробував, дуже переконливо зупинити тих, хто вже спробував 1-2 рази і ще здатен зупинитися, і лікувати тих, хто втягнувся, лікувати, тих, хто не може зупинитися самі) – потрібна ціла державна політика, а далі – серйозна робота на місцях. В Україні ще 2013-го прийнята Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року. Чернівці – перше місто в Україні, де взялися розробляти місцеву наркополітику. Для цього при міській раді зусилля всіх, хто переймається цією проблемою, об’єднані в Координаційну раду з питань наркополітики, до якої увійшли фахівці – лікарі,  психологи, представники патрульної та ювенальної поліції, громадські організації цього спрямування, депутати і чиновники на рівні керівників департаментів (освіти, соціального захисту, соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді), представники місцевих ЗМІ і навіть заступник міського голови. Після попереднього обговорення проблеми, коордрада у повному складі упродовж трьох днів працювала над виробленням єдиного документу – з планом заходів, урахуванням ризиків, визначенням критеріїв оцінки результату – як сприймати цю проблему і долати її.

«Маємо завдання створити умови до 2020 року в доступі кожного мешканця міста до достовірної інформації про методи попередження немедичного вживання наркотичних речовин та методи   повернення до соціального життя тих хто вже має такий досвід або є наркозалежним. Наразі ціннім є життя кожної дитини, кожної людини нашого міста. Важливо, в часи реформ та перебудови устрою країни, підтримувати один одного.  Чернівці історично славляться своєю толерантністю та миролюбністю.  Це ознака проєвропейського шляху та розвитку. То ж, інших шляхів не має, тільки як, спільними зусиллями до безпеки та захисту здоров’я кожного мешканця нашого міста» – стверджує Альона Бежан, автор петиції зі створення, а тепер вже, член Координаційної ради з питань наркополітики при Чернівецькій міській раді, психолог, директор єдиного безоплатного денного реабілітаційного центру для неповнолітніх та молоді в Україні, автор програм з профілактики та ре соціалізації.

І в результаті обговорень з’ясувалися проблеми, які якщо і не є причиною критичної ситуації з наркозалежністю в місті, та служать гальмом у русі до позитивних змін. Наприклад, у Чернівцях немає посади головного дитячого нарколога міста, та й загалом дитячих наркологів. Є обласний наркодиспансер, але звернення туди по-перше, загрожує навішуванням відповідного ярлика «наркомана», а по-друге, все одно дітей і підлітків з важкими інтоксикаціями нікуди везти. Дитяча лікарня не займається таким профілем, у психлікарні відсутній дитячий реабілітолог… Замкнуте коло.  Як наслідок – ніхто не уявляє реальних обсягів проблеми, ніхто не веде обліку, відсутня статистика. З викликами, які кидає життя школі, не знайомі ні вчителі, ні шкільні медики, ні шкільні психологи. Проблема не окреслюється навіть якимось окремим спецкурсом у Буковинському медуніверситеті.

І поки у країні немає досліджень, наскільки економніше впровадити наркополітику, ніж тратити потім з бюджету на їх утримання – маємо досвід інших країн.

США вчаться у Португалії долати проблему наркоманії

Одним із найпозитивніших є досвід Португалії. Там також не зразу визнали глибину цієї проблеми, і почали з нею боротися традиційними (репресивними) методами. Врешті решт 2001-го перейшли від репресій до декриміналізації, прийняли державну наркополітику – і показники кардинально змінилися.

Декриміналізація – це зовсім не те, що ви стереотипно подумали. Наркотики в Португалії як і раніше, під забороною. Але в цій країні змінили закон так, що споживачі спрямовуються не в суд чи до в’язниці, а на консультування чи лікування. Розгляд наркотиків як проблеми суспільного здоров’я, а не кримінальної проблеми, був направлений на попередження переходу споживачів у підпілля. Інші європейські країни також розглядають наркотики саме під таким кутом, але Португалія єдина, яка втілила цей підхід у закон. Тепер США, які ведуть 40-літню війну з наркотиками, що обходиться в $1 трлн, шукають відповідей у крихітній Португалії.

Чи знайдуть свою відповідь учасники Координаційної ради з наркополітики в Чернівцях і чи підтримають їх депутати – побачимо вже цього року. Напрацьований ними документ – Наркополітика міста – уже в червні має бути оприлюднений для ознайомлення широкого загалу і обговорення, а згодом запропонований для голосування. Головне тепер згадати народну мудрість, яка рекомендує не зарікатися від певних речей.  Тепер до них можна додати ще й наркозалежність.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис НАРКОСЦЕНА: яку роль на ній зіграють Чернівці? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Жодний аборт не минає безслідно для жінки. З цим пов’язано понад 100 фізичних ускладнень. До безпосередніх належать: онкологічні захворювання та інфекції статевих органів, порушення менструального циклу, ушкодження матки та інших внутрішніх органів, головний біль, запаморочення, тромбози. В деяких випадках «безпечний, легальний» аборт може закінчитися смертю жінки.
– Особливе місце серед ускладнень абортів займає постабортний синдром. Це сукупність різних симптомів, як фізіологічних, так і психологічних. Найбільш розповсюдженими з них є: безплідність і проблеми із зачаттям, передчасні пологи, викидні, позаматкова вагітність, сексуальні розлади, депресії, почуття провини, суїцидальні настрої, розпач, бажання ще однієї вагітності, анорексія (відсутність апетиту), нічні кошмари про дітей тощо, – розповідає Лілія ЦАР, лікар акушер-гінеколог жіночої консультації міського пологового будинку №2.

У жінок, які зробили аборт, на 300% зростає ризик розвитку раку грудей. Як відомо, цей вид раку посідає перше місце серед причин смертності від онкологічних недуг в усьому світі. А якщо жінка мала кілька абортів, а перша дитина в неї народилася після 35 років, то ризик зростає в 8 разів.

Якщо жінка не планує народжувати дітей, варто подбати про застосування певних методів контрацепції, попередньо отримавши консультацію у лікаря. Застосування засобів контрацепції є важливим і для попередження захворювань, що передаються статевим шляхом (мікоплазмозу, трихомоніазу, гарднерельозу, герпетичної інфекції, вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), вірусу гепатиту тощо).
– Якщо раніше більшості з нас були відомі лише деякі контрацептиви – презерватив, гормональні пігулки та спіраль, то нині існує набагато більше засобів для запобігання небажаній вагітності. Усі вони мають свої плюси та мінуси, тож краще їх застосовувати за призначенням лікаря, – зауважує Оксана ЦУРКАН, практикуючий акушер-гінеколог міського пологового будинку №2.

На сьогодні існують такі види контрацептивів: презерватив (надійність 90-92%), діафрагма (70%), сперміциди (75%), внутрішньоматкова спіраль (80%), внутрішньоматкова система «мірена» (99,5%), протизаплідні пігулки (99%), міні-пілі (90%) та екстрена контрацепція (58-95%). Вони відрізняються за механізмом дії, ефективністю і способом застосування, а також мають додаткові (не контрацептивні) позитивні ефекти. Це дає можливість підібрати свій особливий засіб запобігання вагітності кожній парі.

На базі міського клінічного пологового будинку №2 існує кабінет «Планування сім’ї», де можна отримати консультацію з питань планування вагітності, підготуватися до народження бажаної і здорової дитини, або ж дізнатися більше про те, як уникнути небажаної вагітності та не стати жертвою захворювань, які передаються статевим шляхом.

Репродуктивне здоров’я – це стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи чи порушень її функції, тобто репродуктивне здоров’я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення.
Всесвітня організація охорони здоров’я
Матеріал підготовлено за сприяння просвітньої кампанії «Майбутнє варто планувати», здійснюваної Благодійним фондом «Нова сім’я» за підтримки Благодійного фонду «Здоров’я жінки і планування сім’ї» та Агенства США з міжнародного розвитку.

Запис Планування вагітності й сім’ї – основа щастя матері і дитини! спершу з'явиться на Медіа-Версії.