Марія Миколаївна МІНДРІШОРА, м. Чернівці
«Я завжди була прихильницею партії ВО «Батьківщина» – за всі 16 років існування цієї партії, вона ніколи не була замішана в корупції і схемах. А від тих, хто допускали подібні речі (бо ж душу навіть через рентген не побачиш, тож і в людях, буває, помиляєшся…), партія одразу очищала свої лави.
Дуже поважаю Юлію Володимирівну Тимошенко. Скільки вона пережила, скільки натерпілася – я аж плакала, коли її до в’язниці кинули.
А тепер вона звільнилася – і знову до боротьби. За інвалідів, пенсіонерів. Бо ж тарифи подорожчали, на цю пенсію прожити неможливо. Соромно сказати, але ходимо голодні. Я сама інвалід ІІ групи, виросла в дитячому будинку, все життя працювала, а пенсія маленька. Тож Юля наша і газ вимагає дешевшим зробити, і світло. А в Верховній Раді приховують усе, просувають своє і не хотять, щоб люди про Юлю знали. Приховують, щоб вона наче «в сторонці» була і щоб підтримки не мала, щоб їх не побороти.
А хто при владі – той лиш обіцяє. В 2014 обіцяли, що пенсії будуть достойні. Тепер обіцяють, що пенсії будуть підвищені в грудні. Та ми розуміємо, що то лиш перед виборами обіцяють. Хто гречку дає, хто 200 гривень. На це ловлять таких, які бездумні. Я від такого завжди відмовляюся. Про який патріотизм може йти мова, якщо за торбу продуктів продаватися? Ми йдемо в Європу – тож яка може бути Європа, якщо в нас хабарники повсюди?
Сама особисто я не в «Батьківщині», але всіх агітую за цю партію. Знаю, що і тут на місцях у ній порядні люди. Скорейко Юрій Георгійович, який міську парторганізацію очолює, дуже розумний, чесний і добрий чоловік, завжди каже правду. І в офісах людям допомагають – я сама про допомогу просила, то юристи мені звернення писали, і на ті звернення навіть від влади щось трохи було. Але агітую я дуже спокійно, без нахрапу, з повагою, щоб не ганьбити ні себе, ні політичну силу, яку шаную, ні її лідера: розумних людей завжди можна переконати, а якщо на особистості переходити – то вже не агітація, а базар. Я надто поважаю Юлію Володимирівну.
Галина Михайлівна ГУМЕННА, м. Чернівці:
Я з самого початку підтримую партію ВО «Батьківщина» і Юлію Володимирівну. Був час, коли підтримувала Ющенка, але дуже мені не сподобалося, коли на інавгурації на щирі вигуки людей «Юля! Юля» – він якось так недобре сказав: «Ну покричіть, покричіть…» Усі у мене в родині так само згодом переглянули своє ставлення до тодішнього президента, хоч спочатку вважали його єдиним достойним кандидатом. Щодо наступного, Януковича, то навіть нема про що говорити. Я постійно кажу: в керівництво треба вибирати розумних людей. Як можна було навіть в кандидати Януковича допускати? Цим ми себе дуже низько опустили.
Щодо того, що закидають Юлії Тимошенко. Навіть якщо вона допускала помилки – вона ж жива людина, всі люди помиляються. Зате коли Європа замерзала, то всі склали руки, навіть Ющенко, а ти, Юля йди розхльобуй, бо ти прем’єр? Хіба так чесно?
Чую іноді, як кажуть «а що – мало накрала?» То я в таких випадках питаю: «Що конкретно вкрала в тебе? Особисто?» Як на мене, то якраз навпаки. Повернула ще ті, радянські вклади. Значить, хотіла таки щось допомогти простим людям! А зараз кинули нас напризволяще. З одного боку, не хочеться дуже сварити нинішню владу, щоб хаосу в країні не було – а з другого боку, навіть і заступатися не хочеться… Вже котрий раз на ті самі граблі стаємо.
Треба до влади розумних людей брати, які від пальчика до маківки, як риба в воді, почуваються у сфері, котрою займаються. Тепер багато хто це розуміє, що помилялися, коли не голосували за Тимошенко.
ВО «Батьківщина» – це єдина партія, яка має кістяк. Попри тих зрадників, яких партія вже позбулася. Багато хто на брендові партії, на імені Юлії Тимошенко зробили собі ім’я, а потім зрадили. Але це в минулому. Зараз мені в цій партії все подобається. І найбільше ціную стійкість Лідера. В будь-якому разі потрібно відкидати той бруд, який привносить політика, і дивитися на стержень людини. Тимошенко його має.
Хотілось би, щоб насамперед розглядалися актуальні закони – про реформи, про відповідальність за корупцію…. А пропозиції, ідеї від простих людей ішли нагору і враховувалися. Наприклад, щоб квартири, які наприкінці існування СРСР були приватизовані безкоштовно, не могли бути продані чи успадковані іноземцями. Наприклад, військові, які служили то за кордоном, то в Росії, і зараз зупинилися в Україні, отримують від України пенсію, пільги – щоб їхнє житло після них, чи кошти за його продаж, залишалися в Україні.
За матеріалами сайту БНБньюз
