Людський ніс – одна з найбільш складних і досконалих структур організму, значення якої важко переоцінити, – небезпідставно вважають Світлана ЛЕВИЦЬКА, доцент курсу ЛОР-хвороб БДМУ та Олександр ПОНІЧ, завідувач лорвідділенням міської клінічної лікарні №2. І досить легко вони переконують читачів «Версій». Адже ще у позаминулому столітті геніальний Гоголь писав, що «…без носа людина – чортзна-що: птаха не птаха, громадянин не громадянин, – просто візьми та й викинь за віконце!»
Левицька: – Мав рацію Микола Васильович: без носа, композиційного центру обличчя, людина втрачає естетику вигляду. Проте привабливий зовнішній вигляд обличчя – не єдина і далеко не найважливіша функція носа. Завдяки носовому диханню в наші легені потрапляє очищене від сторонніх тіл і мікроорганізмів, підігріте до оптимальної температури, добре зволожене повітря.
Порушення носового дихання – перший крок до розвитку таких серйозних захворювань, як хронічні запальні процеси бронхів і легень, бронхіальної астми та навіть артеріальної гіпертензії.
Це добре усвідомлювали лікарі давнини. Так, у Давньому Єгипті фараони тримали окремого лікаря, що піклувався лише про ніс володаря. Давні єгиптяни вірили, що через ніс в організм людини входять хвороби. Тож там повинен хтось стояти на чатах.
Однією з найчастіших причин порушення носового дихання є викривлення носової перегородки. Вона розділяє носову порожнину на дві більш-менш рівні половини і створює цим самим ефект парного органу. Так людина має два носа, так само як і дві нирки, двоє легень. Такий ефект «парності» створює оптимальний режим дії: коли одна половина носа працює, інша – відпочиває.
До речі, у 95% людей перегородка розташована не по середній лінії. Понад 100 років тому всесвітньо відомий ринохірург Кіліан стверджував, що «пряма перегородка носа – швидше виключення, ніж правило». Захворюванням викривлення перегородки носа стає тільки тоді, коли різко звужує одну з половин носової порожнини і утруднює дихання або спричиняє розвиток захворювань, пов’язаних із порушенням проходження повітряного потоку через носову порожнину.
Найчастішими причинами викривлення носової перегородки є травми, в тому числі й пологові, а також неодночасний ріст хрящової та кісткової частин. Якщо переважає ріст хрящової тканини в «жорстких» кісткових рамках, розвивається відхилення хряща від середньої лінії. Якщо ж переважає ріст кісткової частини, в місцях контактів частин перегородки будуть формуватися шипи або гребені. Часто форму викривлення перегородки дитина успадковує від батьків.
Зазвичай людина тривалий час не помічає проблеми, оскільки легко набуває звички дихати ротом. Досить часто викривлення носової перегородки провокує розвиток таких захворювань, як хронічні риніти, хронічні синуїти, хронічні гнійні і негнійні отити, які і змушують пацієнтів звернутися за допомогою до ЛОР-лікарів. При цьому до діагнозу «викривлення носової перегородки» пацієнти часто ставляться досить легковажно, вважаючи, що викривлення їм не заважає, оскільки ніяк не проявляється.
Поніч: – Як правило, пацієнти звертаються до ЛОРів зовсім з інших причин. Проте уважний лікар завжди зверне увагу на напіввідчинений рот пацієнта, зникнення носо-губної складки, ледь помітні синці під очима. Про порушення носового дихання, особливо в нічний час, «підкажуть» скарги на поганий сон із нічними жахіттями, відчуття розбитості вранці, швидку втомлюваність і загальну слабкість, послаблення пам’яті і концентрації уваги.
При порушенні носового дихання в носовій порожнині створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, тому постійний нежить – звичне явище для пацієнтів із викривленням носової перегородки.
Відсутність носового дихання та набряк м’якого піднебіння призводять до нічного хропіння, яке дошкуляє і самому хворому, і його оточенню.
Левицька: – Не слід забувати й ще про одну, дуже мало вивчену функцію носа. На носовій перегородці у ссавців розташований спеціальний нюховий орган Якобсона. Завдяки цьому крихітному органу самці й самиці сприймають феромони – спеціальні пахучі речовини, які зумовлюють сексуальну поведінку та статеві стереотипи.
Наприклад, дослідники Гарвардського університету довели, що піддослідні самиці втрачали поведінку, властиву жіночим особинам, при виключенні органу Якобсона. Вважають, що для людини орган Якобсона – рудимент еволюції, проте, його наявність на носовій перегородці людей та зв’язок із головним мозком науково доведені.
Так само доведений факт зниження потенції у чоловіків при порушенні носового дихання. Всесвітньо відомий ринохірург Є.Тарді за чисельної кількості спостережень відзначив нормалізацію статевої функції та підвищення потенції після відновлення функції носа.
Може, в недалекому майбутньому буде доведено, що причина гомосексуальності – не в особливій будові певних структур мозку і не в наявності гена «гомосексуальності», а в порушенні функціонування носа?
Поніч: – Лікування викривлення носової перегородки виключно хірургічне. Тривалий час найпоширенішою операцією при викривленні носової перегородки була класична підслизова резекція, техніка якої розроблена ще 1904 року Кіліаном.
Втручання передбачало видалення більшості структур перегородки, що значно послаблювало її. Операція виконувалася під місцевою анестезією, а це не давало змогу повністю позбавити пацієнта болю.
Хірургічне лікування захворювання на сучасному етапі передбачає здійснення операції тільки під загальним наркозом із максимальним збереженням структур перегородки. Досвід роботи лікарів ЛОР-відділення міської клінічної лікарні №2, використання загального знеболення, сучасних матеріалів і технологій дозволяє позбавити пацієнта болю та звести до мінімуму неприємні відчуття в післяопераційний період.
