Ці три «В» найточніше характеризують пані-мера Новоселиці Марію Нікорич. Принаймні таке враження склалося після знайомства з цією жінкою.
З історії міста:
Як свідчать історичні дослідження, перші поселення на території нинішньої Новоселиці відносяться до найдавніших часів. Про це свідчать знайдені тут знаряддя праці первісної людини кам’яного віку. За час існування містечка його відвідали відомий письменник Джон Рід, генерал інженерних військ СССР Дмитро Карбишев. На їхню честь у райцентрі названі вулиці.
Досьє «Версій»
Міська голова: Марія Нікорич. Народилася 1957 року. Закінчила історичний факультет Кишинівського Державного університету. Займалася педагогічною діяльністю. На посаді мера – 4 роки.
Особливі прикмети:
Вимоглива. Виважена. Відповідальна. Інтелігентна. Має чудові організаційні здібності. Любить класику літератури та кінематографу.
– Що для вас означає бути мером?
– Першочергово – це грандіозна відповідальність. Я живу в Новоселиці. Це місто моїх дітей та онуків. Я йшла на вибори з гаслом: «Відповідальність і турбота про людей». Новоселиця – це мій дім, тож у моїх інтересах зробити його кращим для себе та своїх земляків.
– Чим живе місто сьогодні?
– Нині ми ліквідуємо наслідки стихії, адже річка Прут і ставки вийшли з берегів. На сьогодні ми закінчили обстеження постраждалих територій і вже завершуємо роботи з відведення води.
Готуємося до початку нового навчального року. Перш за все готуємо дитячий садок, адже він сильно постраждав від дощів. Завершуємо заміну опалення. Плануємо з метою заощадження вставити металопластикові вікна.
– Вагомою проблемою маленьких міст є зменшення народжуваності. Як із демографією у вашому містечку?
– Тривалий час у місті зменшувалася кількість населення. Нині тут живе трохи більше 8-ми тисяч людей. Міграція – не остання причина таких процесів. Ситуація змінилася приблизно 2 роки тому: нині в дитячому садку не вистачає місць. Минулого року нам довелося відкрити нову групу. Цьогоріч на початку вересня плануємо відкрити ще одну. Якщо є діти – місто живе.
– Як боретеся з безробіттям?
– У Новоселиці, як і в інших містах України через кризу відбулося незначне скорочення робочих місць. Багато людей емігрувало за кордон, інші працюють у Чернівцях. Все ж таки, кілька підприємств у місті є.
У жовтні 2009-го відкрилося нове підприємство – приватний елеватор. Він прийматиме на зберігання і висушення 60 тисяч тонн зерна. Це 50 нових робочих місць.
Наші люди працьовиті і завжди знаходять собі роботу. В основному займаються ремонтом, будівництвом…
– Містечко привабливе для інвесторів?
– Ми беремо участь у програмах транскордонного співробітництва: «Україна-Румунія-Молдова 2007-2013». Торік подали на розгляд комісії 2 проекти. На проект накопичення і сортування сміття покладаємо великі надії.
– Велика кількість мешканців Новоселиці – румуномовні. Створені для них необхідні умови навчання?
– Це питання турбує мене особисто, адже я сама молдованка за національністю. У нас функціонує ліцей з румунською мовою навчання. Працює румунський самодіяльний ансамбль народної музики. У бібліотеках є достатньо румуномовної літератури…
– Найпопулярніший вид дозвілля новосельчан…
– У Новоселиці функціонує кінотеатр «Ювілейний». У кожному числі місцевої газети анонсується фільм, який буде демонструватися.
– Ви відвідуєте кінотеатр?
– Вже забула, коли востаннє там була (сміється). Дивлюся фільми ввечері або вночі. Серед улюблених «Віднесені вітром». Утім, надаю перевагу читанню: люблю російську та зарубіжну класику. Але настільна книга в мене – «Кобзар» Шевченка. Він надзвичайно сучасний! А ще люблю спорт. Відвідую усі спортивні змагання в Новоселиці. Цікавлюся спортивними подіями України та світу.
Ремарка авторки:
1. За національністю пані Марія – молдованка. Але грамотності та чистоті її української мови має позаздрити чи не кожен другий український посадовець. Вразило!
2. На жаль, в українському патріархальному суспільстві жінка-посадовиця, надто жінка-мер – це рідкість (про що свідчить статистика). Та Марія Нікорич далека від гендерних стереотипів. Протягом розмови про роботу-дозвілля-приватне життя вона жодного разу не згадала про «варіння борщів-прання-хатню роботу». Жодної зашореності, лише здоровий глузд і професіоналізм. Приклад для багатьох українських жінок!
Емма АНТОНЮК, «Версії»
