Це улюблений вислів Ярослава Івановича Мовчана, видатного вченого, доктора біологічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. А ще – голови Національного екологічного центру України, завідувача лабораторії екобезпеки ННЦ «Екобіобезпека» Національного авіаційного університету. Він народився на Львівщині, а навчався у Чернівцях. У нього багато нагород і відзнак – вітчизняних і зарубіжних. Мовчан – автор і співавтор 10 монографій і понад 200 статей, авторських свідоцтв, патентів. Вільно володів 4-а мовами.
Сьогодні, 21 вересня, Ярослава Мовчана поховали у Києві. Від Чернівців поїхала делегація його соратників і друзів.
Мені пощастило спілкуватися з п. Ярославом. І востаннє – зовсім недавно, під час його відвідин Чернівців: він розглядав Буковину як оплот екологічної свідомості. Тож коли у вівторок зателефонував Микола Білоконь, начальник Управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації та повідомив, що Мовчана вже нема – обширний інфаркт стався понеділкового вечора в офісі, о 20:00 – не хотілося вірити. «Це величезна втрата!…» – тільки й сказав Білоконь. А за справедливими словами чернівецького професора-еколога Юрія Масікевича, саме ця людина змусила спеціалістів «Укргідроенерго» рахуватися із громадськістю. Десятиліттями Мовчан ішов до цього – і нарешті сталося. На нещодавньому семінарі в Миколаєві були присутні 15 енергетиків, які скаржилися, що громадські активісти не давали їм сказати слова. А раніше все було навпаки: вони не бачили громадськість і не чули її, цілком ігноруючи.
– Перший інфаркт у Ярослава стався ще за прем’єрства Лазаренка. – поділився спогадами Юрій Масікевич, який давно дружив із Мовчаном. – Ярослав тоді виконував обов’язки міністра екології і не підписав дозвіл на розширення Південноукраїнської АЕС, бо це призвело б до затоплення значних історичних територій Козацької Січі. На засіданні уряду прем’єр підняв його, вислухав аргументацію і заволав: «Геть звідси!». «Швидка» забрала тоді Ярослава, в лікарні діагностували інфаркт.
Відтак територію козацького гарту затопили, а нині хочуть іще підняти рівень води. А це, зрозуміло, нові втрати. Зрештою, що буде з будівництвом каскаду ГЕС на Дністрі без втручання Мовчана – теж велике питання. Хвилювала його й проблема заробляння грошей на громадській ниві: хотів змінити ситуацію, та не встиг…
Нинішнього року, 11 серпня, Ярославу Івановичу виповнилося 60. У нього було багато планів, які мали зробити недосконалий людський світ кращим. Адже життя дає нам фантастичні можливості, які доведеться втілювати вже його учням, друзям і соратникам.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Віхи біографії:
Ярослав Мовчан був одним зі співзасновників НЕЦУ та його дочірніх і партнерських організацій – Інституту екології НЕЦУ, Товариства громадян «Зелена Україна», Українського комітету підтримки програми ООН з довкілля, низки екологічних видань. Від травня 1992-го – виконавчий директор НЕЦУ.
1979-го Ярослав Мовчан закінчив з відзнакою біофак Чернівецького державного університету за спеціальністю – біологія; кваліфікація – біолог, вчитель біології, хімії, додаткова спеціальність – соціологія. Працював учителем, закінчив аспірантуру Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР (дисертація: «Аналіз стійкості степових фітоценозів у зв’язку із їхньою структурою»).
У 1983-1992 роках працював науковим співробітником, завідувачем Лабораторії дистанційних досліджень рослинного покриву (ЛаДД) відділу геоботаніки Інституту ботаніки.
у 1993-1999 р. обіймав посаду заступника міністра (Міністерства охорони природи, Міністерства екологічної безпеки України).
1993-1998 рр. та 2000-2006 рр. – національний координатор Міжнародної екологічної програми з проблем довкілля Чорного моря.
1995-1997 рр. очолював групи екологічних радників Програми IUCN(МСОП) для країн Центральної і Східної Європи.
1997 р. – пройшов докторантське стажування в Нідерландському Інституті передових досліджень (NIAS, Васенар).
1997-2001 рр. – член Ради Глобальної екологічної фундації (ГЕФ, Вашингтон).
1997-1999 рр.– член Комітету «Здоров’я та довкілля» Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я й Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН (Копенгаген).
1999-2000 р. – консультант з екологічних та земельних питань (Секретаріат Верховної Ради України, фракція РУХу).
1999-2000 р. – завідувач Лабораторії системних досліджень Інституту досліджень навколишнього середовища та природних ресурсів РНБО України.
2000-2006 р. – директор Департаменту біотичних, водних, земельних ресурсів та екомережі (Міністерство екологічних ресурсів, Міністерство охорони природи України).
Від вересня 2007 р. працював завідувачем Лабораторії екобезпеки ННЦ «Екобіобезпека» НАУ, професором кафедри екології Інституту екобезпеки НАУ.
У 2009 році став доктором біологічних наук (дисертація «Збереження біотичного різноманіття України (методологія, теорія, практика)».
Ярослав Мовчан є автором та співавтором десяти монографій і понад 200 статей, авторських свідоцтв, патентів. Лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки («Розроблення та впровадження наукових основ і практичних засад збереження біорізноманіття як неодмінної умови сталого розвитку України», 2005). Член Української асоціації Римського клубу, Наукового товариства Тараса Шевченка. Учасник ліквідації і дослідник наслідків катастрофи на ЧАЕС.
Вільно спілкувався чотирма мовами –англійською, польською, російською та українською.
Професійні інтереси: методологія та теорія біології (зокрема, геоботаніки), дослідження структурно-функційної організації та еволюції біо- та екосистем, моніторинг і оцінка стану природного довкілля, екологічно-збалансований розвиток, екологічна політика, екобезпека, збереження біологічного різноманіття, зміна клімату, охорона морського довкілля, збалансоване природокористування, альтернативна енергетика, екологічні мережі, суспільні екологічні інновації.
