С’юзан БООС – журналістка, редакторка швейцарського тижневика «WOZ Wochenzeitung», автор книг, присвячених екологічним питанням. Під час прес-туру Дністром, присвяченого екологічним проблемам річки, вона відвідала Чернівці і поділилася враженнями від побаченого.
14 березня – Всесвітній день дій проти загат на річках
– С’юзан, Ви не вперше в Україні. Але що вас вразило у нас найбільше саме цього разу?
– Ваше багатство, яке ви зовсім не цінуєте…
– Ви хочете сказати, що українці – багата нація???
– Безперечно. Ваша природа – ще деінде зовсім незаймана – найбільше ваше багатство. У Швейцарії теж багато гір, а у горах – багато річок. Але сьогодні, коли ви гулятимете швейцарськими Альпами, вже не побачите справжньої гірської річки з потужними потоком. У кожній п’ятій долині стоїть спеціальна установка, яка виробляє енергію. Для фауни і для самих рік це справжня проблема. Бо кілька разів на день там виникає маленьке цунамі, яке змиває усе на своєму шляху. Нині ми використовуємо 95% води у річках. Бо у Швейцарії серед видобутку енергії переважають саме гідроелектростанції. Тому такої величної та недоторканої річки, як Дністер в Україні, ви вже у Швейцарії не знайдете. Тож вам варто берегти своє багатство
– З чого починався Ваш шлях в екологічну журналістику?
– Та, власне, з Чорнобиля. До того я писала на соціальні теми, які з часом все тісніше перепліталися з екологічними питаннями. У Швейцарії є багато проблем, пов’язаних із енергетикою. Особливо це стосується гідроелектростанцій, і найбільше тих, які «окупували» малі річки. Ці малі гідроелектростанції почали у нас будувати близько ста років тому. Мало хто знає, але щороку гідроелектростанції замулюються на 1%. Отож через століття вони вже не можуть працювати. Це стосується усіх електростанцій – й українських також. Над цим слід замислюватися вже зараз, бо термін у сто років – насправді невеликий. А що робитимемо далі?
Найбільше ж мене цікавить атомна енергетика, власне тому український досвід дуже повчальний для інших країн, зокрема й для Швейцарії.
– У Швейцарії є тенденція до закриття атомних електростанцій? Чи їх продовжують будувати?
– Планують відкрити ще три атомні станції, але водночас кілька старих хочуть закрити. Тут не враховано дві речі: по-перше, це впливає на зміну клімату, по-друге, ми наближаємося до піку видобутку нафти. Видобуток нафти зростає, а її кількість зменшується. Тому зараз на разі пошук нових джерел енергії, які були б менш шкідливими і витратними.
Щороку гідроелектростанції замулюються на 1%, відтак через століття вони вже не можуть працювати. Це стосується усіх електростанцій, українських також. Над цим слід замислюватися вже зараз, термін невеликий, а що робитимемо далі?
