Великий Кучурів, що на Сторожинеччині, – газдівське село. Свого часу завдяки зовсім юним депутатам сільської та районної рад його мешканці продали кілька мініатюрних клаптиків землі, гроші за які надійшли безпосередньо до сільського бюджету. Та все ж навіть ті невеличкі і найменш привабливі земельні майданчики дозволили сільчанам купити за свій кошт машину швидкої допомоги та значно облагородити населений пункт, який швидше подібний на місто, аніж на село. Щоправда, кращі землі потрапили, так би мовити, до рук «потрібних» людей. Бо село – козирне, з газопроводом, сміттєзвалищем, спеціалістом, який розчищає дороги, найпотужнішою в районі книгозбірнею, свердловиною, де люди беруть питну воду тощо. Та й перші оселі села видніються з вікон чернівецьких маршруток і тролейбусів. Приміром, до Годилова, яке належить до Великокучурівської сільради, таксисти спокійнісінько їдуть за міськими тарифами.
Та, попри це, живе населений пункт за сільськими правилами і традиціями. Ось і цими днями в місцевому будинку культури відбулися загальні збори сільчан і звіт сільського голови Миколи Єричука про роботу за 2012 рік. Уже три каденції поспіль очолює Великокучурівську сільську раду ця навдивовижу хитромудра людина.
Золоті – в районі та області, бронзові – в Україні
Торік Великий Кучурів за благоустроєм посів перше місце в районі, а відтак і в області, отримавши, відповідно, нагороду в 30 і 40 тисяч гривень. А потім ще й бронзу виборов, ставши третім за благоустроєм населеним пунктом в Україні. Комісія, що їздила країною та бачила чимало гарних сіл і будівель, була вражена та знімала мало не кожний будинок. Та разом з благоустроєм до села повертаються і старі традиції: змагання кутів під час Маланки, спільна зустріч Нового року біля ялинки тощо.
Та все ж сільчанам, які побували на заробітках за кордоном, не все подобається у новому облаштуванні населеного пункту.
– Не розуміють наші люди, що не потрібно рубати дерева, а, навпаки, треба їх плекати та висаджувати нові, – ділився своїм баченням градобудівництва Микола Тодераш, який чимало років провів у Німеччині.. – Чим більше дерев на подвір’ї та довокола нього, тим краще: і повітря чистіше, і повеней менше. А в нас чомусь дерева вздовж шляхів пиляють, довкола будинку культури та сільради – теж. Та й окремі сільські пагорби вже зовсім лисі.
Дороги в Україні – поняття відносне
Навіть у такому козирному, як Великий Кучурів, селі, де нібито дороги дещо кращі ніж в усьому районі, зі шляхами теж не все гаразд. Бо є серед них такі, що ними, за словами мешканців, можна пересуватися тільки човнами. «Купляти дітям кораблі? Бо як інакше їм добиратися до школи?» – риторично запитували батьки.
Та наразі в селі виникла ситуація, яку навіть важко назвати просто прикрою. Вона, себто ця ситуація, – патова. Після того, як облдержадміністрація виділила солідну суму грошей на ремонт дороги від Чернівців через Великий Кучурів до Тисовецької сільради і далі до Глибокої, а великокучурівці вклали у копання шанців майже 60 тис. грн, цю дорогу оголошують державною. А чи виділять, та й коли, з держбюджету кошти на зовсім розбиту дорогу, невідомо.
Бюджет може бути більшим, а повітря – чистішим. Та заважають закони
Рішенням зборів села його мешканці вирішили розібратися з підприємством «Вікна-стиль», яке розташоване на території села і де працює близько 800 робітників. Розташувалося воно неподалік місцевої школи, а опалюється власними відходами. При цьому стоїть такий сморід, що дихати нічим. Тож люди вирішили звернутися до Держекоінспекції. Та доки обговорювали проблему, з’ясувалося , що «Вікна-стиль» ще й не сплачує за оренду землі та закидає сільське сміттєзвалище відходами – 2-3 машини за день.
Загалом, після всіх обговорень, громада вирішила, що всі підприємства, які працюють на території села, повинні бути зареєстровані у сільській раді. Якщо ж це не предбачається чинним законодавством, то направити у відповідні органи листи. Адже існує, зрештою, Асоціація сілських голів та й інші важелі впливу громади на владні рішення.
Керівників – більше, ліжок – менше
Саме такою фразою окреслили учасники зборів своє негативне ставлення до медичної реформи. Зрештою, я не чула досі жодного позитивного відгука про неї в селах району. Тож Великий Кучурів не став винятком. Незважаючи на детальний і обгрунтований виступ головного лікаря району Матвія Плегуци, який ряснів цифрами та фактами, що розкривали всі деталі реформаторських дій, присутні залишилися невдоволеними. Їхні аргументи зводилися до того, що керівників від медичної галузі побільшало, а ліжок – поменшало. «Коли ми раніше в селі лікувалися за кілька гривень, то тепер у Чернівцях на це потрібно сотні та тисячі», – вигукували люди з місць.
«Обрали депутатом – працюй!»
На цьому наголосив у своєму виступі Олександр Босович, депутат, обраний до районної ради від Великого Кучурова. Він попросив підняти руку присутніх у залі депутатів сільської ради. Таких нарахувади тільки дев’ятеро. А це лише третина від обраних. Отже виходить, що більшість депутатів просто не виконує своїх обов’язків. А вони зобов’язані працювати на громаду, вирішуючи її проблеми.
І знову про світло
Оскільки Олександр Босович очолив нещодавно створену тимчасову районну депутатську комісію з вивчення діяльності Обленерго на території Сторожинецького району, то саме він і звернувся до присутніх із попередженням, щоби вони не підписували зі Сторожинецьким РЕМ договори, в яких буде зазначено, що людям дозволяється використовувати тільки 1,5 кВт. Бо, як додав активний депутат Великокучурівської сільської ради Андрій Гостюк, достатньо включити у хаті фен і чайник, щоби РЕМ отримав право відключити вам електроенергію за переліміт використання, бо разом це все становитиме 3 кВт. Але ж у хаті є ще холодильник, телевізор, лампочки, зрештою!.. От і виходить, що, з точки зору Сторожинецького РЕМ, сільський мешканець є упослідженим, порівняно з міським, бо йому користатися благами цивілізації зась!
«Кого мені рятувати першим – маму чи дитину?»
Таке запитання в лоб поставила перед сільською та представниками районної влад мешканка села Інна Проц. І воно далеко не є риторичним. Бо коли прорве дамбу озера Рутка, вода за секунду змете її хату. А те, що це може статися будь-якої хвилини – і вночі, коли родина спатиме – знають усі. Та невідомо, чого чекають. А причина такої ситуації полягає в тому,що власники відпочинкового комплексу «Рутка» взяли в оренду озера та відмовилися від дамби. Крім того, вони мусять спускати вміст озер, щоби в них було тільки 60% води. Та власники цього не роблять, наражаючи людей, що мешкають поруч із Руткою, на небезпеку. Проблема ж ця виникла ще 2010 року.
Сільський голова каже, що озеро розташоване за територією сільради. Але ж люди, які можуть постраждати, живуть на його території! Тим паче, що на руках у пані Інни є рішенням за підписом керівника Дністровського БУВР Я. Дзюби про те, що його служба рекомендує Сторожинецькій райдержадміністрації припинити договір оренди ставків у разі, якщо їхні власники – п. Гідора та ТОВ «Кам’яна» – не виконають приписів їхньої служби. Іншими словами, власники ставків повинні зміцнити греблі водойм, обладнати водоскиди механізмами регулювання рівня води та облаштувати аварійні водопуски. Від часу прийняття цього рішення минуло практично три роки. Дивна байдужість. Вона межує зі злочином. Згадаймо садгірські події кінця минулого століття, коли ставки прорвали неукріплену дамбу…
Дай боже, щоби трагедія обминула Інну Проц, її доньку й маму… Та хочу нагадати, що тоді доведеться комусь відповідати! Невжде не краще запобігти біді завчасно?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
