Найуспішніша пані Чернівців не приховує свого віку, має аж чотирьох коханих чоловіків і працює… завідувачкою дитячим садочком, у якому, замість коридорів, – Смачна, Усміхнена, Радісна та інші вулиці!
Досьє:
Руслана Урсу, Перша Віце-пані та Пані Артистичність Чернівців 2006 року, Пані П’ятиріччя (2007), Пані Артистичність Всеукраїнського конкурсу «Missis Ukraina Open-2009».
За гороскопом – Рак, народжена в рік Тигра. Одружена, має двох синів Вадима й Сашка. Три домашні улюбленці – рудий кіт Персик, просто дворовий котик і просто дворовий песик.
Втеча від сірих буднів
– Як Ви потрапили до клубу успішних чернівчанок?
– До нашого клубу можна потрапити лише після участі в конкурсі «Успішна пані Чернівців». Мені до душі такі заходи. Після школи навчалася в училищі мистецтв на відділенні хорового диригування, співала в ансамблях. Почала писати вірші і пісні. 2003-го року допомагала писати тексти одній з учасниць. Тоді пообіцяла собі, що коли виповниться 30, теж візьму участь в конкурсі. Дуже сподобалося, що тут головне не зовнішність, а твої таланти. Дочекавшися круглої дати, завагітніла, народила другого сина і, коли малому було 11 місяців, вийшла на сцену. Глядачам тоді дуже сподобався мій оригінальний номер-візитка з ліричними віршами і танцем, який часто показую досі.
– Чия це була ідея?
– Вірш до візитки написала сама. Як на мене, вийшло лірично і жіночно, тож вирішила прочитати саме його. Щоранку їхала в машині на роботу і повторювала вірш подумки. Потім підібрала музику і дівчаток у танцювальний супровід. Мені хотілося, щоби кожний глядач відчув щось знайоме у моїй історії.
– На останньому конкурсі в Донецьку Ви грали роль Мері Поппінс…
– Я довго думала, який образ вибрати, але потім якось саме собою прийшло: «Мері Поппінс», найвідоміша у світі няня! Це тому, що я все життя працюю з дітьми. Ще мені дуже імпонує «вітер змін» і уміння створити малюкам свято. Життя взагалі повинно бути казковим, особливо дитинство. Я й сама щороку в садочку граю нові ролі: Зима, Лінь, Солоха… Цього року діткам доведеться дивитися на Мері Поппінс.
– Як Ви почувалися в Донецьку? Чи складно взагалі потрапити на конкурс такого рівня?
– Я була єдиною учасницею із Західної України. Спочатку відіслала організаторам свої фото, потім мене запросили на співбесіду з генеральним продюсером, згодом мені зателефонували і запросили на міжнародний дівич-вечір – це означало, що я пройшла до конкурсу. В Донецьк ми поїхали з подругою Наталією Каралаш. Почувалися добре, атмосфера була дружньою, хоча з часом силікон і хутра починають відтісняти вміння і таланти учасниць.
– Як Ви ставитеся до подібних конкурсів для дітей?
– Мені вони подобаються, за винятком того, що діти не повинні змагатися за одну корону. В їхньому віці кожна дитина – найкраща, тому не повинно бути всіляких «міс». Мають бути подарунки кожному в якійсь номінації.
– Чому у Чернівцях немає такого ж конкурсу «Успішний пан» для чоловіків?
– Ми хотіли зробити такий конкурс, але чоловіки в нас якісь чи то «затиснуті», чи то слабодухі, чи то надмірні реалісти. Це жінка здатна набудувати собі повітряні замки, мріяти про корону, а чоловікам це не притаманне.
Мої чоловіки стоять у черзі
– Як Ваш чоловік ставиться до Вашого захоплення конкурсами?
– Уперше я вийшла заміж… у 16 років. Народився Вадим, нині йому вже 17. Почалися одноманітні сірі будні, а завжди хочеться свята… Усіма своїми успіхами я завдячую другому чоловікові, Володі. Він дав мені шанс здійснити свою мрію. Володя навіть допомагає шнурувати сукню і зав’язувати бантики на черевиках. Постійно приходить на мої виступи. Навіть коли я – ведуча, все одно стоїть у залі. Коли на конкурсах треба представляти свою родину, багато чоловіків відмовляються і жінки виходять на сцену самі, а мій каже: «Треба – значить, треба» і виходить зі мною. А як мої чоловіки дивляться телевізор, коли там маму показують! Це ж справжній ритуал, ніхто навіть пошепки не розмовляє!
– Складно жити з трьома чоловіками в хаті?
– Не з трьома, а з чотирма! Мої батьки рано померли, тож мені довелося виховувати брата, на 10 років молодшого за мене. Він теж живе з нами. Важко у побутовому плані: прати, готувати, прибирати… Щоправда, тепер мені допомагає старший син. Зате на свята до моїх дверей чоловіки шикуються у чергу від шостої ранку: спочатку чоловік з букетом, потім брат, потім старший син, потім менший. Вітають «мамочку», це вони між собою так мене називають.
– А як називають діти в садочку, давно там працюєте?
– Іноді «пані завідувачка», але найчастіше – Руслана. Не люблю, коли мене називають «Руслана Василівна». У садочку все життя, але завідую – 3 роки.
– Ви за гороскопом – Рак. Раки – люди імпульсивні…
– Це правда… Дуже люблю поспати, тому до обіду мене краще не чіпати. А от увечері! Навіть прибирання починаю від 10 вечора… Тоді на мене, як на Мері Поппінс, налітає вітер змін…
Леді Досконалість
– У Вас цікава бібліотека: Біблія, «Ландшафтний дизайн», «Біблія краси»…
– У мене різні інтереси, тому й бібліотека відповідна, вона вчить гармонії. Люблю всякі стильні штучки, які роблять життя і людей красивими ззовні і зсередини. Дома маю багато грядок і великий квітник. Найбільше люблю вирощувати весняні квіти: нарциси, тюльпани, бузок.
– У Вас гарна фігура… Це від природи чи від дієти?
– На дієтах ніколи не сиділа. Безліч разів починала ходити до спортзалу, але мене надовго не вистачає. Мабуть, гарна фігура тому, що у мене немає якоїсь улюбленої страви і постійного бажання попоїсти. Я формулюю це так: люблю смачно приготувати, а не смачно з’їсти.
– Маєте особливий рецепт краси?
– Мій рецепт – багато позитивних емоцій, бо все, що в людини всередині, те й ззовні: злість, заздрість, страхи, зайві клопоти… А щодо косметичних процедур – щоранку протираю обличчя кубиком замороженого трав’яного чаю. Потім випиваю чашку води, а пізніше – чашку кави. Оце й увесь секрет.
– Вас вважають найуспішнішою жінкою міста. Що потрібно, аби бути успішною?
– В моєму розумінні «успішна» – це щаслива. А жінка може почуватися щасливою лише тоді, коли в неї є родина і надійний чоловік поряд.
– Про що мріє успішна і щаслива жінка?
– Про нові конкурси, про щастя для своїх дітей, про мир і спокій у домі. А з матеріального – хочу мати великий будинок, у якому кожен матиме свою кімнату. І щоби навколо нього можна було посадити ще більше квітів!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
