борися за свої права
Українці щороку переплачують за воду 7 мiльярдiв – експерти ГО «Публiчний аудит». А чернівчани – ще й майже за 40-60 % втраченої через погані мережі води
«Публічний аудит» – універсальний громадський контролер за публічними фінансами та їх розпорядниками. http://publicaudit.com.ua/
У «Публічному аудиті» проаналiзували тарифи на холодне та гаряче водопостачання. За їхнiми пiдрахунками, по всiй країнi споживачi переплачують майже 2 млрд гривень через те, що воду в їхнiх кранах не можна назвати питною, i 5 мiльярдiв гривень – за недогрiту воду.
Тарифи рiзняться в рази
Якби тарифи в регіонах різнилися на 10-20%, це можна було б пояснити рiвнем зарплат у рiзних мiстах. Але вони рiзняться у 5-6 разiв! Наприклад, в Одесі є постачальник з тарифом на холодну воду – 30,29 грн/кубометр (з ПДВ), тоді як «Аульський водовiд»на Дніпропетровщині якось порається за 5,77 грн/кубометр!
Найвищий тариф на гарячу воду в КП «Теплотранс» Днiпропетровської мiської ради – 57,38 гривнi. Ця сума в 5,4 раза перевищує тариф Хмельницької атомної електричної станцiї та в 1,4 раза – середнiй по Українi (37,83 грн/кубометр, без використання рушникосушника).
Влада «не бачить» обдирайлівки
Принцип цiноутворення, описаний в законi про ЖК-послуги, передбачає, що держава забезпечує споживачам рiвнi умови доступу до комунальних послуг, незалежно вiд мiсця перебування й матерiального стану. Отже, саме цей головний принцип державної полiтики надавачі послуг просто ігнорують, а органи, якi мали б стежити за дотриманням законiв, не роблять цього. Постачальник у нас є монополiстом, у якого люди змушенi купувати воду незалежно від цiни. Та ще зі знущальним визначенням «природний» монополіст!
Експерти «Публічного аудиту» бачуть вихід у тому, щоби встановити для населення граничні тарифи. Вiдповiдно все, що вище, – збитки постачальника. Тодi вiн буде зацiкавлений модернiзувати та вкладати грошi, аби здешевити свою продукцiю.
Воду з крану пити не можна
В законi про житлово-комунальнi послуги зазначені певнi нормативи якості води. Оскiльки вода з крану не є питною, купуючи фiльтри або джерельну воду, українцi витрачають додатковi грошi. Якщо встановлено, що вода невiдповiдної якостi, постачальник такої води повинен повернути 20% сплаченої суми, але процедура відпрацьована так, що повертати гроші можна тільки індивідуально – тим, хто звернувся з відповідними актами-заявами. Тобто, якщо людина вважає, що в неї погана вода, вона має замовити експертизу. Треба згадувати тут про гроші та час?
Гаряча вода – насправді не гаряча
Коли говорять про постачання гарячої води, згадую армійський анекдот про старшину роти, якому набридло щороку «усувати недоліки» після перевірки лопат. Він став писати в акті «лопат немає» – тобто недолік лише один. Так і для чернівчан проблеми гарячого водопостачання просто «не актуальні»: такого просто немає. Але по всій Україні за неналежно нагріту так звану гарячу воду споживачі переплачують до 5 млрд грн на рік. А тих споживачів, де централізованого гарячого водопостачання немає, карають ще й тарифом на газ, якщо немає лічильника: беруть гроші за те, що ви грієте собі воду.
Оскільки за компенсаціями звертаються одиниці, який сенс постачальникові надавати якісні послуги, якщо він має зиск саме з неякісних? І розігнати ці банди обдирайлів немає змоги: усе геть приватизоване. «Публічний аудит» стверджує: боротися за свої права можна й треба!
Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»
