Не встигло відболіти в Леоніда Черновецького коліно (чи куди там міністр МВС влучив), як підлеглі хвацького міністра почали знов і знов показувати, хто в домі хазяїн. Отут і стався горезвісний епізод з показаним Арсенію Яценюку пальцем. І – прокололися!
Спікер ВР не дозволив собі відповісти на образу тим способом, якого від нього чекали, не став доводити, що він справжній чоловік, а підняв питання на колегії зазначеного міністерства, та ще й у присутності Президента. Ні, навіть не так. Він не поскаржився, просто розповів про цей випадок, а Ющенко далі вже сам.
Здавалося, що Президент тільки й чекав чогось такого… Коротше, «полетіли голови».
Наша держава розвивається у такий спосіб, що хуліганство зверхників нікого вже не дивує і не обурює, навпаки, виникає цікавість на рівні тоталізатора: хто – кого? Бо, на жаль, немає в нас еліти, серцевини нації.
Це колись, аби вибитися в міністри, треба було корпус закінчити – кадетський чи пажеський, пройти кар’єрними сходами та коридорами, здобути величезний досвід дипломата-психолога… А тепер, з якого боку не підступися – суцільний плебс, і при владі, і під оною. Тільки одні трохи хитріші – чи розумніші, це вже кому як пощастило, а інші демонструють «справжні чоловічі вчинки».
Неодноразово виникало цими днями запитання: чому за особисте хуліганство міністру нічого не було, а підлеглі його позбавлені посад на всій вертикалі? Адже теперішні владники під час виборчої кампанії напосідали саме на тому, що «закон у нас – на всіх один»…
Закон і є в нас один. Тільки ми довкола нього розташовані по-різному. Хто за кермом, хто на VIP-сидіннях, хто на звичайних. А хто – і зовсім у багажнику.
