У пунктах «Укртелекому» в жовтні вже не приймали платню за стаціонарні телефони. Як пояснив начальник чернівецького Центру з питань продажу послуг «Укртелекому» Володимир Луценко, від 1 жовтня всім, хто приймає від населення гроші за товари й послуги, потрібно мати занесені до Держреєстру електронні реєстратори розрахункових операцій, які в народі називають касовими апаратами. Оскільки таких в «Укртелекомі» немає, то його керівництво домовилося про прийом сплати за телефони з 15-ма банками.
Як споживач, я усвідомлюю, що мене мали би про це попередити заздалегідь. Натомість абоненти дізнавалися про це з оголошення на дверях пунктів прийому платежів. Там, до слова, наголошувалося, що комісійні з нас не повинні брати. Гадаю, зрозуміло чому: вартість обслуговування платежів закладена у телефонний тариф.
Однак, приміром, в Ощадбанку цього чомусь не знали. А, може, просто захотіли заробити? Щоби з’ясувати, чому з редакції взяли комісійні, автору цих рядків довелося день просидіти на телефоні, граючи з працівниками «Ощадбанку» у… футбол. Бо куди тільки мене не відфутболювали, навіть до групи комп’ютерників. Аж доки не дісталася до «людини, яка займається договорами». Вона пояснила, що редакція, мовляв, юридична особа, тому з нас зняли комісійні. Та, розібравшись з питанням, зателефонувала, сказавши, що «Укртелеком» передав їм не всю клієнтську базу. Тому в касі нам повернуть гроші. Сума невеличка – лише 3 гривні. Ми не скнари, та любимо порядок і закон. А скільки людей та організацій з багатьох тисяч клієнтів покірно сплатили ці комісійні або ж просто не звернули на них увагу?
А начальник чернівецького Центру з питань продажу послуг «Укртелекому» п. Луценко зауважив, що всю клієнтську базу «Укртелеком» передав банкам ще до 1 жовтня. Водночас він наголосив, що у договорах з банками немає визначень «фізичні» та «юридичні» особи, усі називаються «клієнтами», тож ні з кого не повинні брати комісійні.
Здавалося б, проблема вичерпана? Втім, є ще кілька запитань, які час від часу постають перед споживачами послуг, що їх надають монополісти.
Перш за все, людей не попередили про зміну порядку й місця сплати за послуги: аби побачити оголошення на дверях пункту, туди треба прийти. Крім того, клієнтську базу даних, не попередивши самих клієнтів і не спитавши їхньої згоди, передали 15-м банкам, що є прямим порушенням Закону про захист персональних даних. Це ж скільком особам стане доступним ваш номер телефону разом з прізвищем та адресою?!
Та ніхто на такі дрібниці чомусь не звертає уваги. Монополісти «за ніщо тримають» нас з вами, пересічних громадян, як би урочисто ми не називалися – клієнти, споживачі послуг, фізичні чи юридичні особи…
Лариса ХОМИЧ, «Версії»
