Мінус рік, мінус десяток невдалих спроб змінити життя.
На смітник історії йдуть дві пропозиції руки й серця, три зміни роботи, страх перед свинячим грипом, інфляцією та кількома зайвими кілограмами. Зрештою, коли викидати ретельно і безжально, смітника не вистачить…
Чудово розумію, що наступного року знову наздоженуть зайва вага, економічна криза, ділові чи амурні пропозиції. І, звичайно ж, перед деякими з них не встою… Я така не одна, нас, лінивих, набагато більше, аніж активних «розкрійників» власної долі.
Спроба змінити життя і себе – це справді подвиг. Але чомусь він коштує сил, часу, здоров’я, нервів. Твоє перекроєне, нехай і дуже «гладке» та «правильне», життя не приносить задоволення.
То, може, наступного року просто спробувати полюбити себе такою як є, зрештою, саме в цьому варіанті подобаюся мінімум двом десяткам дорогих і близьких мені людей. А кому не подобаюся, то їхні проблеми. Так каже моя колега Лариса Дмитренко, і вона має рацію.
Наш шеф Людмила Чередарик вважає, що святкувати треба «на повну», бо від перекроювання, прилизування і навіть «люблення» себе часом теж треба відпочивати. І вона права.
А ще ми дуже сумуємо без нашої Люби Кафанової і чекаємо її повернення здалеку.
Менеджери з реклами Іра Чередарик та Інна Максименко гарантують, що приємні сюрпризи очікуватимуть нас і наступного 2010-го.
А єдиний чоловік у редакції, верстальник Юра Бучко, нас просто любить і ми вдячні йому за терпіння і гарний вигляд наших матеріалів.
Тож залишайтеся з «Версіями», любіть себе, своїх рідних, робіть і отримуйте подарунки. Нехай усі великі негаразди перетворяться на маленькі смішні проблемки.
З Новим, щасливим і вдалим роком Вас, читачі! З любов’ю, я і колеги…
Лєра ЯСНИЦЬКА
