Невимушена розмова за філіжанкою кави в «Українській книзі» (Василя ШЕНДЕРОВСЬКОГО)

Невимушена розмова за філіжанкою кави в «Українській книзі». Хотіла дізнатися про життя Василя Андрійовича щось потаємне, невідоме. Ставлю запитання й починаю розуміти, що життя доктора фізико-математичних наук Шендеровського – це пошук і відкриття, імена та прізвища, геніальні українці, які назавжди запам’ятаються своїми винаходами, дослідами та неймовірною перебудовою уяви про світ…

Довідка:

Василь Андрійович ШЕНДЕРОВСЬКИЙ народився у Заставні. Закінчив фізико-математичний факультет ЧНУ. Від 60-х років живе з дружиною у Києві. Має двох доньок і трьох онуків.

Нині – провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, віце-президент Українського фізичного товариства та дійсний член Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка.

Серед його робіт двотомник «Нехай не гасне світ науки», рідкісна книга «За правдиве українське назовництво», «Становлення американців» – книга про філантропів, 4-мовний словник фізичної лексики тощо.

Біблія рідною мовою

– Тримаю у руках Біблію. Щоби перекласти її, витрачено чимало часу та сил…

– Кожен народ намагається перекласти найголовнішу книгу людства – Біблію – своєю мовою. Саме у сумнозвісний період 1861 року з’явився перший переклад Євангелія українською мовою Пилипа Морачевського, історика та енциклопедиста зі Східної України. Це Євангеліє та гімн Павла Чубинського «Україна» 1862-го стали спусковим механізмом до того, щоби тодішні керівники видали Валуєвський циркуляр, згодом Емський указ, які перекреслили українську мову.

Євангеліє Пилипа Морачевського вийшло 1906 року в Росії майже мільйонним накладом. І це було зроблене тому, що Російська імперія боялася революційних вакханалій і таким чином вирішила привернути на свій бік українців. Таким чином згодом навертає до себе народ і Сталін.

Нам удалося знайти це Євангеліє. Я переконав патріарха Філарета й кардинала Гузара в необхідності його перевидання. Вони дали благословення. Ця Біблія – чудовий приклад багатства української мови. Адже Пантелеймон Куліш віддав 50 років, аби перекласти Святе письмо рідною мовою. Мені вдалося знайти мецената, який підтримав видання. Воно вийшло накладом майже у 5 тисяч екземплярів в золоті та шкірі.

Тепер Біблія перевидається нами утретє і розходиться серед нашого народу в момент.

Свого часу я хотів зняти фільм про перекладачів Біблії. На жаль, досі цей проект не реалізований, адже все робиться на голому ентузіазмі.

Пам’ятаю, Павло Загребельний, прочитавши Біблію в перекладі Куліша, сказав, що українська мова – велике багатство. Для нього це стало таким же відкриттям, як для Магелана відкриття незнаних островів.

Наука та релігія – два крила одного птаха. Ніколи наука не змагатиметься з церквою і не доводитиме, що Бога немає.

– Двотомник «Нехай не гасне світ науки» відкрив нам майже сотню маловідомих, репресованих і замовчуваних донедавна світочів української науки, культури, літератури…

– Можна сказати, тритомник. Перший том третього видання книги «Нехай не гасне світ науки» незабаром вийде в Америці.

Народ не знає своєї історії, адже багато визначних імен ми дізналися лише після проголошення Незалежності.

Хтось пишається Моцартом, хтось Бетховеном, хтось – видатними письменниками чи художниками. Але, на жаль, мало хто знає ім’я видатного композитора Максима Березовського, яке золотими літерами викарбуване поряд з іменем Моцарта.

А чому не знають Василя Барвінського, ще одного великого композитора, який сидів за любов до України?

І лише нещодавно українці дізналися ім’я Олександра Смакули – одного з найвидатніших учених ХХ ст. Саме завдяки йому з’явилися прилади нічного бачення, літаки-«невидимки», почала розроблятися і впроваджуватися в життя мікроелектроніка та лазерна техніка.

Або ж візьмемо телебачення, без якого ми собі не уявляємо життя. Весь світ зомбується ним, але ніхто не знає, що це винахід українця, – сина Павла Грабовського, – Бориса Грабовського. 4 серпня 1928 року під Ташкентом уперше він продемонстрував електронну систему телебачення, якою сьогодні ми і послуговуємось.

А хто знає талановитого художника Миколу Івасюка? У 20-х роках він займався антирадянською пропагандою. Поїхав на Схід, потім до Києва і там його слід зник. Мені вдалося дослідити, куди ж ця талановита людина так загадково зникла. Виявилося, що 1937-го його розстріляли у Биківні, під Києвом.

А чи знаєте ви, що комп’ютер базується на ідеях, закладених Михайлом Кравчуком, українським математиком?

Юрій Воронов, унікальний математик! Сьогодні за його книгами читають лекції в Америці, Японії. Сучасне комп’ютерне моделювання, було закладено в його 11 працях. А хто знає, що його син 1933 року в Херсоні першим у світі зробив пересадку живого органу людині…

Упродовж 5 років разом з Еммою Бобчук ми робили на радіо цикл передач «Нехай не гасне світ науки». В архіві радіо є близько 150 передач про наших геніальних земляків.

– У вас чимало науково-документальних фільмів. Кого ви відкрили звичайним глядачам?

– На жаль, ці фільми не можна побачити на телебаченні. Мовляв, немає можливості…

Це фільми про Івана Пулюя, який винайшов Х-промені раніше за Рентгена, Олександра Смакулу, про Данила Заболотного, який врятував людство від чуми. До речі, останній був репетитором у царя Миколи . А через досить тривалий час після смерті ученого, 1937-го, його щоденник був спалений, адже вердикт був такий: «Дневник академика Заболотного, содержащий буржуазные взгляды, подлежит уничтожению путем сожжения».

– У чому унікальність Вашого Словника?

– Словник фізичної лексики укладений чотирма мовами – українською, російською, англійською та німецькою. Тут кущова система пошуку, родовий відмінок, наголоси. За цей словник нам дали премію Огієнка. Але не всім подобається, що ми, разом із колегою Володимиром Козирським, намагалися зберегти надбання нашої мови.

Найкращий спосіб боротьби зі спокусою – піддатися спокусі

– Як вам спало на думку зайнятися такою титанічною працею?

– 1984-го я захистив докторську дисертацію. Квартира була, дисертація була, сім’я вже була…. Мені пропонували перейти працювати у ЦК. Але я відмовився. 1993 року вже був професором. І з’явилася нова спокуса – Верховна Рада. Я тоді вважав, що там повинні бути економісти, юристи, а я фізик – і що мені там робити? Це ж державою треба керувати!

Але я не шкодую, що не піддався тим спокусам, адже тоді я би не зробив би усього того, що я маю на сьогодні.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.