Ще на першому поверсі ми зрозуміли, що квартирою точно не помилимося – з верхнього поверху доносився дзвінкий радісний гавкіт. То попереджали про наближення гостей 9 маленьких песиків…
Чим більше спілкуєшся з твариною – тим вона розумніша
Чіахуа, довгошерсті тойтер’єри та йоркширські тер’єри чудово уживаються в звичайній чернівецькій квартирі.
А все починалося з однієї тваринки.
– У мами стався інсульт, її паралізувало і через рік вона померла. Я дуже важко це переживала, тож чоловік купив мені чіахуа, – розповідає власниця маленького зоопарку Оксана НОСЕНКО. – Завдяки песику я почала оговтуватися… Потім з’явилися цуценята. Але однієї породи моїй родині вже здалося замало. І за кілька років у нас «назбиралося» вже 9 псів: 8 дівчаток і один хлопчик – Яша.
– Чи важко за ними доглядати?
– Від собачок немає жодного запаху! Їдять вони мало. З ними абсолютно не важко! Хіба що «йоріків» треба купати частіше, адже у них довга шерсть.
– Як вигулюєте таку кількість песиків? Не розбігаються в різні боки?
– Не розбігаються – вони дуже слухняні! Переважно виводжу по двоє-троє, іноді беру всіх разом. Зазвичай наша прогулянка залежить від погоди. Хоча для холодної погоди у моїх песиків є власний гардероб. Але нині, у люті морози я шкодую лапки своїх улюбленців. Тож ми практично не виходимо з дому. А для природних потреб мої песики використовують памперсні пелюшки. Це, до речі, дуже зручно. Коли пес живе у домі, він завжди спостерігає за господарем, знає, коли той прокидається, коли їсть, коли йде на роботу. Собака відчуває поганий настрій. Тоді він не вимагає до себе уваги, бо знає, що у господаря проблеми.
– Як навчити собачку правильно ходити у туалет?
– Коли пес зробив шкоду, візьміть пелюшку, промокніть в калюжку і покладіть її пелюшку у місце, куди хочете, аби собака ходив постійно. Дорослого пса важче привчити, але також можливо.
У кожного песика свої звички
– Ви, мабуть, «прив’язані» до дому. Як же відпочиваєте?
– Через таке велике господарство не можна нікуди виїхати надовго. Але якось ми все ж таки вирішили відпочити – завантажили всіх псів у машину і гайда… у Касперівці на водосховище. Зняли номер на тиждень. Щоправда, ми показали лише одного собаку… Коли хазяїн бази пішов, ми тихенько всіх псів під пахву – і в номер. Та й пішли купатися. А вони залишилися самі у невідомому для них місці, тож підняли ґвалт. Господар бази прибіг на цей шум, перерахував песиків, і тільки сплеснув у долоні.
Коли настав час вигулювати тварин, всіх пустили без поводків. На першому поверсі нашого готелю – кафе. Туди ми й попрямували з усім нашим зоопарком. Невдовзі до нас підійшов хазяїн і попросив, щоб і на вечерю ми прийшли із собаками. Виявилося, що за той час, поки ми обідали, у них в кафе з’явилося більше клієнтів та замовлень. Після відпочинку до Чернівців ми привезли вгодованих, розтовстілих псів – їх постійно у Касперівцях підгодовували відпочиваючі та господарі бази відпочинку.
Дуня, Рафік, Яша, Манюня, Кнопа, Вєня, Лала, Боббі під час розмови журналістів з Оксаною, сумирно сиділи біля неї та вивчали гостей. Лише Саніта не виходила з кімнати свого головного господаря – Андрійка, сина Оксани. – Поки син у школі, – говорить Оксана, – Саніта може сидіти непорушно у коридорі і дивитися на двері від самого ранку аж до його приходу. У цей час вона відмовляється від їжі і води.
Загалом, у кожного собачки свій характер та звички. Крім того, маленькі песики – добрі апортирувальники, вони люблять приносити іграшки. Таких псів можна навчати у домашніх умовах, – зізнається господиня (на команду Оксани Вєня посміхнувся, а Дуня показала хвостика – авт.)
– Чи не плутаються під ногами?
– Коли все спокійно – песики компактні, і їх навіть не видно. Але коли хтось іде до нас, вони зобов’язані попередити мене про гостей. Це мої дзвіночки у двері (сміється – авт.). Але одразу ж заспокоюються і знову стають компактними і непомітними. Щоправда, де я – там і мої песики. Якщо іду у ванну – вони за мною, готую їсти – вони зі мною! Сплю я також зі своїми улюбленцями.
– Хто найчастіше купує таких мініатюрних тваринок?
– Серед охочих придбати такого улюбленця – різні люди – є і молодь, і люди старшого віку. Часто цих манюньок купують діти батькам, які виходять на пенсію. Є і багаті, і такі, які по копійчині збирають гроші, щоб придбати чотирилапого друга. До речі, саме таким я з більшим задоволенням віддаю псів. Бо той, хто дійсно мріє і прагне, любить більше.
Траплялися покупці, яким я категорично не продавала песиків. По людині одразу видно, яка вона, крім того й собаки відчувають, з чим людина прийшла – з добром, чи злом. Іноді буває таке: прийде людина вибирати песика, два цуцика підійдуть до потенційного хазяїна, а інші сховаються і гарчать з-під дивану.
– Скільки коштує такий песик?
– Кожна тваринка має свою ціну: від 200 до 2 тис. доларів. Вартість залежить від породи, від зовнішнього вигляду, від документів, від кількості виставок, в яких вона брала участь тощо.
– Кажуть, що тварини відчувають, коли господарю погано…
– Дійсно, собаки відчувають, коли у людини щось болить. Вони зализують рани, лягають на хворе місце, гріють його, намагаючись допомогти. Скажімо, коли у мене поріз або мозоль – даю полизати своїм улюбленцям, і рана гоїться швидше. А ще мої песики – це найкращі у світі ліки від депресії. З ним ніколи не буває сумно. А важкі моменти переносяться значно легше! Я вже давно зрозуміла, що головне – любити своїх тваринок, а вони віддячують за це вірною дружбою і щодня заряджають позитивом та оптимізмом!
