Організація Об’єднаних Націй назвала країни, в яких найшвидше розвалюється економіка, спостерігається найсуттєвіше падіння ВВП і карколомна девальвація національної валюти.
Хто посів найвищу – чи то пак, найнижчу – сходинку рейтингу горе-пошани, легко вгадати з першого разу. Саме так, Україна. І пересічний громадянин відчуває це на собі. Достатньо зайти до магазину, аптеки або, не дай Боже, потрапити до лікарні.
Якщо у вашій сім’ї є студент, то вам теж непереливки. Плата за навчання зростає чи не щомісяця. І розмови про те, що, нарешті, відбудеться природній відсів, читай – закриття найслабших ВНЗ – облиште для невтаємничених. Бо все буде з точністю до навпаки.
Навчальні заклади з потужною матеріальною базою – лабораторіями, добре обладнанними спецкабінетами тощо – не зможуть тривалий час підтримувати сучасну технічну навчальну базу на відповідному рівні.
Натомість заклади, що мають лише аудиторії з кількома лавицями та столами, втримаються «на плаву». Бо кошти їм потрібні виключно на зарплату викладачам та оренду приміщень. Отже, поняття якості навчання невдовзі «спочіє в Бозі». Хоча вже й зараз викладачі одного вузу розповіли, як їм доводиться студентам-гуманітаріям – майбутнім викладачам мови та літератури у школах – пояснювати різницю між іменником і дієсловом. А це ж те саме, що на матфаці вчити студента табличці множення!
Зрештою, чого дивуватися? Зверхники нас постійно вчать власним «добрим» прикладом. Недарма ж один із керівників Європарламенту зізнався, що на перемовинах з вождями африканських племен йому було легше, бо ті знають: коли вже домовилися, треба тримати слово. «З українською стороною я цього не відчув, – наголосив євроурядовець, – бо в Україні домовленості нічого не варті».
…І якби ж то спілкування вітчизняних можновладців можна було б обмежити суто їхнім колом…
