Радісне есе-захоплення, або ж есе-здивування, на яке спонукали десяті роковини «Дебют. Читання»
Як на мене, щось таки є над Чернівцями особливе й неповторне. Те, що, з одного боку, протягом століть оберігає місто, а з іншого, – надихає та живить його. Може, це та сама ЖИВА з пантеону слов’янських богів? Хто зна…
Та сумніву нема, що над Чернівцями існує своєрідний купол добра, творчості та креативу. Ба більше, дійшла висновку, що він завжди був, є і буде над нашим містом. Бо створюють його – цей оберіг для усіх містян – у різні епохи різні люди. Скажімо, в середині позаминулого століття це було Музичне товариство. Завдяки його діяльності у Чернівцях з’явилася філармонія, сюди приїжджали з концертами Ференц Ліст, Енріко Карузо… Та й упродовж наступних десятиліть чернівецька філармонія, продовжуючи традиції, високо тримає штандарт високої музики. Найкращі виконавці союзу та світу грали, співали та декламували з нашої філармонійної сцени. І саме тут, у Чернівцях, зародилася сучасна українська естрада! Чого вартують самі постаті наших земляків – Володимир Івасюк, Назарій Яремчук. І цей перелік можна продовжувати.
А ще на початку ХХ століття в нашому місті над Прутом спостерігався художній та архітектурний бум. Пізніше, напередодні та під час другої світової війни, практично всі ці художники, дизайнери, скульптори, архітектори виїхали з міста. Переважна їхня більшість опинилася у Сполучених Штатах Америки, де успішно реалізувала свої здібності, працюючи на нову батьківщину. Ед Арно та Фрідріх Кіслер, Бернард Редер і Джон Еберсон, Бейлі Шехтер-Гофман і багато інших – об’єднує ж їх те, що колискою їхніх талантів, як і багатьох інших творчих особистостей, що збагатили культуру Великої Британії, Австрії, Німеччини, Франції, Ізраїлю, Польщі тощо, були Чернівці. Цей особливий аспект нашого міста яскраво висвітлила на паперових шпальтах газети «Версії» мистецтвознавиця світового рівня Тетяна Дугаєва. Відтак колишня директорка Художнього музею об’єднала всі свої дослідження у книгу «Мої митці».
Якщо звернутися до ближчих часів, то у 70-80-ті роки минулого століття активні та творчі гуртувалися довкола чернівецького відділення Спілки письменників України. Одне слово, кожний час народжував власну активну чернівецьку спільноту.
Звернулася ж я до цих прикладів для того, щоби продемонструвати особливий і неповторний творчий дух Чернівців, який наповнює та захоплює більшість його мешканців. І діяльність нинішніх чернівчан, об’єднаних любов’ю до красного слова, до книги та творчості, до міста й собі подібних, згуртованих у літературний клуб «Дебют. Читання» при краєзнавчому відділі Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка, тому яскраве підтвердження. Бібліотека стала не просто їхнім прихистком, а й альма-матір’ю: раз на місяць – інколи частіше, інколи рідше – вони збираються там для спілкування та обміном новеньким, щойно написаним, або ж таким, що тривалий час лежало у шухляді… Час від часу там лунає й авторська пісня.
Свої зібрання дебютівці охрестили Зустрічами під куполом. До цього широкого поняття ввійшло все, що їх об’єднує – любов до літератури та рідного міста, дружнє спілкування, підтримка та допомога одне одному. Зрештою, купол – це, напевне, та аура добра, любові, творчості та креативу, який створюють довкола себе дебютівці. Ба більше, це вже егрегор – своєрідне групове біополе, що виникло з їхніх ідей і розповсюдилося над Чернівцями, захищаючи місто від захланності, буденної метушні, просуваючи та зберігаючи найвищу його цінність – духовність. Шкода, що цього не помічають у міському управлінні культури. А щоби читач точніше зрозумів про що йдеться, зауважу, що розумна література трактує цей термін, себто егрегор як інформаційне енергетичне утворення, що виникає внаслідок розповсюдження людських ідей.
Сама ідея такого об’єднання, як «Дебют», де збиралися б люди різних професій та уподобань для обміну своїми творчими спостереженнями за життям у різних його проявах, виникла, як на мене, років 12-15 тому. Принаймні, мене про це вперше запитала Діна Пугачова-Канюченко. І я чомусь одразу подумала про Олю Серебріян з обласної бібліотеки –непосидючу, активну, постійний генератор різних планів і задумів. А тим часом подібним наміром поділилися з нею ще з десяток майбутніх членкинь клубу. Про це пані Ольга – постійна модераторка, натхненниця та керівниця літературного клубу «Дебют. Читання» розповіла на його ювілейному засіданні. Тож думка про таке творче утворення витала Чернівцями. А це означає, що в новому духовному утворенні виникла потреба: чернівецька інтелігенція втомилася від буденності, матеріальності і, правду не сховаєш, захланності та продажності суспільства: буремні 90-ті наклали такий негативний відбиток на містян. Яскраве тому підтвердження – блискучий і водночас дуже страшний роман-памфлет колишнього очільника чернівецької письменницької організації, який певний час був ще й заступником губернатора з гуманітарних питань, Василя Фольварочного «Сказ», наклад якої був фактично знищений. Бо чимало буковинських зверхників впізнавали себе у «героях» твору – оповідає ж бо «Сказ» про події на Буковині саме тих, ганебних для усіх нас, часів. Це – своєрідний «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла, але по-чернівецьки.
Після того страхіття місто потребувало ковтка чистого повітря, який з часом поступово наповнив би легені Чернівців іншим вмістом. Гадаю, відтоді, як відбулося перше засідання клубу, в якому мені, як журналісту, пощастило брати участь, усе так і сталося.
Тепер, за законом жанру, треба було б перейти до розповіді про тих, хто змінив обличчя міста. А їх – багато. На спільному знімку, на жаль, присутні не всі. Та всі вони талановиті, неповторні, вони гідні серйозної розлогої оповіді, від якої важко буде відірватися. Тільки книжок, які вийшли протягом наступного десятиліття з-під їхнього пера, налічується кілька десятків. Прикметно, що фахових письменників серед них немає, хіба що кілька журналістів. Натомість є економісти та бухгалтери, музиканти й чиновники, художники та дизайнери, вчителі, викладачі вишів, лікарі… І навіть справжнісінький філософ – точніше філософиня, – яка, прибравши псевдонім, стала письменницею Хеленою Щирою.
…Коли Оля Серебріян надіслала мені спільне фото учасників ювілейного засідання «Дебюту», я відписала: «Ти зауважила, які гарні в усіх обличчя?!.»
Ольга на це відповіла: «Так! Бо на них немає заздрості, а лише радість від зустрічі і задоволення від творчості – своєї та друзів. Люда, і це не штамп, вони справді втішені вдалими чужими текстами…». Що тут додати? Хіба те, що світ врятує не краса, світ врятує духовність!
Людмила Чередарик
P.S. Усі охочі можуть приходити на засідання буковинського літклубу. Куди? – До обласної бібліотеки, що на вул. Кобилянської. Коли? – Про це завжди повідомляється у Фейсбуці на сторінці «Дебюту»
До слова, за десять років, що минули, лави дебютівців поповнили кілька десятків чернівчан, і цей процес триває. Мудрих, духовних і творчих має ставати більше! Адже саме це є умовою виживання та процвітання не тільки Чернівців, а й усієї України.
