З наближенням 9-го травня на пострадянському просторі починається безкоштовна роздача Георгіївських стрічок. Відомо, що безкоштовним буває лише сир у мишоловці. Тому чимало українців запитують себе: а хто оплачує цю акцію? Відповідь зрозуміла: той, кому це вигідно. Монополізувати славу переможця гітлерівців намагається сучасна Росія, саме звідти йде ця новітня традиція. Вперше роздача чорно-оранжевих стрічок розпочалася в Москві 2005 року, за 6 років їх роздано понад 50 млн. штук.
Автором ідеї є Наталія Лосєва, співробітниця інформагентства. Після Помаранчевої революції в Україні російське керівництво гарячково шукало методів боротьби з поширенням «помаранчевої зарази». А характерною її зовнішньою ознакою виявилися стрічки, якими прикрашалися одяг, засоби транспорту тощо. На противагу помаранчевим стрічкам (як і червоним комуністичним) були запроваджені стрічки Георгіївські. Власне, існували вони давно, лише почали використовувати цей символ з новою метою.
Орден св. Георгія з’явився у другій половині XVIII ст., за царювання Катерини ІІ. Нагороджували ним дворян за особисті подвиги, тому цей орден – білий хрест із зображенням св. Георгія – став найпрестижнішим в імперії. Носився він на стрічці з трьох чорних і двох жовто-оранжевих смуг. У народі таке поєднання кольорів вважали символічним зображенням пороху і полум’я. Проте знавці геральдики стверджують, що символіка тут інша. У ній зашифровані чорний колір двоголового орла і золотий – щита, на якому орла зображували. Іншими словами, це є символ Російської імперії.
На Георгіївській стрічці носилися й солдатські Георгіївські хрести та медалі «За хоробрість», якими відзначалися особисті подвиги солдатів. У період Першої світової війни особи, які мали орден св. Георгія, на польових мундирах або шинелях нашивали переважно лише його стрічку, щоб у бою не загубити найвищу нагороду. Як правило, право на її носіння треба було заслужити власною кров’ю. Тому й цей символ поважали по-справжньому. Недарма його відновили 1943 року в СРСР, коли встановили орден солдатської Слави на майже такій же стрічці, що отримала назву «гвардійської» – відмінність була лише у ширині смуг. На ній же потім носили медаль за перемогу над Німеччиною, яку отримали мільйони людей. За їхніми плечима – загибель друзів, важка ратна праця і страшні страждання.
А у наш час символ бойової доблесті й звитяги може начепити будь хто. Бо найпрестижнішу військову нагороду перетворили на звичайний «бантик», яким прикрашають навіть ошийники собак, пляшки з горілкою, дверцята біотуалетів. Яка ж тут пам’ять про героїв війни – лише знущання над нею… Чіпляють стрічку, а про війну майже нічого не знають. Краще би почитали щось розумне про ціну перемоги, яку заплатив весь народ. Не дай Боже, якісь мудрагелі почнуть клепати пластмасові зірки Героїв Радянського Союзу й роздавати всім охочим. Початок покладено роздачею Георгіївських стрічок. А казенна пропаганда девальвує все.
