У галереї «SweetАRТ» відкрита заключна виставка мистецького проекту «Група «Чотирьох» (чернівчани Борис Савельєв, В’ячеслав Тарновецький, Сергій Лопатюк та москвич Олександр Слюсарєв) яка, після знайомств із творчістю кожного з митців окремо, зібрала тепер роботи всіх чотирьох авторів за участі єдиного живого на сьогодні з учасників групи майстра – чернівчанина і москвича, який багато років «живе на два міста», – Бориса Савельєва, щоби завершити дійство каталогом творів усіх учасників.
Вільний вітер з Балтики
В радянський час Прибалтика мала певну свободу, це торкнулося і фотографії. У Литві в Музеї фотографії міста Шяуляй 1978-го відбулася виставка молодих фотохудожників «Четверо». Цю назву вони придумали самі, бо їм сподобалося, як звучить «четверо» литовською – keturi. Невдовзі показ продублювали у Вільнюсі. Четверо митців, зовсім не схожих роботами одне на одного, об’єдналися в одному – прагненні творити нову естетику, творити мистецтво фотографії. Кожна світлина має рамку. Але геніям у цих рамках затісно не буває: простір фотографії – необмежений. З того часу «Четверо» більше ніколи не виходили зі своїми творами на один виставковий майданчик.
Про групу «Чотирьох» інформації мало навіть в Інтернеті. Тож імена її учасників – чернівчан Бориса Савельєва, В’ячеслава Тарновецького, Сергія Лопатюка та москвича Олександра Слюсарева мало відомі в Україні. І це несправедливо з огляду на їхню творчість.
Після виставки 1978 року їхні долі склалися дуже по-різному. Тарновецький та Лопатюк залишилися в Чернівцях. В’ячеслав Тарновецький викладав на кафедрі фізики ЧНУ, керував дитячим фотогуртком і місцевим фотоклубом. Лопатюк був науковим співробітником на кафедрі теоретичної фізики, а від 1988 року – доцентом кафедри ЕОМ. Обидва майстри знімали, як кажуть, у стіл і відійшли до кращих світів маловідомими.
Борис Савельєв, як і Олександр Слюсарев, на час першої виставки проживав у Москві. Здобувши фах інженера, Савельєв від 1982 року працював позаштатним фотографом у радянських та іноземних виданнях і, зрештою, став всесвітньо відомим фотохудожником, роботи якого зберігаються в галереях Мадрида, Штутгарта, Сан-Франциско, Санкт-Петербурга, Москви.
Слюсарев деякий час професійно перекладав з італійської, зокрема Джанні Родарі та Марчелло Арджіллі. Після першої персональної виставки 1979 року став відомим у професійних колах як один із засновників московської школи фотографії успішно займався фотографією решту свого життя.
Попри різні життєві шляхи, їхня дружба тривала, час від часу вони зустрічалися у Москві.
Зустріч через 37 років
Наталія БОГОМАЗ, директор галереї «SweetАRТ»:
– Ми розпочали проект у серпні 2014 року. З того часу були проведені виставки Бориса Савельєва, Сергія Лопатюка, В’ячеслава Тарновецького. На завершення організували спільну виставку творів чотирьох фотохудожників. На світлинах – Чернівці та Москва від 1960-х до 2010-х років: звичайні люди, побутові сцени. Та водночас це яскрава фіксація епохи, що відходила, хоча самі фото складно вмістити у категорії часу та простору. Бо відсутність постановки, відхід від героїзації, увага до маргінесу – риси, що робили роботи «Чотирьох» незатребуваними і навіть небажаними за Союзу, роблять їх позачасовими та позапросторовими.
Знімки «Чотирьох» – це контрабанда минулого. Вони передають zeitgeist (дух часу) Радянського Союзу на межі його зникнення методикою прямої фотоографії. Їхні головні герої – світло й тінь, а головний сюжет – повсякденність.
Заключна виставка робіт усіх учасників групу має завершитися створенням спільного каталогу.
Розмови, спогади, експресії – поміж фотографій
Валерій КОМІСАРОВ, однокласник Бориса Савельєва: