Фінансування силових структур у кілька разів перевищує видатки на охорону здоров’я, підтримку інфраструктури і комунального господарства. Таким єпроект державного бюджету на 2012 рік, розглянутий Верховною Радою України в першому читанні.
Хоча ще під час реєстрації проекту у ВРУ, міністр фінансів Ф. Ярошенко запевнив, що соціальні пільги скасовані не будуть, а прем’єр-міністр М. Азаров наголосив на скороченні дефіциту бюджету з 18% ВВП до 5%, а в 2012 році – до 2,5%. Чи не тому уряд планує наступного року додатково взяти в борг 11,4 млрд. доларів, що радує дуже мало, бо, як правило, ці кошти до населення не доходять, зате лягають боргами на плечі майбутніх поколінь.
Витрачання владою мільярдів бюджетних гривень на підготовку до Євро-2012 теж стало предметом гострої критики з боку опозиції. Для бідної країни, погодьтеся, де майже чверть населення перебуває за межею бідності, – це розкіш. Тим паче, що заплановано скоротити статті бюджету, необхідні для забезпечення існуючих соціальних виплат, на 10 млрд. грн. ($1,2 млрд.)!
Та чи не найприкметніша риса нового бюджету – й експерти у своїх коментарях звертають на це особливу увагу – скорочення фінансування вразливих груп населення на користь збільшення фінансування державного апарату і чиновників.
Зокрема, на керівні органи державного управління і органи місцевої влади та самоврядування у 2012 році передбачено 16,6 млрд. грн. ($2,1 млрд.). Водночас, на програми підтримки більшості соціально незахищених категорій населення, разом узятих, планується виділити лише 13,9 млрд. грн. ($1,7 млрд.). На утримання судово-каральних органів передбачається близько 11 млрд. грн. ($1,4 млрд.), а на медичне забезпечення держчиновників у проекті закладено 2,6 млрд. грн. ($0,33 млрд.), тобто майже стільки ж, як для решти населення України – 2,8 млрд. грн. ($0,4 млрд.).
Вражаючі цифри, чи не так? Купка українських чиновників отримає з державного бюджету на своє медичне обслуговування $2,6 млрд. Решта майже 46 млн. громадян України (45 млн. 997,5 тис.) – $2,8 млрд. Мабуть, це найяскравіший і найпромовистіший доказ справжнього, а не декларативного, ставлення влади до народу.
Безперечно, мільярди на медичне обслуговування чиновників, узяті з кишень громадян, –це ляпас народу. Чи надовго йому ще вистачить терпіння? Бо, хто б і що не казав, а багатий уряд у бідній країні – аморально. Але вже закономірно. Бо й освіта та наука сьогодні для влади менше вартують, ніж утримання Адміністрації президента і Кабінету Міністрів.
…Отож, коли Мінфін починає переконувати, що покращення життя вже практично настало, з ним важко не погодитися. Тільки виникає запитання – кому стало жити краще вже сьогодні і тут?
