Третій муніципальний бал став радше традицією, ніж справжнім святом
Очевидно, за задумом організаторів, бал мав стати світською подією №1 у місті, в якому більшість розважальних заходів була скасована. Милосердя мало об’єднати ділову еліту Чернівців задля допомоги хворим дітям. Однак, єдності чи бодай зацікавленості на більшості облич не спостерігалося.
«Пропуск до еліти» цьогоріч коштував 600 гривень. Ціна вкупі з фінансовою кризою зменшили кількість гостей від 300 планових до 190 фактичних. За доброю буковинською звичкою гості збиралися замість півгодини добрих півтори.
Серед VIP-осіб – перші особи мерії та начальники міських управлінь, нардеп Петро Гасюк із дружиною. Решта – приватні підприємці, лікарі, викладачі і просто дружини багатих чоловіків. Присутність БЮТівця №1 Гасюка зумовила відсутність місцевого радикального БЮТівця №1 Віктора Довганича та його однодумців. Серед чиновників ОДА вдалося помітити лише Єлизавету Пушко-Цибуляк, яка, немов справжня Попелюшка, прийшла пізніше, а пішла однією з перших.
Тема фінансової кризи стала найпопулярнішим слоганом вечора. Вочевидь, вона торкнулася навіть ножів і серветок у ресторані «Черемош», де відбувалося дійство. Ножів на столику преси знайти не вдалося, а серветки дивним чином зникли вже після холодних закусок. У цей же час, не дочекавшись аукціону, почали зникати гості. Хто до курилки, хто до гардеробу за речами.
Мер Федорук нарешті урочисто відкрив свято, поговоривши про ту ж таки кризу. Усі грудневі іменинники – Андрії, Анни, Миколи та Катерини отримали подарунки, так само як учасники танцювального майстер-класу від Володимира Хомицького. Вчилися танцювати ча-ча-ча, хоча з вальсом у більшості бомонду теж виникли проблеми. У конкурсі результатів навчання переміг мер Федорук (хто б сумнівався?).
Пограли у вікторину з історії Чернівців. Ті, хто мав терпіння, перейшли до гарячих страв і аукціону.
На двох попередніх балах, перший лот традиційно придбавав директор медіа-холдингу «Сіті» Василь Забродський, але цього разу він був відсутній. Тож перша картина дісталася директору ПМК-76 Василю Каглянчуку та Івану Мокрицькому, які разом виклали на кон 20 тис. грн. Лот-сюрприз – іменна бруківка на вул. Поповича піднявся до 7 тис. грн.
Серед інших лотів – вишиті рушники, ваза, гобелен, картини. Останній лот – шоколадне крісло мера – вартував 15 тис. грн. Щасливий власник «смакував владу» вдома. До речі, він придбав ще й картину за 10 тис. грн. Серед активних учасників торгів був і заступник мера Микола Попадюк. Однак, щойно доходило до «серйозних» сум, його запал закінчувався. Цікаво, що б він робив, коли б виграв?
Після аукціону терпіння найстійкіших вистачило ненадовго. Ще трохи потанцювавши під Пугачову з Галкіним, Стаса Михайлова та музичний шедевр «Танго под одеялом – давай, давай!», народ почав розбрідатися по домівках. У коридорі чулися нарікання на одноманітність сценаріїв та відсутність нормальних стільчиків у гардеробі, через що жінкам доводилося перевзуватися з туфлів у чоботи в тій же непристойній позі…
Тим часом Микола Федорук розповідав журналістам у коридорі, що бали були, є і будуть, що милосердя – вічне, а щоби дізнатися, чи ваша це жінка, з нею достатньо потанцювати. «Головне, аби вона не була професіоналкою, – додав мер, – бо для неї це всього лиш робота».
Перефразовуючи міського голову, дозволимо собі побажати, щоби до наступних балів еліта та організатори поставилася не як до роботи, яку треба просто відбути. Додайте до професіоналізму натхнення, панове!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії
