Ім’я Володимира Захарчука добре відоме буковинським туристам, рафтингістам, аматорам авіації. Окрім того, що буковинський підприємець приймав у своїх туристичних володіннях у Карпатах дітей нині чинного американського президента Дональда Трампа, він відомий ще й меценатством та волонтерством. Та, як на мене, найголовнішими у діяльності Володимира Захарчука були 2008 та 2010 роки, коли він зі своїми товаришами рятував людей під час повені. Так сталося, що 2004-го розформували рятувальні частини МНС. Натомість у створених згодом підрозділах МНС рятувальників було значно менше. Тож коли прийшла велика вода й люди опинилися у пастці, їхнім порятунком займалися туристи з пошуково-рятувальної служби: Захарчук дав і людей, і плавзасоби, і кошти. І він, і його син були серед рятувальників.
Утім сьогодні мова про ще одне його хобі – захоплення краєзнавством, гуцульською етнографією та колекціонуванням.
– Гуцули самі до мене підходили й пропонували старовинні речі зі словами: «Збережіть їх, бо вони варті того», – сказав на відкритті виставки колекціонер Захарчук. – Та просто зберігати недостатньо, треба, щоби їх бачили люди. Предмети побуту минулих століть – це місток до сьогодення.
Роботи ж львівського художника Сергія Іванова експонуються на українських і зарубіжних виставках від 1976 року, приносячи авторові міжнародні нагороди. За останні два з половиною десятиліття він мав у різних країнах світу майже десяток персональних виставок. Але картини з колекції Захарчука – особливі, вони зроблені за гуцульською міфологією та у старовинній техніці левкасу.
Втім, хіба можна розповісти про музейні експонати? Їх треба просто побачити! До слова, одна із представлених скринь залишиться у краєзнавчому музеї у подарунок від колекціонера.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
