Біографія всесвітньо відомого митця Авігдора Аріхи (Avigdor Arikha, 28 квітня 1929 – 29 квітня 2010) хвилює драматичними подіями молодих літ і захоплює яскравими проявами творчості й широкого визнання в зрілому віці. Справжнє ім’я художника – Авігдор Віктор Аріха Длугач. За уточненими даними, народився він у Радауцах (нині Румунія), хоча іноді подається Бухарест, але від раннього дитинства проживав у Чернівцях і тут навчався в школі.
Авігдор зростав у німецькомовній родині, де панувала атмосфера творчості й мистецтва. Його батько Хаім Карл Длугач працював бухгалтером на державній службі й був відомим у Чернівцях інтелектуалом. Батько підтримував навчання сина грі на скрипці й турботливо розвивав його хист до малювання. Сталося так, що саме талант врятував хлопчика від загибелі. 1941-го родину, як і багато інших єврейських родин з Чернівців, депортували до концтабору в Трансністрії, де батько Авігдора загинув. 1944-го Авігдору та його сестрі дозволили покинути табір та емігрувати до Палестини. Це сталося після того, як представники Червоного Хреста відвідали табір і були вражені малюнками Авігдора із зображеннями неймовірних жахів, які довелося переживати ув’язненим. Про ці малюнки наглядач табору свого часу сказав Авігдорові: «Малюк, ти граєш з вогнем». Він вирвав кілька аркушів і повернув хлопчику зошит (із книги мемуарів дочки художника Альби Аріхи). Та 17 дитячих малюнків Авігдора збереглися. Частина з них потрапила до першого у світі музею Катастрофи європейського єврейства – будинку-меморіалу борців гетто – в Ізраїлі.
… Після прибуття до Ізраїлю юнак потрапив на фронт. 1948-го його, тяжко пораненого, прийняли за мертвого. І лише щасливий випадок врятував юнака від смерті. Коли його принесли до моргу, лікар помітив ледь чутне слабке дихання. Отак Авігдор Длугач вижив, моторошні події стали історією, але молодості у художника так і не було.
Авігдор змінив прізвище і відтоді став відомим світові як художник Авігдор Аріха – живописець, графік, ілюстратор, історик мистецтва. Після трирічного навчання в Академії мистецтв «Бецалель» 1954 року він вирушив до Франції, де мешкав до кінця життя. У Парижі закінчив Школу красних мистецтв. Там він зустрівся з матір’ю, із якою концтабір розлучив його на довгих 14 років.
У мистецькому становленні художника були тривалі періоди роботи в абстрактній манері та графіці. Зрештою на початку 1970-х років він повернувся до фігуративного живопису, створюючи композиції в різних жанрах. Серед улюблених були натюрморт і зображення інтер’єрів. Але портретний жанр посідав чільне місце у творчості Аріхи.
Його музою та моделлю була письменниця Енн Ейтік (Anne Atik). Її численні портрети та ню складають значну частину доробку митця. Ці твори вирізняються як довершеною технічністю, так і хвилюючою емоційністю. Кожний з них є натхненною розповіддю про жінку, яка була його коханою дружиною.
Водночас художник пристрасно працював над автопортретами, які є особливою сторінкою його творчості, дослідженням та відображенням власного «Я». Митець був нещадним і безкомпромісним до себе. Він постає перед глядачем у безжалісно відвертому, вкрай збудженому образі: зі стурбованим, прорізаним зморшками обличчям, із волоссям дибки і кволим, не надто міцної будови тілом. Поряд з миловидно-емоційними портретами дружини, виразними й мальовничими натюрмортами автопортрети митця бентежать і подеколи не мають пояснення. Трактування знаходимо у спогадах старшої дочки художника, яка спостерігала його у творчому натхненні. Саме так виглядав її занурений у роботу батько перед мольбертом: «Часто він працював під музику Баха і здавалося, що малював на межі часу й можливостей. Його погляд був вогняним, лице –перекошеним гримасою, а рука рухалася із пристрасним запалом».
Десятки художніх автопортретів А. Аріхи сприймаються не як дзеркальне відтворення себе автором і не стільки як ілюстрації до біографії, скільки як знакові образи. В них і аналіз феномену творчості, і форма діалогу із самим собою, і оцінка власного «Я». Видається, що в загальному контексті його творчості ці роботи яскраво акцентують неповторність і оригінальність мистецької особистості Авігдора Аріхи. Сам він наголошував, що переносить на полотно своє бачення світу, що є його спостереженням за допомоги пензля і запитував: «Якщо ви не зображуєте життя, то навіщо взагалі малювати?»
У наші дні творчість митця надихає відвідувачів багатьох музеїв світу. Зокрема, Національної портретної галереї в Лондоні, нью-йоркський музей Метрополітен і Музей мистецтв в Лос-Анжелесі. Відомий художник гідно пошанований. Авігдор Аріха є кавалером ордена Почесного легіону та почесним доктором Єврейського університету в Єрусалимі. Серед численних нагород – золота медаль (Мілан), перша мистецька премія (Париж).
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України
