Гарячі суперечки щодо утиску малого і середнього бізнесу мене дратують. І обурюють. Чому це раптом не можна перевіряти підприємців без попередження? Їм, бачте, можна виробляти чортзна-що у підвалах та сараях, буквально травлячи своїх співвітчизників, а контролювати їх – зась. А погляньте, в яких умовах там люди працюють! Скажете, грошей у власників немає? А за які кошти купують собі та дітям супердорогі авта?
Нещодавно, до речі, у вашій газеті (№31) було повідомлення від обласної ДПА про підприємство з гуртової торгівлі, яке при валових доходах в 11 млн. грн задекларувало за 1 квартал 546 тис. грн збитків.
Я знаю, про яке підприємство мовиться. Його очолює, до речі, депутат Чернівецької міськради. Але чому ніхто не називає прізвище цього «героя»? Адже хіба не ганьба, що таке збиткове нібито підприємство платило зарплату 66 тис. грн (!) на місяць, та ще й без правових на те підстав, спеціалісту, який ніколи не з’являвся на роботі? Йому табелювали тільки 4 години робочого дня. Собі ж керівництво брало ще більше! На жаль, це не мої вигадки, а факти, подані податковою службою.
Натомість, за касовими апаратами у цьому підприємстві сиділи, зрозуміло, пепешники, тобто нібито приватні підприємці, які отримували за місяць 1000-1200 грн, працюючи при цьому по 12-13 годин. Тож і хочу запитати: кого захищаємо?
Назар КОТЕНКО, чернівчанин
