Війна триває, і цей фільм нагадує про надвисоку ціну нашої відносної буденності в тилу. Для багатьох родин, які прийшли на показ, ці кадри — можливість бодай на екрані побути поруч зі своїми захисниками. А для когось — це жива пам’ять про побратимів, які навічно залишилися в строю.

Документальний цикл «Готові до спротиву» виконує надважливу місію — він не дозволяє розмити та забути обличчя тих, хто першим закрив собою країну. Олександр Ткачук та творча команда подарували Чернівцям не просто кіно, а національний архів пам’яті про буковинський патріотизм. І поки триває боротьба, такі перегляди потрібні нам усім — щоб пам’ятати, завдяки кому Чернівці залишаються українськими.

Запис Обличчя буковинського спротиву: у Чернівцях показали літопис 107-ї бригади ТрО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

27 вересня 2024-го марафон «Кроки незламних» прибув у Чернівці.

За 10 днів  планують зібрати 500 тисяч гривень на автівку, прилад нічного бачення та ФПВ-дрони для наших захисників.

Збір на авто, прилад нічного бачення та дрони FPV для ЗСУ:

Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/UKZaf85KX

Номер картки банки:
5375 4112 1311 8248

Велике прохання до всіх, робити свої вклади у цей марафон «Кроки незламних», адже це теж наближує перемогу над ворогом. Тому, якби не було важко, ми всі маємо гуртуватися і не забувати, що ми тил і ми підтримка наших військових.

Слава ЗСУ! Слава Україні! Героям слава!

Більше фото за посиланням  – Благодійний марафон «Кроки незламних»

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Благодійний марафон «Кроки незламних» від ветеранів війни Івана Торака і Валерія Монарха прибув у Чернівці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Юлія Тимошенко вимагає негайно ухвалити законопроєкт 11379, яким вносяться зміни до Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» щодо розширення кола військовозобов’язаних до 25-річного віку для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Лідерка «Батьківщини» обурена тим, що  попри чіткі вікові параметри мобілізації, юнаків віком від 18 до 25 років незаконно «тягають» по ТЦК та чинять перепони перед вступом до магістратури.

Перед голосуванням постанови щодо продовження мобілізації через воєнний стан, Юлія Тимошенко нагадала, що головним питанням має бути те, чи є мобілізаційні процеси справедливими та законними.

Лідерка «Батьківщини» вкотре назвала  стратегічною помилкою парламенту та президента ухвалення репресивного, а не мотиваційного закону про мобілізацію.

Сьогодні дванадцятий раз голосуємо постанову про продовження мобілізації. Дванадцять разів партія «Батьківщина» за це голосувала, але саме головне питання, яке стоїть перед нами,  – це яка мобілізація проводиться в Україні, як вона проходить, наскільки справедливо, наскільки законно і наскільки до української нації, до її самого існування правильно. І тут я хотіла б вам сказати, що, на жаль, закон про мобілізацію, який був ухваленій на репресивній, а не мотиваційній основі – це є велика стратегічна помилка нашого парламенту і президента, – зазначила Юлія Тимошенко.

Вона пояснила, що  через певні параметри цього репресивного  закону порушуються права юнаків від 18 до 25 років, які через колізії в законі та  після першої ВЛК, втрачають статус призовника, стають військовозобов’язаними, а в деяких випадках мобілізовуються, попри не мобілізаційний вік.

«В законі ми чітко визначили певні параметри, які мусять бути виконані. Є певні категорії людей, які не мобілізуються по закону, і цього треба дотримуватися.  Але саме головне, на чому би я хотіла сьогодні наголосити, – це наша молодь, наші діти від 18 до 25 років. Хто дав право? Коли парламент визначився чітко в законі, що мобілізація лише з 25 років, хто дав право забирати дітей з 18 до 25? Знайшли колізію в законі, знайшли якусь підставу і сьогодні дітей тягають практично протизаконно і проти рішення парламенту,  в тому числі не допускаючи їх до магістратури», – обурено наголосила  Юлія Тимошенко і закликала негайно ухвалити  відповідний законопроєкт, припинивши порушувати права юнаків цієї категорії.

Окрім цього, за пропозицією депутата від «Батьківщини» Сергія Власенка,  парламент  339 голосами доручив Комітету з питань національної безпеки невідкладно розглянути  законопроєкт 11379 на засіданні комітету, щоб негайно розглянути його на засіданні парламенту та прибрати дискримінаційні норми, які стосуються незаконної мобілізації юнаків до 25 років.

ba.org.ua

Запис Колізія в законі про мобілізацію потребує усунення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Олег Голубченко, хірург “Охматдиту”

Згодом стало відомо, що анестезіологом на цій операції був «новоселицький киянин» Ярослав ІВАНОВ. Про це повідомила головна редакторка новоселицької «районки» «Слово правди» Ганна Вакарчук.

Ярослав Іванов, анестезіолог Охматдиту

Його поранило, але разом з Олегом Голубченком лікар-анестезіолог встиг зробити все необхідне, щоб перевести маленького пацієнта, який був під наркозом, до ручного режиму штучного дихання. Дитина вижила. Ярославу Іванову колеги надали необхідну допомогу.

“Живий, зашивають”, – так написав директорці Новоселицького медколеджу Ірині Плачінті Ярослав, з яким вона намагалась зв’язатись, щойно дізналась про атаку на “Охматдит”.

«Ярослав – наш випускник (згодом – і БДМУ), я була куратором групи, в якій він навчався, тому мені це особливо болить. Дякую Богові, що живий. І пишаюся своїм студентом”, – додала пані Ірина.

Уся Новоселиця пишається. І вся Буковина.

Запис «Живий, зашивають», – “новоселицький анестезіолог” в Охматдиті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Команда «Батьківщини» послідовно боролася проти репресивного законопроєкту про мобілізацію, тому не підтримала його ухвалення в цілому. Також фракція одностайно виступила проти скасування норми про  демобілізацію після 36 місяців.

Команда «Батьківщини» подала понад 300 правок до законопроєкту про мобілізацію, які суттєво змінювали його концепцію: перетворювали примусову і принизливу мобілізацію на мотиваційну й справедливу, а сам закон робили дієвим. Депутати не врахували жодної, тому «батьківщинівці» не голосували за принизливий законопроєкт.

Правки від депутатів фракції «Батьківщина» містили такі пропозиції:

демобілізувати всіх, хто відслужив 36 місяців;

встановити чіткі правила ротацій та відпусток;

платити кожному, хто підпише контракт із Міноборони, разово 10 000 доларів;

збільшити вдвічі – до 200 000 гривень – місячну платню кожному, хто провів на передовій понад 18 місяців;

навчати новобранців щонайменше 6 місяців  перед відправленням на фронт;

відправляти до війська досвідчених силовиків, а не 20-річних студентів;

зняти бронь з чиновників та депутатів, правоохоронців і суддів;

лікувати поранених за держаний кошт в медзакладах будь-якого рівня і права власності;

годувати військових, які перебувають на лікуванні, за стандартами країн НАТО;

вчити дітей загиблих героїв у ВИШах безкоштовно.

Ми не могли і не мали права голосувати за такий законопроєкт. Нам потрібне якісне і сильне військо, здатне захистити Україну. Цей законопроєкт такого війська не створює. І цей закон навряд чи наблизить перемогу України, – вважає Юлія Тимошенко.

ba.org.ua

Запис “Закон, який навряд чи наблизить перемогу України” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Під час події ми поговоримо про наслідки розпаду СРСР для всього світу та роль у цьому українців, шлях України до здобуття незалежності, чому всі спроби Росії відновити імперію зла приречені на провал, а також про перспективи нашої країни щодо вступу до ЄС і НАТО та вплив на ці процеси країн-сусідів.
Після зустрічі буде Q&A-сесія, протягом якої можна буде поспілкуватися з автором, придбати його книжку «Як українці зруйнували імперію зла» та отримати автограф», – йшлося у повідомленні організаторів  ICES – The Institute for Central European Strategy, Infopost.  Подія відбулася за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Модератор заходу: Лілія Шутяк , чернівецька журналістка та викладачка кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

2021-го на телеканалі Перший розпочався показ документального серіалу «Колапс: як українці зруйнували Імперію Зла». Сценарій Олександра Зінченка. 2023-го серіал отримав премію Івана Франка у галузі інформаційної діяльності від Державного комітету телебачення і радіомовлення України. У квітні 2023 – премію Леся Танюка. У червні 2023-го Олександр Зінченко анонсував вихід книжки «Як українці зруйнували Імперію» за мотивами серіалу. Вихід книги: 2024.

На зустрічі Олександр Зінченко переповів епізод  у Варшавському університеті, де відбувалося нагородження за книгу «Година папуги: Українські сторінки Катині». Це була розмова із Станіславом Шушкевичем, першим керівником незалежної Білорусі : «…був на других-третіх ролях, а СРСР розвалили українці і Кравчук!».

Документальний серіал  «Колапс: як українці зруйнували Імперію Зла», створений до 30-річчя незалежності України,  розкриває багато подробиць, про які раніше  не говорилося і «на деякі події ми тепер будемо змушені подивитися під геть новим ракурсом».

Серіал складається із 7 серій:  одна серія – це один день. Остання серія описує події, які відбуваються протягом приблизно пів року.

Фестиваль «Червона рута», гімн України вперше звучить на телебаченні, яке транслює фестиваль. Фестиваль відбувався у Чернівцях і чернівчани це  пам’ятають…

24 серпня 1991 року був проголошений Акт про незалежність України та створення самостійної української держави — України. 1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум на території України щодо проголошення незалежності України. До бюлетеня внесли запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Ствердно на це запитання відповіли 28 млн 804 тис. українців (або 90,32 %), взяли участь у голосуванні 31 млн 891 тис. громадян (або 84,18 %).

Остання серія «На межі ядерної катастрофи. Колапс на Різдво», початок: «Чи могли Росія та Україна обмінятися ядерними ударами…».  Восени 1991 року московські газети пишуть, що Єльцин обговорював із військовими можливість ядерного бомбардування Києва. Чи означало це, що червневий прогноз ЦРУ міг реалізуватися у жовтні-листопаді 1991 року? Та хто насправді розвалив СРСР?

Будь який історичний факт є подією.  Історія і пам’ять споріднені. На зустрічі Олександр Зінченко говорив і про дослідження істориками геноциду українців у період Голодомору. Ініціатором ушанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні на державному рівні  є третій президент України Віктор Ющенко.
У 2010 році президент Ющенко підписав указ про удостоєння Степана Бандери звання Героя України. На той час це рішення в Україні підтримали 4,6% громадян. Але тоді і тепер –  Степан Бандера є найяскравіший символ української державної самостійності.
Пам’ятаю проєкт українського телебачення 2007-2008 рр. – «Великі українці». На почесне звання Великого українця претендувало 14 тисяч осіб. І тоді на третьому місті був обраним Степан Бандера. Це було неймовірно, несподівано, неочікувано. А у середньому по Україні у 2015 році Степана Бандеру позитивно оцінювали 12,5%. Але з кожним роком ситуація змінювалася. Війна миттєво змінила пріоритети. У 2021 році Бандера мав підтримку 34%, а у 2022 році – 84% .
«Треба розуміти, що ми зараз дуже динамічно змінюємося. Це просто один із прикладів фантастичної динаміки суспільних настроїв. Але в 1990 і 1991 роках, коли була відновлена українська незалежність, уявити собі ось такі настрої було неможливо», – Олександр Зінченко.

Предметом історії є минуле, яким воно  формується на основі свідчень, фактів, документів. Новітня  історія України формується і пишеться просто зараз. Вона твориться і в умовах війни, яка розпочалася 20 лютого  2014-го. Наша історія України  є і нашою інтелектуальною зброєю. Соборність, незалежність і свобода не даються в один момент і назавжди. За них слід боротися і відстоювати. Постійно. Щодня. Ми обов’язково переможемо!

Дякуємо за зустріч!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Зустріч-дискусія з Олександром Зінченком у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таку пропозицію озвучила Юлія Тимошенко. Стало відомо, що партія «Батьківщина» не голосуватиме за закон про мобілізацію у тому вигляді, який є зараз.

“Для нас є неприйнятними його репресивні положення, зокрема, про скасування броні для інвалідів третьої групи, педагогів і студентів”, –  заявила Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко у своєму відеозверненні, опублікованому на сторінці у Фейсбук.

Також вона назвала документ неефективним і неконституційним: «Не такого закону ми чекали. Перший закон, який ми чекали в Верховній Раді, це закон про всебічний розвиток технічно-наукових новацій для розробки і виробництва зброї».

Вона заявила, що Україна має виборювати перемогу новітньою зброєю, а не життям людей.

Відправляючи на фронт молодих людей, ми не можемо перевершити рф в кількості військових. Ми маємо своїми власними силами переоснастити нашу армію, дати їй високотехнологічну й ефективну зброю, – переконана Юлія Тимошенко.

Коментуючи поданий урядом законопроєкт про мобілізацію, лідерка «Батьківщини» наголосила, що треба визначити точну кількість громадян, яка має бути мобілізована – цього в законі наразі немає.

«До яких меж буде ця мобілізація? Так, території важливі, цілісність понад усе, але безцінно для нас – збереження української нації», – наполягає Юлія Тимошенко.

На її переконання, зменшення віку призову з 27 до 25 років – це шлях у нікуди, тому треба дозволити мобілізовувати професійних  військових віком від 60 до 65 років, якщо вони добровільно готові піти на фронт. Також Юлія Тимошенко пропонує 50% всіх силовиків, які працюють в поліції, прокуратурі тощо, призивати до захисту країни.

Вона також зауважила, що її команда не підтримає законопроєкт, якщо буде скасована бронь на людей з інвалідністю 3 групи, педагогів, науковців, студентів і якщо буде обов’язковий призов жінок, тому що «жінки мають іти на фронт винятково добровільно».

«Мобілізація під час війни – неминуча, однак має проводитись справедливо. Ми мусимо діяти чітко раціонально, стратегічно і переможно, а не йти в глухий кут», – резюмувала Юлія Тимошенко.

ba.org.ua

Запис Мобілізація неминуча. Але вона має бути справедлива спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Хліб і каша – їжа наша або Як Міноборони закрило очі на обкрадання солдатів на харчах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Начальнику в\ч на Буковині підлеглі за бойові 100 тис. грн ремонтували будинок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це повідомило Державне бюро розслідувань.

За матеріалами ДБР Вищим антикорупційним судом прийняті рішення про застосування санкцій до низки комерційних структур та їх власників – наближених до кремля російських олігархів.
Працівники ДБР викрили десятки компаній, афілійованих з російськими власниками, діяльність яких підпадала під дію пункту 11 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”. Серед кінцевих бенефіціарів цих комерційних структур одіозні російські олігархи, наближені до путіна. Зокрема, брати Аркадій та Ігор Ротенберги, Олег Дерипаска, Євген Гінер.
У власність держави вже націоналізовано активи представників олігархату країни-агресора:
ТОВ “Глухівський кар’єр кварцитів” та ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”  Дерипаска, орієнтовна вартість 10 млрд грн);
ТРЦ “Ocean Plaza”, орієнтовною вартістю понад $350 млн (Ротенберги);
88,89% акцій АТ “Перший інвестиційний банк”, які належать Євгену Гінеру.
Арештовано також судом та розглядається ВАКС питання націоналізації наступних активів: ПрАТ “Рівнеобленерго” (93,2%), АТ “Херсонобленерго” (99,9 %), АТ “Чернівціобленерго” (96,8%), АТ “Житомиробленерго” (95,5%), ПрАТ “Кіровоградобленерго” (72,9%), а також 7 готелів та 2 ТРЦ, загальною вартістю 2 млрд грн. Ці підприємства теж пов’язують з Євгеном Гінером.

Щоправда, про російських господарів стратегічних підприємств, якими є  українські обленерго, вже понад десять років, а може й більше, писали не тільки чернівецькі журналісти. Та лише на другому році повномасштабного вторгнення ця тема зацікавила владу.
Радує, що нарешті націоналізовано також різні частки статутного капіталу та майно росіян в інших важливих стратегічних галузях української економіки. Зокрема, це 100% ТОВ “Авангард-Віларті”, яке окрім “Оушен Плаза Проджект (Кіпр) ЛТД” володіє ще компанією “Ітодер Інвестментс Лімітед” (Ethoder Investments Limited) та 66,65% “Інвестиційного союзу “Либідь”.
Як повідомляється, структури, підконтрольні Олегу Дерепасці, також брали участь в розширенні та реконструкції Дніпро-Бугського морського порту. У дохід держави повернуто земельні ділянки та нерухоме майно в різних регіонах України, сотні одиниць спеціальної та вантажної техніки.
Власниками інших націоналізованих Україною активів є росіяни Олександр Пономаренко та Олександр Скоробогатько. Тож націоналізовано сотні виробничих приміщень, техніки, складів, які росіяни використовували в Україні для збагачення.

Під час своєї останньої пресконференції Руслан Запаранюк, керівник Чернівецької обласної військової адміністрації зазначив, що процес націоналізації “Чернівціобленерго” наразі триває, та він не завершений, бо є певна процедура.

Стосовно енергозабезпечення буковинців у наступному зимовому періоді голова ЧОВА висловив сподівання, що краяни з цією проблемою впораються.

Запис Нарешті: Націоналізація п’яти обленерго, серед яких і Чернівецьке, триває спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Приїзд фронтовика Павла ІСАЧЕНКА до рідних Чернівців став приводом до цього болісного посту у Фейсбуці:   

«Давно я не писав… До війни я був тату майстром, психологом. І зараз я проходжу через те саме, з чим до мене приходили воїни АТО. Маючи певний багаж знань у психології, психіатрії, мені то проходити не те, що легше, але я, принаймі, розумію що зі мною відбувається. Та розуміти і переживати – різні речі. До біса таблеток, від яких я ледве розумію що відбувається навколо, побічна дія ліків, «посипалося» тіло. Адреналін – офігенна річ, скажу я вам. Там, на нулі, у тебе нічого не болить, от взагалі нічого, навіть дірка в зубі, яку до війни так і не зробив. Та коли приїжджаєш назад, все, капець, організм тобі нагадує все, матюкає тебе болем, ниє, курва, без упину. Та все це повна хрінь у порівнянні з тим, що ти бачиш тут, в тилу…. Заберіть дітей, бо зараз будуть матюки.

Тут блять війни нема. Я говорю не про те, що в рідних Чернівцях не «прилітає», а про те, що більшість людей тут взагалі хєр клали на ту війну. “Лухурі” тачки з номерами Київської, Харківської областей, які криво стоять під “Барткою”, припарковані у парку «Жовтневий» (це ви вже, блять, зовсім охуїли, шановні), біля гойри. Я дивлюсь вам тут добре живеться, поки хлопці гинуть на клятому Донбасі. І так, клятому, я *бав той Донбас з тим Кримом як вони є, от чесно, якщо я виживу, я ні ногою не ступлю на той схід і в той Крим. Я йшов на війну, бо якого х*я якийсь кацап вирішив, що може прийти на мою землю вбивати, грабувати, гвалтувати і йому за це нічого не буде! Буде, курва, ти лишишся добривом для землі, на яку прийшов, для моєї землі.

Знову про захід, конкретно про Чернівці. Ви охуїли вкрай. Перепланування центральної площі, сука в період, коли країна воює. У нас блять війна! Війна! Люди гинуть, діти лишаються без батьків, а то і теж гинуть. Воїнам відриває кінцівки, вони гинуть на війні. Останньою краплею мого терпіння став телевізор. Блять, ле маршрутка… П**да їде в Харків…акуратно складені снаряди…ви що їбанулися? Цими снарядами вбивають людей, а ви на тому робите шоу. Я заїбався від цього “кварталу” в якому ми живемо, з війни зробили виставу, а білети – людські життя. І загалом, всім все ок. Перестали вимикати світло. А ви задумувалися чому? Як так сталося, що світло перестали вимикати? При тому, що обстріли так і лишилися, їх інтенсивність не знизилась, аж ніяк. АТО#2, ось у що перетворюється ця війна. Приймається закон, про те, що УБД (учасник бойових дій) отримують, не зважаючи на період проведений на “нулі”. Тобто я, мої побратими і посестри, від*уяривши безвилазно 8-9 місяців на нулі, стріляючи, вбиваючи, виживаючи в надлюдських умовах рівняємося з тими уєбанами, які самі собі виписали наряд, заїхали в штаб на нуль і отримали УБД. Він блять учасник бойових дій. Герой, воїн світла, блять. До речі УБД ніхто з моїх, як і я, так досі й не отримав. Розхідний матеріал, от хто ми є.

Наговорив, а толку з того нуль. Один хєр – нічого не зміниться, бо перше, треба змінити своє ставлення до війни, в якій ми перебуваємо, а це, на жаль, не на часі…

P.S.: я наговорив багато паскудного, проте я не можу не згадати тих, хто підтримує нашу боротьбу за незалежність, за майбутнє України. Я вдячний Снячівський Ззсо, окремо вдячний Марія Тощук за підтримку, допомогу нашому підрозділу, запрошення, за теплий прийом. Ви ті, заради кого ми терпимо жах війни, заради кого віддали життя найкращі сини України. Дякую.»

Павло Ісаченко, FB

Запис Піхотинець, який пробув на «нулі» 9 місяців, ще не є учасником бойових дій, а той, хто заїхав до штабу – вже УБД! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Минув рік від дня, який трагічно увірвався в нашу історію…

За цей рік Україна здала іспит на утвердження держави, – написав голова Чернівецької обласної парторганізації ВО “Батьківщина” Іван Мунтян на своїй фейсбук-сторінці. –

Раніше наш народ і вся країна вже пережили страшні випробування: саме в ці дні ми згадуємо і героїчні події Революції Гідності. Ми перемогли тоді, але зло не було знищене, воно лише затаїлося…

Тож 24 лютого 2022 року був страшний ранок. Україна прокинулася від вибухів.

Але ми вистояли. Цей рік показав, що ми – можемо. Ми відчули нашу здатність перемагати. Так, це ще не завершений процес, але ми повірили в себе, побачили свою перевагу, здобули чимало і перемогли духом.

За все дякуємо насамперед Богу.

Який дав силу, міць, мужність і стійкість нашим Героям.

Який дав силу духу і патріотизму всьому українському народові.

Який дав нам підтримку цілого світу.

Бо з нами правда і з нами Бог!

Наша команда «Батьківщини» працювала від перших годин великої війни, у вогонь якої кинула нас росія. Кожен підключився на своєму рівні: хтось приймав утікачів від війни у своїх домівках – як поодиноких, так і цілі родини, хтось організовував їх евакуацію цілими ешелонами, хтось новоствореними волонтерськими каналами відправляв жінок, дітей і немічних у безпечне закордоння, хтось збирав і видавав теплий одяг і їжу для потребуючих, хтось віз одяг, харчі і все, що можна везти – під обстрілами, «градами», пробираючись поміж воєнною технікою – до лінії фронту бійцям, які стримували ворожий натиск…

Жодної секунди ніхто не сумнівався у нашому виборі – захищати Україну. Усі свої сили і вміння ми віддавали і віддаємо нашій Перемозі.

Я дякую кожному з нашої потужної команди, хто без жодного зиску для себе, вдень і вночі, без піару і не для слави збирають і відправляють усе, в чому є потреба, переселенцям і військовим.

Ми перемогли духовно. Ми вистояли фізично. І остаточна Перемога вже дуже близько.

Все буде Україна!”

Запис За цей рік Україна здала іспит на утвердження держави спершу з'явиться на Медіа-Версії.

29 січня відзначаємо річницю бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

Тоді, 105 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.

Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

Міжнародне визнання української незалежності – це те, чим завдячуємо героям Крут. Затримавши російського ворога на чотири дні біля залізничної станції Крути, київські юнаки дали змогу владі УНР розгромити повстання російської п’ятої колони під назвою «повстання на заводі Арсенал» у Києві, а головне – укласти Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу й досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин.

Проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки й перше у ХХ столітті її офіційне визнання утвердило на політичній карті світу нашу державу. Хоч вона проіснувала три роки, але був час безперервної боротьби за її збереження. І тоді – понад 100 років тому, й тепер –  ворог той самий. Нинішні захисники України завершують справу крутянців.

Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.

Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став  боятися захисників України.

Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид.

Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності.

Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.

Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному.

                                                                                                   Історична довідка

Ключовими подіями першого року Української революції 1917–1921 років стало постання Української Центральної Ради та створення нею Української Народної Республіки.

Більшовики, прийшовши до влади в Росії після жовтневого перевороту 1917 року, прагнули встановити контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного суперника. У грудні 1917-го розпочали збройний наступ на Україну. В середині січня вони захопили майже все Лівобережжя та просувалися на Київ. У таких умовах війни Центральна Рада проголосила 22 січня 1918 року незалежність Української Народної Республіки.

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-га. Там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25–27 січня вони разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути й стали укріплюватися.

28 січня в Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися під командуванням Муравйова й почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте небагато вам працювати. Наше завдання – взяти Київ і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, нічого не пошкодую: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх усіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…».

Неймовірно, але через 104 роки, коли російські війська наближалися до Києва під час повномасштабного вторгнення, російський блогер-пропагандист, журналіст газети «Комсомольская правда» Мардан заявив: «Війна оголошена. Щось мені підказує, що тепер на Київ очікує справжнє пекло. Його братимуть максимально швидко й жорстко. Відключити електрику, водопостачання, знищити зв’язок. І вбомбити ЗСУ в кам’яний вік, навіть якщо вони будуть окопуватися десь у житловому масиві на Троєщині. З територіальною обороною армія поводитиметься так само, як у Грозному в 1995 році». 

Проте повернімося до подій 1918 року. 29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воїнів, юнаків і студентів, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.

Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського університету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.

Після визволення від російсько-більшовицьких окупантів, у березні 1918 року, тіла загиблих були перепоховані в Києві.

Історики та києвознавці сходяться на тому, що 25 загиблих під Крутами поховали в братській могилі на Новому Братському кладовищі на Звіринці, а Володимира Шульгина та Володимира Наумовича – в одній труні в сімейному гробівці Наумовичів на Аскольдовій могилі. Потім родина перенесла труну на Лук’янівське кладовище. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав УНР, а також надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 мільйонів пудів хліба та іншої продукції від УНР.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через три дні муравйовці увірвалися в місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

Але вже 1 березня 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ – відповідно до Брестського договору – українці визволили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

                                                                                                      Міфи про бій під Крутами

Корисні посилання: Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті

1. Методичні рекомендації до 100-річчя Української революції 1917–1921 років: https://bit.ly/3QPwKLo
2. Перші кіборги. До річниці бою під Крутами. Інформаційні матеріали: https://bit.ly/3Hd1fGX
3. Настільна гра «Українська революція 1917–1921»: https://bit.ly/2Vmy6Tx
4. Інфографіка «Крути – бій за майбутнє»: https://bit.ly/3HfYbuz
5. Схема бою під Крутами, що подавалася в праці Аверкія Гончаренка: https://bit.ly/3iTgyw7
6. Про Крути з першоджерел

https://old.uinp.gov.ua/news/pro-kruti-z-pershodzherel-0

7. Соціальна реклама до Дня пам’яті Героїв Крут

https://mega.nz/folder/spARxCjJ#oCcwlYhXcrqvRCnCPYD5EQ

Корисні Інтернет-посилання:

• В’ятрович Володимир. «Крути – бій за майбутнє»:

http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/

• «Завдяки Крутам УНР визнали державою»: інтерв’ю з професором Володимиром Сергійчуком:

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/29/110360/

• Михайло Ковальчук. «Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки»: http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/
• Ярослав Тинченко. «Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою»: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/
• Андрій Любарець. «Бій під Крутами у історичній пам’яті»:
  http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/
• Аверкій Гончаренко. Бій під Крутами (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-
• Михайло Михайлик. День 29 січня 1918 року (спогади учасника):
  http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-
• Борис Монкевич. Бій під Крутами (спогади учасника):
  http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42
• Ігор Лоський. Крути (спогади учасника):
  http://kruty.org.ua/spogady/59–qq
• Файзулін Ярослав. «Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу» : http://tyzhden.ua/History/40792
• Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. «Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?»: https://bit.ly/3XqPqDK

 Джерело: Український інститут національної пам’яті

Запис 105 років тому – «Бій за майбутнє»: до Дня пам’яті Героїв Крут–2023 спершу з'явиться на Медіа-Версії.