Провела захід дивовижна пані Валентина Чолкан, кандидат філологічних наук та доцент ЧНУ. Її потужний голос, заворожлива харизма та пристрасне виконання класичних танго й романсів тримали залу на одному диханні. Особливої магії зустрічі додавало й те, що акомпанував пані Валентині на гітарі її чоловік Всеволод. Виступи цієї творчої пари — це окреме мистецтво, сповнене тонкого взаєморозуміння, ніжності та гармонії.

Валентина Чолкан майстерно вела слухачів не лише музичними лабіринтами, а й драматичними сторінками біографії самого Богдана Весоловського. Його життя — це дзеркало української долі ХХ століття. Усе починалося у міжвоєнному Львові 1930-х років. Навчаючись на юриста, молодий Богдан став зіркою першої величини та подарував Україні європейське ретро як головний композитор і піаніст легендарної капели «Ябцьо-джаз», яку очолював Леонід Яблонський. Його перше кохання та муза Ірена Яросевич надихнула митця на створення шедевра «Прийде ще час».

Проте Друга світова війна безжально розбила цей романтичний світ, змусивши Весоловського емігрувати. Згодом він оселився в Канаді, де створив сім’ю з Оленою Залізняк, але туга за Батьківщиною ніколи не полишала композитора.

Лише через 30 років розлуки, у 1967-му, йому вдалося відвідати рідний Львів. Проте омріяне повернення принесло невимовний біль. Замість європейської культурної столиці він побачив жорстко русифіковане, затиснуте в радянські лещата місто, де його пісні були під забороною. Цей духовний занепад настільки вразив митця, що підірвав його здоров’я. Повернувшись до Канади, він прожив лише кілька років і помер у 1971-му, заповівши поховати свій прах на Личаківському цвинтарі.

Саму цю стрімкість, внутрішній драматизм та багатогранність почуттів пані Валентина розкрила через аналіз музики. Вона детально пояснила слухачам внутрішню архітектуру танго — жанру, де за чітким ритмом завжди ховається буря пристрастей. Весь виступ пари був неймовірно потужним, стрімким та глибоким. У залі звучали шедеври, що назавжди вписані в історію нашої культури: «Усміх твій таємничий », «Прийде ще час», «Жоржина», «Ми закохані одне в одне», «Намалюй мені ніч» та інші.

Унікальність музичної структури танго, пісні «Як тебе не любити» полягає в тому, що її текст складається з трьох куплетів-катренів, і для кожного з них написана своя оригінальна мелодія. Валентина Чолкан говорить:  «І зверніть увагу, тут будуть знову ж таки три катрени. І всі три катрени — абсолютно інша мелодія». Композитор Богдан Весоловський створив унікальну форму українського ретро-танго, де три чотиривірші (катрени) не повторюють одну й ту саму музичну тему, а розвиваються динамічно один за одним.

Та найбільшим емоційним потрясінням вечора став романс «Я знов тобі».  «…мені краси її не треба, коли тебе на ній нема…»,  – ці щемливі рядки з романсу вражають до глибини душі. Це і мої особисті спогади…

Музика Богдана Весоловського виявилася дивовижним дзеркалом: вона стала виразником не лише сьогоднішніх драматичних подій і самотності, а й безмежного кохання та патріотизму, які тримають нас у найважчі часи. Його тужливі пісні летять крізь роки, нагадуючи, що справжні почуття не вмирають. У цьому й полягає унікальний феномен композитора: створивши свого часу легке міське ретро, він зміг загорнути в тужливі ритми танго і вальсу незламний український дух. Його творчість, яка колись рятувала українців від ностальгії в еміграції, сьогодні знову повертається, щоб об’єднувати нас на рідній землі і перемагати…
Лише наприкінці заходу присутні дізналися, що пан Всеволод напередодні потрапив в аварію — саме тому він увесь час виступав сидячи. Ця мужність та відданість мистецтву зворушили всіх нас.

Дякуємо пані Валентині та пану Всеволоду за цю зустріч. Вони подарували Чернівцям не просто творчість, а й довели, що справжнє мистецтво не має кордонів і часу…

Браво!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Музика, що перетинає кордони часу: як у Чернівцях ожили танго Богдана Весоловського… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Перед початком концерту присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Героїв України. Ця тиша у Мармуровій залі звучала особливо проникливо й нагадувала, якою ціною сьогодні виборюється можливість жити, творити й співати українську пісню.

Особливого змісту концертові додала благодійна мета. Усі кошти, зібрані під час заходу, колектив спрямує на придбання зарядної станції «Бандера-павер» для свого колеги — викладача Коледжу ЧНУ та воїна 36-ї окремої механізованої бригади Іллі Гудзика.

У концертній програмі прозвучали стрілецькі та повстанські пісні, духовні й хорові твори, обробки українських народних мелодій, твори українських та буковинських композиторів. Кожна композиція звучала щиро й сильно, нагадуючи: українська пісня — це не просто мистецтво, а жива пам’ять народу, його історія і незламний дух.

За диригентським пультом — художній керівник капели, лауреат премій імені Сидора Воробкевича та Марка Черемшини Любомир Равлюк. Музичний супровід забезпечила концертмейстерка Людмила Нагірна. Ведучими вечора стали Галина Абрам’юк та Дмитро Павлюк.

До Мармурової зали прийшли викладачі, студенти, друзі капели, шанувальники хорового мистецтва.

Під час концерту ректор Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Руслан Білоскурський вручив учасникам капели подяки за багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток хорового мистецтва та популяризацію української пісні. Це стало щирим визнанням багаторічної діяльності колективу, який уже багато десятиліть є важливою частиною культурного життя Буковини.

Народна аматорська чоловіча хорова капела «Дзвін» — один із найвідоміших чоловічих хорових колективів Буковини. Колектив діє при Центрі культури та дозвілля ЧНУ й об’єднує викладачів, співробітників, студентів університету та знаних митців краю.

Особливо приємно було бачити, що упродовж багатьох років капела «Дзвін» об’єднувала не лише професійних музикантів, а й представників різних факультетів університету. Чимало співаків прийшли до колективу саме з математичного факультету ЧНУ. Як людина, яка закінчила свого часу матфак, знаю, що у свій час у капелі співали студенти-математики, викладачі фізмату, а потім матфаку — зокрема Володимир Кирилович Маслюченко, Михайло Леонович Свердан,  Антон Михайлович Садовяк та інші. Це ще раз підтверджує особливу атмосферу «Дзвону», де любов до науки гармонійно поєднувалася з любов’ю до української пісні.

На концерті був присутній і колишній ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степан Васильович Мельничук, який упродовж багатьох років підтримував і опікувався капелою «Дзвін». На його адресу зі сцени прозвучали щирі слова вдячності за увагу до хорового мистецтва та підтримку колективу.

Зі словами вдячності виступили представники Чернівецького обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Чернівецького обласного товариства «Політв’язнів та репресованих», профспілкової організації працівників та Студентського парламенту ЧНУ.  Теплі слова лунали також від рідних учасників капели та численних шанувальників хорового мистецтва. Атмосфера вечора була особливо щирою й піднесеною — такою, коли музика звучить не лише зі сцени, а й у серцях слухачів.

Привітати колектив завітав і  Народний артист України Павло Дворський.

Під час концерту прозвучала й пропозиція порушити клопотання про присвоєння художньому керівникові капели Любомиру Равлюку почесного звання «Заслужений працівник культури України». Адже багаторічна праця диригента, його відданість українській пісні та внесок у розвиток хорового мистецтва Буковини давно заслуговують на високе державне визнання. Водночас хочеться, аби підтримка таких ініціатив звучала не лише у словах зі сцени. Авторитетні громадські та культурні організації, які висловлюють вдячність колективу, мають вагу й можливість бути почутими. Тому важливо не просто згадувати про клопотання, що «перебуває у кабінетах», а й наполегливо сприяти його реальному розгляду та втіленню. Люди, які десятиліттями працюють для української культури, заслуговують не формальної, а дієвої підтримки.

Сьогодні, коли Україна виборює свою свободу, такі концерти набувають особливого значення. Бо хорова пісня — це не лише мистецтво. Це підтримка, молитва, пам’ять і сила, яка об’єднує людей.

Капела «Дзвін» вкотре довела: українська пісня звучить не лише зі сцени — вона звучить у самому серці народу.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

P.S. Цю статтю присвячую світлій пам’яті свого батька — викладача кафедри математичного аналізу, який щиро любив і пишався Народною аматорською чоловічою хоровою капелою «Дзвін». Для нього українська пісня, університет і «Дзвін» були частиною життя, якою він по-справжньому дорожив.

Запис Пісня, що тримає дух: у Чернівцях відбувся благодійний концерт капели «Дзвін» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під склепіннями костелу Найсвятішого Серця Ісуса у Чернівцях два вечори поспіль звучала музика, що об’єднувала людей — щира, глибока, жива. Саме так у місті відбувся благодійний IV фестиваль класичної музики «VOROBKEVYCH FEST»

Фестиваль відбувався 20–21 травня у костелі Найсвятішого Серця Ісуса — одному з найкрасивіших і найатмосферніших просторів Чернівців. Саме тут класична музика звучала особливо глибоко й проникливо, наповнюючи храм не лише звуком, а й відчуттям внутрішнього світла та спокою.

Автором ідеї та організатором фестивалю є Ярослав Гамаль — викладач Чернівецького обласного фахового коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича, лауреат міжнародних конкурсів та відомий буковинський музикант. Завдяки його ініціативі фестиваль об’єднує у Чернівцях виконавців і слухачів, для яких музика є не лише мистецтвом, а й способом зберігати культурну пам’ять, традицію та духовну тяглість поколінь.

Особливого значення фестиваль набуває у рік 190-ліття від дня народження Сидора Воробкевича — видатного буковинського композитора, письменника, священника, педагога і громадського діяча, чия творчість стала важливою частиною української музичної та культурної спадщини. Саме тому «VOROBKEVYCH FEST» є не лише концертною подією, а й своєрідним продовженням тієї мистецької традиції, яку свого часу формував Воробкевич на Буковині.

Перший день фестивалю був присвячений виступам солістів та ансамблів студентів коледжу мистецтв. Для багатьох молодих виконавців це стала можливість виступити на великій сцені перед повним залом та відчути справжній контакт із публікою.

Другий день фестивалю подарував слухачам масштабні виступи творчих колективів коледжу: хору, камерного та симфонічного оркестрів, оркестру баяністів-акордеоністів, капели бандуристів і народного оркестру. Кожен виступ супроводжувався щирими оплесками, а сам концерт перетворився на справжнє свято музики.

Особливо символічною стала атмосфера другого дня фестивалю: зал був наповнений людьми у вишиванках. Це виглядало дуже природно й водночас урочисто — ніби музика, архітектура костелу й українська традиція об’єдналися в один живий культурний простір.

«VOROBKEVYCH FEST» вкотре показав, що Чернівці залишаються містом із глибокими культурними традиціями, де класична музика здатна збирати повні зали, а молодь — щиро й професійно продовжувати мистецьку спадщину Буковини. Подія має не лише мистецьку, а й благодійну мету — відбувся збір коштів на потреби ЗСУ та на відновлення самого костелу. І, мабуть, найцінніше у таких подіях — це відчуття, що музика сьогодні потрібна людям. Вона об’єднує, підтримує, допомагає зберігати красу й людяність навіть у непрості часи.

Фестиваль «VOROBKEVYCH FEST» став подією, яка ще раз нагадала: класична музика у Чернівцях має своє вдячне середовище, свої традиції та своє майбутнє. Щира подяка учасникам концертів, творчим колективам, викладачам, організаторам і всім, хто долучився до створення цього музичного свята. Окрема вдячність — громаді костелу Найсвятішого Серця Ісуса за відкритий простір, у якому музика звучала особливо піднесено й проникливо, а також глядачам, які наповнили фестиваль увагою, теплом і щирими оплесками.

«Задзвенімо разом, браття,
Піснь воскресну і нову…»

Сидір Воробкевич, 1879

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Музика, що об’єднує: у Чернівцях відбувся благодійний IV фестиваль «VOROBKEVYCH FEST» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Залі органної та камерної музики в Чернівцях звучав орган. І звучали молоді виконавці — уважні, сміливі, дуже різні. Саме в цій різності й відкривалася глибина органного мистецтва: від внутрішньої стриманості до емоційної відкритості, від точності до натхнення.

У конкурсі взяли участь:

Перша група:
Анастасія Гречин (Ужгород),
Роман Довгаль (Харків),
Микола Робуляк (Чернівці),
Поліна Євчакова (Ужгород).

Друга група:
Анна Бурель (Харків),
Дарина Пастушок (Луцьк),
Віра Бондаренко (Харків).

Ведуча – Дар’я Сирбу. Кожен виступ — як окрема історія. І водночас — частина великої розмови про музику, традицію і сучасність.

Як повідомила адміністрація філармонії, провести конкурс було б набагато складніше без фінансової підтримки Інституту німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті імені Людвіга Максиміліана. Щиро вдячні  Оксані Матійчук, голові ГО «Українсько-німецьке культурне товариство м. Чернівці», за розуміння важливості цієї події та всебічне сприяння в реалізації цього проєкту.

Оцінювало конкурсантів журі:
голова — Вадим Лісовий, кандидат педагогічних наук, доцент, піаніст і концертмейстер;
Бьорн О’Віде — органіст, диригент, композитор, художній керівник фестивалю «Potsdam Bach-Tage»;
Надія Величко — органістка, концертна виконавиця, амбасадорка української органної музики;
Ліана Кришевська — музикознавиця, дослідниця, представниця академічного середовища Німеччини.

Це був день великої відповідальності — і великої довіри до музики.

А вже сьогодні, 18 квітня  — фінал.
О 15:00 тут же, у Залі органної та камерної музики, відбудеться гала-концерт і нагородження.
Момент, коли всі ці зусилля, хвилювання і натхнення зберуться в єдиний — завершальний акорд.

Дякуємо ЗСУ за можливість вчитися, працювати, жити, слухати музику.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Коли музика тримає подих: конкурсний день «Sounds of Bach 2026»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця подія стала важливим етапом фестивалю, що об’єднує молодих музикантів з різних куточків України. У конкурсі беруть участь семеро юних виконавців із Луцька, Харкова, Ужгорода та Чернівців — міст із давніми музичними традиціями.

Під час жеребкування були присутні знані представники органного мистецтва України:
Світлана Бардаус — органістка, солістка Чернівецької обласної філармонії, Заслужена артистка України;
Надія Величко — органістка, солістка Львівського органного залу, член журі конкурсу;
Станіслав Калінін — органіст, соліст Харківської обласної філармонії, Заслужений артист України;
Катерина Гажо — органістка, солістка Закарпатської обласної філармонії;
Світлана Пліш — головний адміністратор органного залу.

За результатами жеребкування визначено порядок виступів конкурсантів:

Категорія I (молодша група):

1. Гречин Анастасія (Ужгородська музична школа №1)
2. Довгаль Роман (Харківський державний музичний ліцей)
3. Робуляк Микола (КБУ «Музична школа №1», м. Чернівці)
4. Євчакова Поліна (Ужгородська музична школа №1)

Категорія II (старша, професійна група):

1. Бурель Анна (Харківський державний музичний ліцей)
2. Пастушок Дарина (Волинський фаховий коледж культури і мистецтва ім. І. Ф. Стравінського)
3. Бондаренко Віра (Харківський державний музичний ліцей)

Виступи учасників відбудуться 17 квітня в органному залі:
молодша категорія — о 11:30,
старша — о 14:30.

Організатори щиро бажають усім конкурсантам натхнення, впевненості та яскравих виступів, адже саме такі події відкривають нові імена і формують майбутнє української музичної культури.

Того ж дня, 17 квітня о 18:00, у рамках фестивалю відбудеться концерт Надія Величко — відомої органістки та музичної діячки, яка за роки своєї творчості дала понад тисячу концертів у багатьох країнах світу. У програмі фестивалю «SOUNDS of BACH–2026» вона представить концертну програму «Аспекти світла».

Результати конкурсу буде оголошено 18 квітня — під час підсумкової зустрічі, яка завершить конкурсний день і визначить імена переможців першого конкурсу юних органістів та піаністів.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Звучання Баха і нові імена: у Чернівцях відбулося жеребкування конкурсу юних органістів… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Органіст, диригент, композитор, професор, головний органіст церкви Нотр-Дам де Назарет у Парижі — і водночас щирий друг України — він уже понад 90 разів виступав на українській сцені. І щоразу його концерти стають подією, на яку чекають.

1 квітня 2026-го, у межах фестивалю «SOUNDS OF BACH», маестро подарував Чернівцям свій 27-й концерт у місті, яке він щиро любить і до якого завжди повертається з особливим теплом.

Ведуча концерту – Марія Фантух, заслужена артистка України. Асистент органіста – Дар’я Сирбу.

Цього вечора звучала музика, присвячена духовному спадку Йоганна Себастьяна Баха — глибока, світла, пронизана вірою і внутрішнім світлом:
«Прикрась себе, о люба душе» — ніжна й зворушлива молитва душі;
«Один лиш Бог во вишніх славен» — величний гімн, сповнений сили віри;
«Цей день такий радісний» — святкове торжество життя і світла.

Хоральні прелюдії розгортали перед слухачами тонкий духовний шлях — від покаяння до просвітленої радості, від тиші до внутрішнього світла…  Особливим подарунком для публіки стало виконання мелодій із кінофільмів — неочікуване, але дуже органічне поєднання класики та сучасних емоцій. На концерті загалом прозвучали 17 музичних творів.

А завершення концерту, як і завжди, стало моментом єдності — прозвучав Гімн України .

Виступи Жана-Марі Леруа — це більше, ніж музика. Це простір довіри, духовності й світла, де кожен знаходить щось своє.

Після концерту: теплі слова, щирі усмішки й фото на пам’ять, які ще довго нагадуватимуть про цей світлий вечір.

І в ці непрості для України часи, коли кожен день випробовує нас на міцність, особливо відчувається сила великої музики Йоганна Себастьяна Баха – музики, що підносить над буденністю, очищує душу і дарує надію. Вона звучить як молитва і як світло, що веде крізь темряву. Саме такою є місія мистецтва — надихати, підтримувати, об’єднувати. І саме таку місію несе Жан-Марі Леруа — митець, який не лише виконує музику, а й щиро стоїть поруч з Україною, підтримуючи її своїм талантом, серцем і присутністю.

Нехай же ці звуки органу ще довго лунають у наших серцях – як символ віри, сили і незламності. І нехай музика Баха, крізь століття, продовжує нагадувати нам: навіть у найтемніші часи світло завжди перемагає.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «SOUNDS OF BACH» у Чернівцях: музика, що торкається душі… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У концерті взяли участь: Ротар Каміла, Вікторія Мецкан, Дурицька Ірина, Негайчук Софія, Пилипко Христина, Цілюк Дар’я, Григорович Анастасія, Остафі Владислав, Руснак Нерія, Джежелей Андрій, Єгорова Анастасія, Борис Роскрут.

Щира подяка настоятелю Базиліки – отцю Анатолію Шпаку – за гостинність і відкритість. Дякуємо організаторам та виконавцям за музику, що зігрівала серця.

Зал слухав «Щедрик» Миколи Леонтовича — давню українську щедрівку з весняним корінням, що у ХХ столітті стала всесвітньо відомим символом різдвяного звучання України. У 1921 році «Щедрик» пролунала у США. Американець Пітер Вільговський написав новий англомовний текст — «Carol of the Bells». Дзвони, ніч, очікування — і твір міцно прив’язався до Різдва.

Щира подяка всім виконавцям — студентам Чернівецького коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича та наймолодшим учням музичної школи № 1 — за чисту музику серця, за тепло, яким наповнилася базиліка цього передріздвяного вечора. Окрема вдячність викладачу гітари й творчому керівнику Ярославу Гамалю за натхнення, професіоналізм і виховання музикантів, для яких мистецтво поєднується з добром і відповідальністю.

Парафія Воздвиження Всечесного Хреста РКЦ м.Чернівці на ФБ на наступний день опублікувала такий допис: «Дякуємо всім, хто був сьогодні на різдвяному концерті студентів Чернівецького обласного фахового коледжу мистецтв ім. Сидора Воробкевича та музичної школи № 1 м.Чернівці. Завдяки Вам було зібрано 5200 грн. Гроші передані на потреби ЗСУ, а саме Філіпову Віталію, який з перших днів війни захищає нас. Дякуємо викладачу гітари та творчому керівнику Ярославу Гамалю і його вихованцям за прекрасний передріздвяний вечір! Нехай Господь дарує натхнення і блаігословить на подальші творчі здобутки й добрі справи».

Нова радість стала,
яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
світлом засіяла…

Нехай Різдво Христове принесе мир, надію і Божу опіку кожній родині, а Новий рік — силу, віру в Перемогу, нові творчі звершення й добрі справи на благо України.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Коли народжується світло: різдвяна гітара в Базиліці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо, Жане-Марі Леруа!

За музику, за підтримку України, за людяність, за віру в культуру як силу, що об’єднує і допомагає.

Браво!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт Жана-Марі Леруа у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

6 вересня 2025-го на сцені  артцентру Bunker у Чернівцях чернівчани мали можливість поринути в атмосферу музики та візуальної естетики разом з Євгеном Кіннотою.  Вечір розпочався камерним виступом: авторські композиції з альбому «Два стани» поєднувалися з імпровізаційними фрагментами.

Концерт складався з трьох частин: музичного перформансу з авторськими піснями та імпровізацією, розмови – artist talk про творчий шлях та створення проєктів, а також інтерактивного воркшопу, де слухачі могли відчути себе учасниками творчого процесу. Усе це створило простір для діалогу та натхнення.

Виконання з EP «Два стани» (2024) обернуло сцену в простір змін тону, настрою, переживань. Кожна пісня — інша станція у внутрішній подорожі… Здавалося, що музикант не лише виконує, а веде: іноді поглядом, іноді жестом — і ти разом із ним входиш у світ його композицій…

У доробку — EP «Два стани» (2024). Також варто подивитись його відео «Пісні для російських аристократів» та «Тої ночі / Втіха», де видно справжній артистизм і візуальну майстерність, і сценографія, і ритм монтажу, і образність кадру— все працює на цілісний, глибоко емоційний досвід.

Кожна пісня Євгена Кінноти — інша станція у внутрішній подорожі. Вони ніби відкривають двері до світу емоцій, де тиша і музика стають одним цілим. Кожна композиція звучить так, наче створена саме для цієї миті.

У презентації Євген поділився кількома своїми мистецькими проєктами, кожен з яких має власну історію та глибину. Він розповів про «Тріумфальну арку» у Києві, яка насправді дала тріщину… І про серію робіт, присвячених «Бурштиновій лихоманці»  -з атрибутами дорослого «бурштинщика» та проблемами бурштинового регіону. Окремий блок  «Надпровідність» (2021) торкався теми води та екології: річки в промислових зонах, міські води, що пробивають собі шлях і виживають попри все. Прозвучала історія про проєкт «Ледве помітні плями чорнила на сатиновій сукні» (2022) — ніжну метафору крихкості й слідів часу. Євген показав візуалізації з підйомними кранами — їхній звук, який він почув у місті Гельсінкі, нагадує сирени тривоги, а карта повітряних тривог стала мистецьким відгуком на війну. Також почули  паралелі з Кримом — тим, яким він був колись, і тим, що маємо нині, і тим, що не маємо, але порівнюємо… Окремо розповів історію створення кліпу «Пісні для російських аристократів» (2024), знятого в Ніцці, на цвинтарі Кокад, де музика доповнилася візуальною поетикою. На цьому цвинтарі є і могила Євгена Слабченка (Деслава) – представника першої когорти українських дипломатів, автора «Дипломатичної історії України», фундатора першого українського Дипломатичного архіву в Ніцці, відомого французького кіномитця.

Серед гостей і організаторів вечора, його дійовою особою поза сценою була й Аліна Хорольська, моушн-дизайнерка та режисерка анімації,  «мультидисциплінарна художниця з Рівненщини, живу в Києві та плаваю в Київському морі», як вона сама себе описує.

Цей вечір вийшов за рамки звичайної презентації чи концерту — він став зустріччю людей, яких об’єднує увага до мистецтва та бажання розуміти світ глибше. У просторі панувала тиха зосередженість: глядачі не лише слухали музику, дивилися презентацію, роздивлялися роботи, а й ставали співучасниками творчого процесу. Це була розмова без поспіху — між артистом і слухачами, між візуальним і музичним, між особистими історіями та спільним досвідом. Атмосфера вечора нагадала, що культура живе саме в таких моментах — щирих і камерних.

Ми щиро вдячні ЗСУ за те, що можемо зустрічатися на подібних заходах і слухати музику. Саме такі вечори доводять: культура та мистецтво залишаються нашою духовною опорою й точкою світла. Дякуємо за вечір.

Більше світлин із заходу за покликанням – Кожна пісня Євгена Кінноти — інша станція у внутрішній подорожі…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Кожна пісня — нова історія: вечір з Євгеном Кіннотою… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Особливим моментом став сценічний відгук: моновистава Валентини Чолкан про життя і творчість Лідії Липковської.

Лідія Яківна Липковська (28 квітня (10 травня) 1884, село Бабин, Бессарабська губернія, Російська імперія) — 22 березня 1958, Бейрут, Ліван) — українська і російська співачка (колоратурне сопрано). У шлюбі — Маршнер.

У Лідії було три сестри та четверо братів. Її тіткою була Марія Заньковецька , відома українська акторка. Вона здобула освіту в Маріїнській жіночій гімназії в Кам’янці-Подільському . Разом з іншими ученицями співала в церковному хорі, мала власні сольні партії, привертаючи увагу чарівним голосом, який лунав під куполом собору. Мешканці Кам’янця називали дівчинку «Співочий птах».

1906 року закінчила Петербурзьку консерваторію. Навчалася в Наталії Ірецької.
У 1906—1916 роках (з перервами) була солісткою Маріїнського театру в Петербурзі. Її репертуар у цьому оперному театрі включав Джільду в «Ріголетто», Джульєтту в «Ромео і Джульєтті», Марфу в «Царській нареченій», Мікаелу в «Кармен» , Ольгу в «Івані IV», Тетяну в «Євгенії Онєгіні», а також головні ролі в «Іоланті», «Лакме» , «Лючії ді Ламмермур» та «Снігуроньці».

У 1909—1914 роках гастролювала в містах Західної Європи та Північної Америки. Від 1917 року жила за кордоном. У 1927—1929 роках гастролювала в СРСР. Виступала в Україні — в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові.

Кар’єра – Маріїнський театр, «Ла Скала», Метрополітен-Опера; співпраця з провідними майстрами (Карузо, Тосканіні, Пуччіні, Шаляпін, Джованні Мартінеллі). Після революції – еміграція, педагогічна діяльність: Кишинів, Париж, Бейрут.

Інформація з WikipediА

Валентина Чолкан, доцент кафедри української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Тримає у руках брошуру Анатолія Добрянського «Лідія Липковська» (Чернівці, 2000). Саме Анатолій Добрянський у своїх дослідженнях  повернув ім’я Лідії Липковської у культурний обіг, адже після світової слави на початку ХХ століття її постать в Україні була майже забута. Він детально збирав матеріали про співачку, писав про її феномен, наголошував, що вона — гордість не лише Буковини, а й усієї України.

Ігор Сєверянін, поет «Срібної доби» присвятив Липковській низку творів: «Дзвони собору почуттів», «Рояль Леандра», нариси «Зразкові основи» та «Трагічний соловей» (1930), вірші «Кузині Ліді», «Снігурковість Липківської»… В останньому вірші мається на увазі виконання Снігуроньки в однойменній опері Римського-Корсакова. Крім того, Липківську нерідко називали Снігуронькою за її крихкість та витонченість…  Ігор Севєрянін неодноразово зустрічався з нею і брав участь у спільних концертах. Збереглася афіша виступу Северянина та Лідії Липківської у Бухаресті 2 липня 1934 року. Олександр Купрін також публікував  присвяту Лідії Липковській…

Валентина Чолкан під час мистецького виступу здавалося в певні моменти перевтілилася у Липковську та відтворила її драматичну і водночас величну історію.

У Кам’янці-Подільському Лідія пробувала себе в різних ролях, зокрема, в ролі Офелії. У спогадах Липковська писала: «Якось, під час великої перерви, розпустивши волосся і зробивши „безумні очі“, принаймні мені так здавалося, я почала виконувати сцену безумства Офелії. В класі зібралося понад 30 дівчаток. Я так ввійшла в роль, що плакала справжніми сльозами, а припадками безумства лякала учениць, що спостерігали за моєю грою з великою цікавістю… Можливо, в розвитку драми я би дійшла до найвищої кульмінаційної точки, якби, відступаючи назад, не потрапила в обійми начальниці гімназії… Через декілька років я, виконуючи роль Офелії в паризькому „Гранд-опера“, часто в сцені безумства Офелії бачила хоча на мить себе серед класу гімназії і цю сцену з начальницею на чолі, себе заточену під арешт»

Присутні переглянули фрагмент з документального фільму “Український Ліван”. Автор – Ігор Осташ, режисер – Станіслав Литвинов. Цей фільм і про “унікальне повернення оперної співачки Лідії Липковської до української історії“.

Спадщина А.М. Добрянського — це не лише наукові дослідження, а й уміння повертати з небуття забуті імена та вкорінювати їх у сучасну культуру. 90-річчя від дня народження Анатолія Миколайовича стало ще одним підтвердженням того, що його інтелектуальна й духовна праця продовжує жити у нашій пам’яті та в культурному житті Чернівців.

На завершення учасники зібралися в одному з кабінетів бібліотеки для спільного фото — у просторі, де й досі збережені його книги, рукописи й дух щоденної праці.

Дякуємо Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, директору Лесі Іларівні Щербанюк за цю зустріч. Окрема велика вдячність Валентині Чолкан за глибоку, пристрасну, емоційну розповідь про легендарну українську співачку Лідію Липковську. 90 років від дня народження А.М. Добрянського ми зустріли разом — у слові, у пісні, в живому спілкуванні…

Більше світлин з заходу за покликанням – 90 років Добрянському: Липковська і сучасне мистецьке прочитання від Валентини Чолкан.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Анатолій Добрянський — 90. Моновистава Валентини Чолкан про життя і творчість Лідії Липковської спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Залі органної та камерної музики Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка 1 червня відбулася непересічна подія — перший органний академічний концерт учнів новоствореного органного класу. Вперше перед чернівецькою публікою виступили юні органісти — Ілля Гончаренко та Микола Робуляк, учні талановитої викладачки та знаної органістки Світлани Бардаус.

Цей концерт став справжньою презентацією перших творчих надбань молодих музикантів. Водночас — це іспит, і підсумок місяців щоденної праці, і перший крок на великій сцені. А для всієї мистецької спільноти міста — яскравий знак народження нової органної традиції в Чернівцях.

Нагадаємо, що у лютому 2025 року в Чернівецькій музичній школі №1 вперше було відкрито органний клас. Це стало можливим завдяки ініціативі й наполегливості Світлани Бардаус — людини, безмежно відданої своєму мистецтву й учням. Кімнатний електронний орган придбали за кошти міського бюджету. Підтримало управління культури Чернівецької міської ради. А другий електроорган був наданий у безплатне користування священником католицької громади м. Сторожинець Василем Зіничем.

Під час концерту прозвучали твори класиків: Йоганна Себастьяна Баха, Йоганна Ернста Янга, Теодора Дюбуа, Олександра Гоноболіна, Луї В’єрна. Натхненне виконання, глибоке розуміння стилю, музикальність і щирість — усе це перетворило вечір на справжнє свято духовної музики. Ілля Гончаренко та Микола Робуляк порадували слухачів не лише технічною вправністю, а й глибиною прочитання музичних образів. А ще — щирою вдячністю своїй наставниці. Адже успіх кожного учня — це і успіх учителя, який вірить, підтримує, надихає.

Цей концерт — не лише подія, а початок нової сторінки у музичному житті Чернівців. Орган, інструмент королів і соборів, заговорив голосом молоді. А разом із ним — заговорило і серце міста.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Новий голос Чернівців: перший органний академічний концерт молодих музикантів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Німецькому народному домі діє «Товариство австрійсько-німецької культури», проводяться концерти, кінопокази, відзначаються традиційні свята. Інга Вітталь – голова громадської організації «Товариство австрійсько-німецької культури» у Чернівцях.

11 травня у Німецькому народному домі відбувся урочистий захід, присвяченому найріднішій людині – мамі. Атмосфера була по-справжньому родинною: звучали слова любові та вдячності, які зігрівали серце.

Концертна програма була наповнена глибоким змістом – лунали пісні, привітання, танці, вірші, виступи хору та солістів як німецькою, так і українською мовами.

Неможливо не згадати надзвичайно емоційне виконання «Пісні про рушник» (музика Платона Майбороди, сл. Андрія Малишка) чудовою вокалісткою Ларисою Бєловою, яка подарувала нам цю пісню двома мовами – українською та німецькою. Це був момент, коли багато хто не зміг стримати сліз.

Кожен із присутніх на святі подумки згадав свою маму… Бережіть своїх матусь. Любіть. Говоріть їм про це.

An meine Mutter B. Heine, geborene v. Geldern

Doch, liebe Mutter, offen will ich’s sagen:
Wie mächtig auch mein stolzer Mut sich blähe,
In deiner selig süßen, trauten Nähe
Ergreift mich oft ein demutvolles Zagen…

Максим Рильський – Моїй матері Б.Гейне (переклад)

Але тобі наважуся сказати:
Хоч дух у мене гордий, нездоланний,
Та біля тебе непокора тане,
Бо звик тебе, святу, я шанувати…

Щира подяка організаторам заходу до Дня Матері, що відбувся 11 травня у Німецькому народному домі. Ваша праця, увага до деталей і душевна атмосфера зробили цей день по-справжньому особливим для всіх присутніх. З особливими словами вдячності звертаємося до матерів, бабусь та всіх жінок, які дарують любов, тепло і турботу своїм родинам. Ви – джерело натхнення, сили та доброти.

Ein herzliches Dankeschön an alle Mütter und Großmütter – Ihr seid das Herz der Familie und unsere tägliche Inspiration.

Більше фото з заходу за покликанням – День Матері у Німецькому народному домі.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис День Матері у Німецькому народному домі в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І як розповідає Світлана Бардаус, що все почалося під час фестивалю Meridian Czernowitz. З Ольгою Максименко просто розмовляли і Світлана Бардаус запитала: «А може нам відкрити органний клас в школі?». І тоді вони вирішили попробувати. Це було непросте питання, адже дуже складні часи. Світлана Бардаус вирішила порадитися  з людьми, яким вона довіряє. Сергій Дмитрович Осадчук на питання, чи розпочинати цю справу, ствердно сказав: «Так». І через пару днів зателефонувала Почесний Консул Людмила Осачук і повідомила, що у вас вже є перші кошти… «Я вдячна всім, хто долучився, це дуже багато людей!», – наголосила Світлана Бардаус під час відкриття органного класу.

Щоб почати грати на органі, необхідно спочатку мати щонайменше від п’яти років досвіду гри на фортепіано. Наразі опановують орган уже двоє учнів, які виступили на презентації органу.
Відбувся дебютний виступ юних талантів Миколи Робуляка та Іллі Гончаренка, які навчаються грі на інструменті лише два місяці.

І як зазначив Роман Клічук, міський голова Чернівців, під час привітання у музичній школі і на сторінці у ФБ: «Чернівці дають можливість зростати талантам. І одного дня музика, що звучить тут, пролунає на весь світ».

Органний клас у Чернівецькій музичній школі №1 відкрито. Юним музикантам, Миколі Робуляку та Іллі Гончаренку, бажаємо натхнення, наполегливості та яскравих успіхів у мистецтві гри на органі!

Довідка. Viscount UNICO CLV4 – електроорган на 2 мануали з двома клавіатурами на 61 клавішу та ножною клавіатурою на 30 клавіш, а також 35 регістрами та сотнями варіацій звучання різних органів в ергономічній консолі з унікальною технологією відтворення звуку. Серія Unico – це серія класичних органів, розроблена з використанням технології фізичного моделювання Physis®, розроблена та запатентована італійськими дослідницькими центрами Viscount. Це новий підход, заснованим на фізичному моделюванні труб органу.

Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1 – це дуже важлива, знакова подія, справжній крок вперед у музичній освіті, який відкриває нові горизонти для талановитої молоді. Браво! Нехай органна музика процвітає в Чернівцях!
Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

Більше фото заходу за посиланням – Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1…

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Відкриття органного класу у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Музика — єдиний безтілесний вхід у вищий світ знання, який осягає людство, але який людство не може осягнути, – Людвіг ван Бетховен

На зустрічі звучали арії з різних опер:  арія «Чіо-Чіо-сан» з опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй», арія Флорії Тоски з опери Джакомо Пуччіні «Тоска», арія Адріани Лекуврер з опери Франческо Чілеа «Адріана Лекуврер», арії Наталки Полтавки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка.

Інга Міцан виконала арію Флорії Тоски з опери Джакомо Пуччіні «Тоска». Пуччіні, який помер століття тому 29 листопада 1924 року, був названий найпопулярнішим автором  у світі, незважаючи на його сучасних спадкоємців і наступників. Композитор якось сказав, що «Всевишній торкнувся мене мізинцем і сказав: «Пиши для театру — розум, тільки для театру». І я підкорився вищому наказу».

Опера виникла наприкінці XVI сторіччя в Італії, як спроба групи вчених-гуманістів, літераторів і музикантів відродити давньогрецьку трагедію у вигляді dramma per musica. Першим операм передували з одного боку, форми ренесансного театру, в яких музика відігравала поступово все більше значення, з іншого — розвитком сольного співу з інструментальним супроводом.

За основу опери  Франческо Чілеа «Адріана Лекуврер» взято життя французької актриси Адрієни Лекуврер. Прем’єра опери відбулася в театрі Ліріко, Мілан, 6 листопада 1902 року.

Інга Міцан ще зовсім молодою артисткою виконувала одну з головних ролей  опери «Запорожець за Дунаєм» Оксани  українського композитора Семена Гулака-Артемовського у 1990 році у Чернівцях, у театрі «Тайстра» Обласного будинку вчителя.

Леся Іларівна пригадала, що «особливо сильно Анатолій Добрянський любив українську оперу. Його студенти часто згадували, як він ходив коридорами гуртожитку і своїм магічним тенором виспівував партію Карася із «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського».

У залі були глядачі, які пригадали цю оперу «Запорожець за Дунаєм»  Гулака-Артемовського театру «Тайстра» Обласного будинку вчителя  у далекому 1990 році.

Подарунком для присутніх була і арія Наталки Полтавки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка.

Завершився різдвяний вечір різдвяною колядкою «Тиха ніч, свята ніч». 

Дякуємо за чудову зустріч, спів, спогади, які подарувала нам на цій зустрічі пані Інга Міцан. Дякуємо Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім глядачам за можливість поринути в надзвичайний світ оперної музики. Дякуємо пані Лесі Щербанюк за організацію і модерацію зустрічі.
Дякуємор ЗСУ за мирне небо над Чернівцями.

Слова: Fr. Joseph Mohr Музика: Franz X. Gruber

Тиха ніч, свята ніч!
Ясність б’є від зірниць.
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.

Тиха ніч, свята ніч!
Ой, зітри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Вітай нам, святе Дитя!

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшо нині в Вифлеєм
Щоб спасти цілий світ.

Тиха ніч, свята ніч!
Зірка сяє ясна,
Потішає серця,
Величає Христа.
Дитя святе, як зоря,
Нам світи, зоря ясна!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Мрію про оперний театр у Чернівцях…», – Інга Міцан на зустрічі «Різдвяний вечір у колі високої Музики» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

3 вересня, 1970 року, з Театральної площі, в прямому етері з Чернівців на всю Україну, вперше прозвучали пісні Володимира Івасюка «Червона рута» і «Водограй», їх виконували – автор Володимир Івасюк та вокалістка Олена Кузнецова. І щороку, починаючи  від 2007-го, на Театральній площі Чернівців проходить «Свято української пісні». Цього року – вчотирнадцяте.

Сьогодні, 13 вересня 2024-го,  учасниками концерту були артисти Чернівецької обласної філармонії ім. Д.Гнатюка та вихованці музичних шкіл. Виконавці виконували твори композитора Володимира Івасюка.

На Театральній площі  можна було оглянути фотовиставку «Фоточелендж «Володимир Івасюк на тлі архітектури Чернівців»: повтор стрітфото В. Івасюка в сучасних Чернівцях».

Завершив свято виступ народного артиста України Павла Дворського та його синів – Павла й В’ячеслава. Разом із усіма присутніми на святі вони виконали «Червону руту».

Свято української пісні вперше відбулося 13 вересня 2007 року з нагоди 37-ї річниці від дня першого виконання «Червоної рути» й «Водограю» Володимира Івасюка. Ідейним натхненником його проведення був заслужений діяч мистецтв України, письменник Мирослав Лазарук.

“Червона рута”

“Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії”

Депутати Чернівецької обласної ради на засіданні колегії ухвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Буковини» українському композитору-виконавцю, музиканту, поету Володимирові Івасюку (посмертно) та генеральному директору-художньому керівнику, головному диригенту Національної заслуженої академічної капели «Думка» Євгенові Савчуку.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис 54 роки «Червоній руті» і «Водограю»! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На благодійному концерті у Чернівцях виступили французький музикант, органіст Жан-Марі Леруа та львівська флейтистка Вікторія Мартинова.

Концерт також присвячений 210-й річниці римо-католицького костелу Воздвиження Всечесного Хреста та 10-річчю надання храму статусу «Мала базиліка». 19 липня 2014-го в костелі Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях відбулися ювілейні урочистості з нагоди 200-річчя освячення костелу. На святі зачитали постанову про надання Храму титулу Меншої Базиліки. Це  дуже висока духовна відзнака, яка є  третьою в Україні.

Концерт 1 вересня 2024-го був присвячений 210-й річниці костелу. У цьому храмі Жан-Марі Леруа виступає майже щорічно. Жан-Марі є головним органістом церкви Нотр-Дам де Назарет у Парижі, професором, диригентом, композитором. Вікторія Мартинова –  талановита молода українська флейтистка, грає на поперечній флейті. Вікторія народилася Гурзуфі, у тимчасово окупованому Криму. Зараз навчається у Львівській академії імені Миколи Лисенка.  Була учасницею оркестру «Фанфари Львова», регулярно виступає з гастролями за кордоном.

У темному світі рятує світло людських сердець. І його необхідно пильнувати – світло! У власному серці та в серцях тих, хто поруч. У темні часи не можна залишатися самому. Ми – люди, і ми потребуємо людей. Із роздумів капелана, священника Української греко-католицької церкви отця Андрія Зелінського.

Концерт, що відбувся, благодійний. Збирали кошти для потреб наших захисників. Гроші будуть передані волонтеру, чернівецькому отцю-капелану Василю Гасинцю. На концерті прозвучали твори Дітріха Букстегуде, Йоганна Себастьяна Баха, Георга Філіппа Телемана, Вольфганга-Амадея Моцарта, Крістофа Віллібальда Глюка, Луї Джеймса Альфреда Лефебюр-Велі, Астора П‘яцолли, Рішара   Галліяна, Мирослава Скорика, Миколи Лисенка.

В нашому світі раптом стало темно й холодно. Та водночас з’явилося стільки світлих людей – справжніх воїнів світла. Щоб темрява таки не стала остаточною, нам слід сьогодні й надалі невтомно стояти на захисті правди, добра, справедливості та краси.

Жану-Марі Леруа вручили грамоту  від управління культури Чернівецької ОВА.

Отець Анатолій Шпак подякував музикантам Жану-Марі Леруа і Вікторії Мартиновій, організаторам концерту, журналістці Наталії Фещук, ведучій Світлані Крючковій, всім, хто прийшли на благодійний концерт. І велика подяка нашим захисникам, хто у цю мить, в ці хвилини, боронить Україну, ризикуючи власним життям.

Концерт завершився. Слава нашим мужнім захисникам! Слава Україні!

Молитва за Україну

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Більше інформації з заходу за посиланням – Благодійний концерт «Музика зраненої душі» відбувся у Базиліці Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Благодійний концерт Жана-Марі Леруа і Вікторії Мартинової відбувся у Базиліці Воздвиження Всечесного Хреста спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Понад 80 концертів зіграв в Україні Жан-Марі Леруа, – багато із них – благодійні, на підтримку ЗСУ. Виступає завжди в українських вишиванках, одну з яких отримав в подарунок від Чернівецької обласної філармонії. «Виступаючи у вишитих сорочках, я хочу підкреслити, що солідарний з усіма Вами, а моя музика – це підтримка нескорених українців» – говорить Маестро, який у Парижі, по закінченні кожної Меси – грає Гімн України, а в Україні, на кожному концерті звучить його власна композиція – «Слава Україні». «Мені доводилось грати на органах в Австрії, Німеччині, Іспанії, Тайвані, на Філіпінах, в багатьох країнах світу, та в Україні я виступаю з особливо великим натхненням»… З особливо великим натхненням виступив Жан-Марі Леруа у липні-серпні цього року на міжнародному фестивалі «Luchesk organium» у Луцьку, на IX Львівському фестивалі Літньої пори «Pizzicato & Contabile», і відкрив IV фестиваль органної та камерної музики «Dominicalis Gloria» у Львові знаменитою програмою «Концерт Солідарності». Інформація з допису Чернівецької обласної філармонії імені Д.Гнатюка на фб.

У концерті взяла участь Лілія Холоменюк, заслужена артистка України (фортепіано).

Браво! Дякуємо за чудовий концерт.  Дякуємо Жан-Марі Леруа за любов до України, постійну підтримку і допомогу України. Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

Більше фото з концерту за посиланням – Двадцять п’ятий ювілейний концерт Жан-Марі Леруа у Чернівцях.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Ювілейний концерт Жан-Марі Леруа у Чернівцях на День Незалежності України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За участю:
– Олена Мацелюх, доктор мистецтвознавства, солістка-органістка Львівського будинку органної та камерної музики – орган.

Артисти Чернівецької обласної філармонії імені Д.Гнатюка:

– Світлана Дейбук – фортепіано;
– Євгенія Нестеренко, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, лауреат літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича – фортепіано;
– Станіслав Нагорний, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів – гітара;
– Микола Головін, лауреат українського національного конкурсу ім. М.Лисенка – віолончель;
– Світлана Крючкова – ведуча.

Молитва за Україну

Редакція О. А. Кошиця

Запис «Знов весна і знов надія» – концерт у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Жан Марі Леруа – великий патріот і друг України, композитор, професор, диригент, головний органіст церкви Нотр-Дам де Назарет у Парижі, який підтримує Україну і духовно, і матеріально, за останні роки, разом з цьогорічними виступами – дав в Україні понад 80 концертів, з них, – уже буде 24 концерти у його улюблених Чернівцях. На 23-му і 24-му Чернівецьких концертах, представляючи музику Великого Й.С.БАХА, – Жан Марі Леруа, як завжди, виступав в українських вишиванках – «у вишитих сорочках, одну з яких я отримав в подарунок у Чернівцях, – я хочу показати, що солідарний з усіма вами, а моя музика – це підтримка нескорених українців», – говорить Маестро, який в Парижі, після кожної Меси – грає Гімн України.

«Там, де звучить духовна музика, Бог завжди поруч зі Своєю милостивою присутністю». – Й. С. Бах

Браво! Дякуємо Жан-Марі Леруа за чудовий концерт.  Дякуємо за любов до України, постійну підтримку і допомогу України. Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Французький органіст Жан Марі Леруа виступив на ІV фестивалі органної та камерної музики «Sounds of BACH» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відбулася і презентація книги поезій Я.В. Кушніра «Звучання самотності». Дизайн обкладинки, художнє оформлення –  Раїси Рязанової, чернівецької художниці, поетеси.

На творчий вечір поезії і музики завітали колеги, друзі, художники, поціновувачі і поезії, і флейти, працівники Чернівецького художнього музея, Чернівецької обласної  універсальної наукової бібліотеки  ім. Михайла Івасюка, музичної школи №1, освітяни.

Пані Валентина Андріївна Чолкан, викладач Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича емоційно, захоплено висловилася і про цю збірку поезій Ярослава Володимировича.  /Для себе я пригадала з уроків української літератури  п’ять основних розмірів: двоскладові — ямб і хорей, трискладові — дактиль, амфібрахій, анапест. / Вірші Я.В. Кушніра – верлібр.

Ми почули і музичні твори Ярослава Володимировича. Багато мелодій нашого краю, Буковини. І всі музичні твори звучали пристрасно, емоційно,  створючи особливу образність, може і драматичну. Адже в Україні війна… А вже на завершення  про творчість музиканта і поета пані Валентина Чолкан заспівала акапельно «Налетіли журавлі…»

... Ходить батько по лану,
Ходить батько по лану,
Кличе діти додому,
Кличе діти додому.

Ідіть, дітки, додому
Ідіть, діти, додому
Не буде вам розгону,
Не буде вам розгону...

Я ж бо тебе не звержуся,
Руський мій сардаче!
Тепер аж я заспіваю,
Тепер аж заплачу,
Бо маю ся в що утерти –
Широкії поли…
Не скину тя, мій сардаче,
Ніколи, ніколи!
Юрій Федькович, 1863

Я.В. Кушніра привітали колеги з музичної школи №1.

На завершення Леся Ілярівна Щербанюк розповіла про майбутній мистецький проєкт з історії музичної школи, її викладачів класу флейти і вручила подарунки-книги.

Дякуємо Ярославу Володимировичу Кушніру за презентацію і творчий вечір. Дякуємо  Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присутнім читачам, колегам, освітянам, музикантам за  зустріч.  Бажаємо Я.В. Кушніру нових творчих успіхі. Миру Україні і перемоги!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Творчий вечір поезії та музики Ярослава Кушніра спершу з'явиться на Медіа-Версії.