Чернівецький спортсмен і актор пропагує рідне місто і країну
«Людина може зробити великим шлях, яким іде,
Але шлях не може зробити людину великою»
Конфуцій
Досьє «Версій»
Віктор Мігалчан, спортсмен, актор, продюсер, колишній чиновник Чернівецької ОДА. Зріст – 1,90м, вага – 90 кг.
Тільки цього року спортивні здобутки Віктора Мігалчана вражають. Березень 2015 – відкритий міжнародний чемпіонат з китайських воїнських мистецтв ушу CMAT, одне срібло, три золота: абсолютне 1-ше місце. Травень 2015 – елітний турнір з китайських воїнських мистецтв ушу «Кіготь Тигра»: дві бронзи, одне срібло i 2-ге місце у Гранд Фіналі
Знявся у фільмах: «Артефакт», «iPhone», «Останній постріл», «Українські сенсації» (1+1), знімався у рекламі, зараз продюсує фільм «Їжа», «Воїни тіні» (у якому й сам знімається в Чернівцях та інших містах і навіть країнах)
Хтось тікає у пошуках кращого за кордон, а хтось повертається для того, щоб творити на рідній землі. Віктор Мігалчан – чернівчанин, який став відомим далеко за межами Чернівців і України. Молодий, талановитий і перспективний юнак завдяки великому бажанню, наполегливості і підтримці рідних досяг значних результатів в кар’єрі і не збирається зупинятися. Увесь час – ще від шкільних і студентських років – хлопець намагався бути кращим і йти за «внутрішнім покликом» своєї душі.
Нещодавно Віктор Мігалчан повернувся до рідного міста. Сюди його привела не тільки робота над новим фільмом, а й прагнення допомогти власному народові у важкі воєнні часи – доброчинністю і кінематографом. Бійцям АТО він допомагає волонтерськими внесками, і всім – гарними фільмами.
«Кіно – це позитив, насамперед. Воно може стати справжніми ліками для наших людей у воєнний час, може протистояти негативу, жорстокій інформаційній війні з боку противника… Людям потрібна розрядка, щось, що підніме їх настрій і бойовий дух… Був час, коли мої люди і моя земля дали мені достатньо і допомогли, тепер я хочу допомогти їм, жити і творити на благо своєї держави» – каже продюсер.
«Воїн тіні» – продюсер і актор
«Воїни тіні» – новий документальний біографічний фільм продюсера Віктора Мігалчана, який зніматимуть, серед інших міст, і в Чернівцях. Йдеться саме про тих, хто займається у-шу, яких важко розпізнати за зовнішніми рисами і вони залишаються наче «в тіні». Робота має стати своєрідною візитівкою Чернівців, рекламою міста і його унікальної архітектури. Зйомки в Чернівцях розпочнуться в червні, після чого їх продовжать ще в кількох містах України та в американському Сан-Франциско.
Ідея фільму виникла в китайського уряду, який виділяє бюджет стрічки – багаторічному популяризатору китайської мови, каліграфії та китайського мистецтва у-шу та вплив китайської культури на його життя.
– Як ви почуваєтеся водночас в ролі і актора, і продюсера у новому фільмі «Воїни тіні»?
– Чудово почуваюся. Мені абсолютно не важко – на знімальному майданчику я виконую все те, що мені говорить режисер, а продюсер я поза майданчиком. У ролі продюсера я спробував себе нещодавно, але продовжую цього навчатися, освоювати ази цього мистецтва – як і акторського. У всьому мені допомагає команда досвідчених талановитих фахівців. Якщо щось не виходить – завжди є до кого звернутися.
– Яким жанрам фільмів віддаєте найбільшу перевагу і в яких образах вам найкомфортніше?
– Як актор, намагаюся розвиватися у різних жанрах. Поки проблема виникає тільки тоді, коли потрібно зіграти людину закохану, але я над собою працюю (сміється – авт.). Щодо фільмів, то я віддаю перевагу таким фільмам, у яких є зміст і сенс. Раніше, коли я ще не був задіяний у кінематографі, я передивився, мабуть, сотні разів фільми із Джет Лі, Джекі Чаном… Зараз, працюючи у цій сфері, я бачу цю «кухню» зсередини, тому ставлення до цих фільмів вже трохи змінилося. Першу пропозицію щодо роботи у цій сфері я отримав у 2008 р., але потім нас спіткала криза, тому зараз другий шанс я вже не втрачу.
– Що нового відкрили для себе в останній час, окрім кінематографу?
Поки я намагаюся бути на всі 100% задіяним у тій сфері, в якій на даний момент працюю, тому вільного часу практично не маю. Можу лише сказати, що нещодавно я відвідав театр у нашому місті. По-іншому почав дивитися на архітектуру та локації міста: бачу вже не просто будинки, шматок матеріалу, а те, що несе в собі великий сенс і що я хочу використати у кінематографі. Я хочу показати всім, що нам є чим пишатися, наші прекрасні місця і локації, наш побут і звичаї, українську душу, Буковину у всій її красі. Я прагну розвивати себе у цій сфері і допомагати нашій державі, прославляючи її, залучаючи інвесторів до зйомки нових картин. Кіно дуже важливе для кожного з нас і для країни в цілому. Кіно – це позитив, те, що заряджає людей. Якщо я можу вкласти щось нове у розвиток цієї індустрії, то я вкладаю.
Економіст-міжнародник і піаніст
– Освіту маєте економічну, спеціалізуєтеся на міжнародній діяльності…
– Радився з батьками (вони лікарі, але мене лікарська справа ніколи не цікавила), обрав міжнародні економічні зв’язки, мені це ближче. Постійне спілкування з людьми, дипломатія, переговори – тут я почуваюся «як риба у воді». Батько зайнявся бізнесом, а я йому почав допомагати і відчув, що мені це дійсно цікаво, приносить задоволення. Мене ніхто ніколи ні до чого не силував, я обрав те, чого сам хотів. Тож ніколи не шкодував про свої рішення. Маю ще одну освіту – закінчив дипломатичну академію, а також займаюся музикою – я піаніст, і продовжую в цьому вправлятися. Дуже люблю музику і не уявляю собі життя без неї. Улюблений твір, яким насолоджуюся – одинадцята соната Моцарта. Разом з тим, абсолютно прихильно ставлюся до інших напрямків: мені подобається і рок, і реп, і хіп-хоп і арен-бі. Одного разу я навіть сам «репував» (сміється – авт.), мені сподобалося. Я абсолютно нормально ставлюся до музики як до продукту, створеного у сфері бізнесу, так і як до чогось духовного, творчого. Поважаю людей, які завдяки своєму великому бажанню, наполегливості і творчій праці можуть створити якусь свою «фішку», бренд, зацікавити споживача, «просунути» свій продукт, гарно його подати і сподобатися публіці. Це круто, я це підтримую. Чому ні?
– Як проводите дозвілля?
– Ще зі студентських років у мене практично не було вільного часу – постійно був зайнятий навчанням і тренуванням. Для того, щоб бути у хорошій формі і гарно виглядати, потрібно достатньо спати, вживати поживну корисну їжу, слідкувати за собою… Режим, який був у мене за роки навчання в університеті, не змінився, просто замість пар з’явилася робота та інша громадська діяльність. Я про це зовсім не шкодую. Бути постійно зайнятим, рухатися – це супер, в цьому все життя! Увесь кайф!
Зупинитися – означає вмерти!
Мистецтво У-Шу
– Я не займаюся у-шу як видом спорту – це було б абсолютне обмеження мистецтва. Я популяризую у-шу в цілому, а це ціла філософія і культура, яка вимагає деталей, які роблять її особливою і самобутньою. Якщо розглядати у-шу лише як вид спорту, то насамперед варто зазначити, що це важкий спорт. Взагалі в ушу потрібно, приблизно 5-6 років тільки для того, щоб отримати добру базову підготовку. І фізично, і морально це дуже довго і важко, не кожен може це витримати. Воїнське мистецтво у-шу можна порівняти із розведенням вогню у давні часи, біля якого потрібно було довго сидіти і наполегливо терти камінь об камінь, щоб отримати оту життєдайну іскру. Так само і тут: для того щоби чогось досягти, потрібен час і наполегливість.
– Ви маєте Академію бойових мистецтв у США?
– У Штатах я провів три семінари з у-шу. Потім мене запросили на всесвітньо відомий турнір китайських бойових мистецтв «USA Open» 2013р. у Нью-Йорку, на Східному узбережжі, після чого я виступав у Каліфоррнії на інших турнірах СМАТ і Кіготь тигра, а вже у 2015 році у Сан-Франциско, але вже не сам, а разом зі своїми учнями академії PNMAA з США. Вони неодноразово отримували нагороди і тепер продовжують тренуватися і навчатися, а я їм допомагаю, коли буваю у США і підтримую з ними зв’язок.
Для мене авторитетами є ті люди, які чогось досягли у своєму житті: до прикладу, такі відомі актори, як Сталлоне (чи правильніше, а не за звичним «совковим» перекладом – Сталоун) чи Шварценеггер, який, будучи родом з маленького містечка, став губернатором цілого штату Каліфорнія! Обидва актори прославили себе в кіноіндустрії і їх довго пам’ятатимуть, я у цьому впевнений. Також великими авторитетами є мої батьки, які дали мені все необхідне і виховали, також мої родичі, друзі, колеги і своя окрема велика родина з у-шу, з якою ми завжди підтримуємо тісний зв’язок.
Повернення на рідну землю
– Цікавитеся політикою?
– Так, цікавлюся, стежу за подіями. На Майдані був постійно – попри численні пропозиції виїхати за кордон. Зараз на нашу державу і людей з боку агресора здійснюється потужний негативний вплив, ведеться тривала жорстока інформаційна війна, нас звинувачують у несусвітніх речах, до чого ми не маємо жодного стосунку… Це не просто хвилює, це вже дістало. Рано чи пізно це все закінчиться, але зараз людей потрібно якось підтримати і допомогти їм. Я чим можу, допомагаю, ми відправляємо різні доброчинні внески, тепер працюємо над новим фільмом, щоб зарядити людей позитивом. Я цікавлюсь життям нашої країни і хочу для неї тільки найкращого. Пропагую позицію, що слід починати із себе, змінюватися самому, працювати самому. Люди повинні розвиватися незалежно від політики, і безпідставно лише звинувачувати у всьому державу. Людина стане по-справжньому щасливою тільки тоді, коли вона своїми руками сама збудує своє щастя.
– Як гадаєте, що заважає нашим людям повставати і боротися?
– Майдан засвідчив, що боротьба – реальна. А взагалі, на мою думку, людям досі не дає спокою вплив «радянщини». Людей свого часу залякали і «промили мізки». Проте, є у нас багато молодих талановитих людей, які хочуть і можуть працювати і робити щось на благо держави, у них є іскра, яку треба запалити, тобто, спрямувати їх у правильне русло і допомогти.
– Чи обов’язок кожного сьогодні – воювати в АТО?
– Я вважаю, що туди мають іти спеціально навчені цьому люди, у яких за спиною роки підготовки. Кожен має робити те, що вміє найкраще, бути на своєму місці. Тому я намагаюся допомогти своїм людям і країні тут, усім можливим.
– Чи є спокуса, маючи успіхи за кордоном, залишитися там?
– Мені моя земля і люди зробили достатньо для того, щоб я кимось став у цьому житті і розвивався. Тепер я хочу віддячити. До того ж, рідні місця дають багато сил і енергії для того, щоб творити. Я маю для кого жити і творити, у мене є сім’я, друзі, є країна, для яких ще потрібно зробити багато хороших справ.
– Як ставитеся до того, що вас називають «людиною, яка ламає стереотипи»?
– Вважаю, що кожен здатен на більше і кожен заслуговує на краще. Кожен може домогтися бажаних результатів, якщо він чітко ставить перед собою мету і йде до неї, а все інше – це порожні балачки і відмовки. Я хочу дати людям усвідомлення, що вони можуть бути кращими. Дивіться: я такий, а що заважає бути вам такими? Я чогось досяг, а ви можете досягти ще більшого. Це все не межа, бо людина за своєю природою сильна духом, вона може досягти своєю невтомною працею багатьох вершин.
Іванна БОРОДАЧ, «Версії»
