Торік у травневих «Версіях» прочитав добірку публікацій «Друга світова. Український рахунок», з якої дізнався, що за останніми підрахунками істориків Україна заплатила за Перемогу одну з найвищих цін серед інших європейських народів. Разом з убитими на фронті, загиблими під час окупації, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, ця страшна цифра становить не менше 14 млн осіб. Це ж уявити собі навіть важко – 14 мільйонів втрачених назавжди людських життів і зламаних людських доль. Але ж це і страждання 14 мільйонів родин – чоловіків і дружин, матерів і батьків, братів і сестер, доньок і синів…
А скільки дітей не народилося через війну! Це називається демографічними втратами. Утім особисто мені поталанило. Мій дід – Григорій Тодорович Тулик – переможцем повернувся до рідних Рідківців, що на Новоселиччині. Але сина свого вже не побачив: помер від ран. Отож мій тато виріс без батька. І я ніколи не бачив свого дідуся – лише на старих фото. І синок мій, Платончик, якому в липні виповниться 2 рочки, знатиме свого прадіда тільки зі світлин і розповідей дорослих.
Та, мабуть, родинна пам’ять стукає в серці кожного українця. Вже за традицією до 9 Травня ми разом із друзями відновлюємо щось таке, що має безпосереднє відношення до цієї дати. Якось зняли старий шар фарби з танка Т-34, який першим увірвався до Чернівців, а нині стоїть на постаменті, і пофарбували бойову машину заново. До слова, скористалися для цього фарбою чернівецького хімзаводу: «Купуймо вітчизняне!». А два роки тому обновили військові поховання в історико-культурному заповіднику «Кладовища по вул. Зеленій».
…Цьогоріч у травні ми не зустрічаємося у парках і скверах, біля пам’ятників та меморіалів, – але згадувати, переконаний, будемо! Адже людина, що пам’ятає – двічі Людина.
Руслан ТУЛИК, чернівчанин, громадський діяч
На знімку: У день пам’яті та примирення 8 Травня цього року Руслан як завше прийшов покласти квіти до меморіалу полеглих у Другій світовій.
