Про нову роль ювенальної поліції в Україні і про спільну роботу поліцейських з психологами, соціальними працівниками та доброчинцями «Версіям» розповів начальник сектору ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Чернівецькій області, підполковник поліції Микола БАСАРАБ.
Стереотипно люди уявляють, що поліцейський – це той фахівець, який вистежує і затримує злочинців, приймає рішення, чи притягувати їх до суду для покарання, чи ні. Насправді ж маємо такий підрозділ поліції, в якому фаховість завжди мусить крокувати поруч з людяністю. Адже це поліція, яка працює з дітьми – ювенальна.
– Раніше основними нашими обов’язками було – виявити, припинити і задокументувати злочин. І хоч превентивна складова була присутня, та не посідала пріоритетного місця. Від 2012-го року ми почали більше розвивати напрямок профілактики, – каже керівник ювенальної поліції області. – Більше стали контактувати і співпрацювати з громадськими організаціями, благодійними фондами, і це справді дає величезний позитивний ефект.
Якщо у 2000-х роках упродовж року могло бути скоєно більше 200-300 кримінальних правопорушень, то зараз – в межах 100. І якщо порівняти наш сьогоднішній формат роботи, то він значно відрізняється від попереднього. Раніше всі знали про існування «дитячих кімнат міліції», куди з часів СССР доставляли проблемних підлітків, у яких схильних до порушень закону підлітків «ставили на облік» і якими лякали дітей, тепер ми змінили підхід на дружній до дитини. Маємо зовсім інше – так звані «зелені кімнати». Не йдеться про колір, а про пріоритети. Це не має нічого спільного з дитячими кімнатами міліції, це не приміщення, а методика.
Дитину, яка сама порушник або є жертвою правопорушень інших людей, приводять у приміщення, де навіть стіни доброзичливі до неї. Це місце, де з проблемним підлітком чи дитиною можуть поговорити, поспілкуватися, опитати за певними методиками – так, щоб не налякати, не образити і водночас отримати найбільше інформації за один раз, щоби було якнайменше потреб опитувати чи допитувати ще раз. У цьому приміщенні має бути передбачена можливість запису – знову ж таки, щоби не виникало потреби повернення до вже обговорюваних питань і щоби висновки з розмови могли зробити й інші фахівці. Тобто йдеться про таке поєднання усіх практик, щоб забезпечити безпеку дитини. Це філософія роботи, притаманна цивілізованим країнам.
- З ким співпрацює ювенальний поліцейський?
- З громадськими організаціями, благодійними фондами, шкільними психологами, іншими фахівцями. Зокрема, ми в Чернівцях зараз розпочали співпрацю з благодійним фондом «Карітас», з державними та муніципальними соціальними службами, з освітніми закладами. Давно і тісно працюємо разом з міським благодійним фондом «Нова сім’я» – у різних програмах, зокрема й «Програмі 15».
- Що це за програма?
- Це такий цикл зустрічей, лекцій, занять, обговорень з дітьми, схильними до правопорушень чи просто у складному перехідному віці, та їхніми батьками. Ми і особисто долучаємося до цього спілкування, і реалізатори цієї програми використовують у ній наші матеріали. Ми знімаємо тематичні відео для «Програми 15», і учасники програми можуть з них дізнатися необхідну інформацію і обговорити побачене і почуте.
- Наприклад?
- Наприклад, як поводитися і куди звертатися, якщо ти знайшов «закладку» з наркотичною речовиною, або став свідком чогось подібного.
- І звертаються?
- Звісно що малоймовірно, що якогось дня на лінію 102 надійде дзвінок приблизно такого змісту: «Мені 16 років і мене втягують у злочинну діяльність, пов’язану з незаконним обігом наркотиків». Це не так працює. У таких випадках ключовою є довіра до поліцейського. Для того, щоби знати про те, що відбувається в молодіжному середовищі і мати в ньому довіру – потрібно постійно бути в ньому, жити цим. І часто наші працівники це роблять навіть у збиток власному дозвіллю, власним родинам чи власному здоров’ю. Бо вони справді фанати своєї справи. І завдяки цьому вдається упередити десятки чи сотні небезпечних ситуацій. Нас знають, до нас звертаються – і діти, і батьки. І ми багато чого знаємо, бачимо, розуміємо, часто навіть відчуваємо інтуїтивно – і як фахівці знаємо, як на це реагувати і як допомогти впоратися. Це непросто, але результат того вартий!
- Справді, поліція у Вашому виконанні – це вже дещо геть інше, ніж каральний орган…
- Бо наше головне завдання – вплинути на середовище, в якому перебуває дитина, на їхнє оточення, і забезпечити їхню безпеку. Наша робота – щоб дитина не стала жертвою злочину. І «Програма 15», до речі, дуже позитивна саме в цьому плані: робота з оточенням. У ній є можливість попрацювати з родиною дитини, яка має негативний досвід – чи то правопорушень, чи шкідливих звичок, чи ризикованої поведінки, з оточенням. І таким чином вплинути на ситуацію комплексно.
- Без чого поліцейський ювенальної поліції не може бути?
- Ой, багато ще від чого ми очікуємо вдосконалення – насамперед від законодавства, також від ресурсного забезпечення… Але головне – фаховість і ентузіазм. Без цього справді не обійтися.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
