Учасник АТО, снайпер ЗСУ Юлія Матвієнко («Білка») 9 березня оприлюднила на своїй сторінці у Facebook фото підтопленого наметового містечка на військовому полігоні «Широкий Лан» у Миколаєвській області:
«І знову Шрілан («Широкий Лан» – ред.)… Пекло на землі, яке не можуть привести до нормального стану вже п’ятий рік війни. Сепари так до свого м’яса не ставляться, як у нас, – прокоментувала фото військовослужбовка.
І лише 11 березня на сторінці 92-ОМБр ЗСУ у Facebook ситуацію з плачевним станом наметового містечка у «Широкому Лані» прокоментував заступник командира бригади підполковник Максим Марченко, звинувативши в усьому… правильно, погодні умови.
Натомість переконливо зреагував на цю публікацію військовий журналіст Юрій Бутусов. Він порівняв табір українських солдатів на полігоні «Широкий Лан» в Україні і польовий табір інструкторів НАТО на полігоні «Яворів» в Україні. Бутусов пише:
«Якщо ти свою зброю кидаєш у болото, то горе тобі, нікчемний ти воїн. В армії саме солдат – головна зброя, а не танки й не гармати! Командувач, який кидає в болото свою зброю – своїх солдатів – нікчемний командувач, ні до чого не придатний! Поки солдати в болоті, будь-які теревені про «стандарти НАТО» залишаться не підкріпленим справою базіканням. Тому що головний «стандарт армій НАТО» – це солдат, і саме ставлення до солдата визначає і боєготовність, і боєздатність, і операційні можливості, і ефективність бойового застосування.
Табір українських солдатів на полігоні «Широкий лан» активно використовується чотири роки. Його розбили на чорноземі, поруч немає лісу, ніде взяти підручні будівельні матеріали. Відтак щозими й щовесни українські солдати живуть у болоті й серед води, бо збудувати дренаж у чорноземі за допомоги лопати неможливо. Щороку скандали, щороку численні пости в Facebook. А коли табір потопає в болоті, ніякої бойової підготовки бути не може.
2015-го добровольці «Айдару» на полігоні під’їхали на бойовій техніці до начальника полігону, аби отримати належне постачання. 2016-го на «Широкому Лані» стався справжній солдатський бунт через скотинячі умови проживання. А в таборі натівських солдатів в Україні бунтів не буває, хоч там теж польові умови. Але там забезпечений елементарний мінімум: непродувні намети з тепловими гарматами, бетонні плити настелені як фундамент, аби не потонути, навколо щебінь у формах, дренаж бетонований. Будівельні матеріали усі українські, будували українці, та й такі ж намети й такі ж теплові гармати продають і в нас.
Та є одна відмінність між ЗСУ та НАТО. Бо НАТО ніколи не пошле своїх солдатів жити в болоті. Тому табір натівців у «Яворові» збудували за кілька місяців – і забули за цю проблему (див. фото).
А в нас на п’ятому році війни нормально обладнати польовий табір, що використовується цілий рік – не вирішуване логістичне завдання! Якби командувач військами НАТО відправив свої війська в такі умови, він дуже швидко перестав бути командувачем. Та ще гірше: він втратив би повагу своїх товаришів, із якими проходив службу. А платники податків скажуть владі: «Ви дурні, ви нездатні розпорядитися нашими коштами й життями наших захисників, яких ми поважаємо над усе, ви не гідні приймати рішення!».
І фінальний акорд: За правду відправили на смерть.
Військовослужбовців, які опублікували фото затопленого наметового містечка на полігоні «Широкий Лан», 11 березня змусили очищати полігон від снарядів, які не розірвалися – людей ненавчених кинули на смертне покарання, повідомив на своїй сторінці в Facebook боєць Сергій Марков. А це вже не недбалість. Це підлий злочин, за який хтось мусить відпоівсти.
13 березня у цьому ж наметовому містечку сталася ще одна надзвичайна подія. Від пожежі загинув військовослужбовець. Ще семеро постраждали.
На знімку: Український табір і натівський табір, фото Костянтина Фартушного
