Протягом 142-х днів вояки ЗСУ обороняли Луганський аеропорт, який опинився в тилу ворога. Свої – в містечку Щастя – були за 60 км. Тому туди не потрапив жодний репортер, тож історія його оборони залишилася для українців практично не відомою. Книга-хроніка «У вогняному кільці: оборона Луганського аеропорту» не тільки увічнює пам’ять про героїв – 196 чоловіків полягли там смертю хоробрих, – а й відновлює історичну правду.
«Це в мене не перша війна, та я вперше бачив такий патріотизм»
Презентація книги відбулася минулої неділі у Буковинському медіа-центрі «Belle Vue». Я прибігла під самий початок, зал був повен людей у камуфляжах. Було серед них і чимало літніх людей. Знайшла місце біля симпатичної жіночки, перепросила й сіла. Протягом цілого заходу очі сусідки були на мокрому місці, ніс почервонів. Вона стримувала сльози, та це їй вдавалося погано. Я збагнула, що в неї хтось загинув під час оборони Луганського літовища. Та не тільки журналістська цікавість з’їдала мене. Хотілося її втішити, чимсь заспокоїти… Та бракувало сміливості запитати. Розуміла – чому, бо згадала журналістський тренінг в Інтерньюзі, який проводив один із провідних спеціалістів Бі-Бі-Сі (вже не пригадую його прізвища). Він розповів, як будучи молодим і амбітним, готувався поставити незручне запитання комусь із королівської фамілії. Та коли та людина з‘явилася, його ніби заклинило – і він так і не озвучив запитання. Я ж мусила познайомитися з цією жінкою, бо розуміла, що це важливо для читачів. А також для тих, хто брав участь у бойових діях і особливо для рідних полеглих. Аксіома ж бо: людина живе доти, доки її пам’ятають.
Пересилити себе вдалося. Наталя Василівна Альошина виявилася відкритою, симпатичною у спілкуванні жінкою. До слова, про те, як загинув її син 13 липня 2014 року, розповів один із захисників аеропорту. 36-річний Андрій Альошин, старший сержант, командир гармати з 80-ї окремої аеромобільної бригади, яка формувалася і дислокується нині в Чернівцях, разом із буковинцями Іваном Діяконюком та Олександром Колотилом із Банилова полягли у бою під Луганськом. Діяконюк та Колотило потрапили на машинах у засідку. Їх поховали лише 2015-го, визначивши останки за ДНК. Того ж страшного 13 липня віддав своє життя за Україну 30-літній Павло Конопльов, якого поховали наступного року на Алеї Слави у Чернівцях. Через тиждень, 20 липня, загинув його ровесник з Дорошівців, спецпризначенець, майстер спорту із самбо Андрій Василишин. А трохи пізніше загинули 21-річні Андрій Галай, випускник Чернівецького транспортного коледжу, та Олександр Чигрин із Усть-Путили, який пробивав кільце оточення з аеропорту, завдяки чому вдалося вивезти 50 поранених десантників.
Найстрашнішими були перші дні боїв за аеропорт. Не цитуватиму очевидця, учасника, бо не кожен спроможеться це прочитати. Передам своїми словами. Йдеться про те, як хлопці шукали ящики, щоби зібрати останки побратимів, а з підбитих танків і БТР-ів стікала кров…
Хочу згадати ще виступи захисників аеропорту чернівчан Сергія Аршавіна, Ярослава Верхоляка й Сергія Гріндея. Один із них якось так між іншим зауважив: «Це в мене не перша війна. Але я вперше бачив такий патріотизм». Складність захисту саме Луганського аеропорту, за їхніми розповідями, полягала в тому, що там не було підземних ходів, як у Донецькому. Воювати доводилося на відкритій місцевості. А харчі та воду скидали їм гелікоптерами. Щоби отримати боєприпаси, доводилося пробиватися крізь російські війська з обох боків.
З історії проекту
Напередодні до мене зателефонувала подруга студентських років, переселенка з Луганська Валя Кушніренко і повідомила, що саме на День козацтва та Захисника України, у день Покрова Пресвятої Богородиці у Чернівцях відбудеться презентація книги «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» і там будуть її донька та зять. Із Сергієм Глотовим і Настею була знайома заочно, бо ми з подачі доньки Валентини друкували окремі її новели про наших буковинців – учасників захисту Луганського аеропоту. Приємно, що серед тих, кому автори книги висловили подяки, є і наша газета «Версії». А серед тих, хто ділився спогадами, бо книга – це збірник розповідей про захист Луганського аеропорту його учасників – 120 інтерв’ю й 5000 сторінок спогадів. Їх записали та розшифрували волонтери, потім цей матеріал було стиснуто до 450 сторінок правдивої історії. Є також 140 знімків із місця подій. Унікальне документальне видання! Тому його зразу ж і оцінили. Книга буквально розлетілася і до Чернівців потрапило вже її третє, як не четверте видання. Хроніка летовища презентована не тільки у Львові на Форумі видавців, а на книжковій виставці у Франкфурті–на-Майні.
Автор ідеї цього проекту Сергій Глотов. Він є також керівником благодійного фонду «Народна підтримка воїнів АТО». Анастасія – координатор інформаційно-просвітницьких проектів фонду. До слова – і по секрету нашим читачам: хоча Анастасія та Сергій до війни жили в Луганську й обоє були активістами Луганського Євромайдану, та познайомила їх волонтерська робота вже у Львові. Тепер вони щасливе подружжя.
На презентації книги-хроніки батькам полеглих героїв, які боронили Луганський аеропорт, міська рада вручила подарунки і кожному – по примірнику унікального видання, в якому збережена пам’ять про їхніх синів, батьків, чоловіків, братів…
Останні слова у книзі такі: «Слава Україні! Героям слава!»
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
