Алергічні недуги захоплюють у полон все більше і більше людей. І атопічний дерматит (АД) теж належить до них. Алергіків нерідко називають ще атопиками (від грецьк. атопія – незвичне, дивне.
АД може виникати як самостійне захворювання або ж компонуватися з іншими подібними хворобами, такими, як бронхіальна астма, алергічний риніт. Ця недуга є однією з найактуальніших проблем сучасної медицини, що зумовлено значною поширеністю, тенденцією до зростання, недосконалістю наявних методів лікування та профілактики і, як наслідок, обмеженням психологічної, соціальної та фізичної активності хворих.
Найчастіше хвороба виникає у дітей віком від 6 місяців до 2 років. Відомі випадки й більш раннього початку захворювання – у 2-3 місяці. Половина малюків, які страждають від атопічного дерматиту, перестають хворіти по досягненню 6 років, а значна кількість хворих перестає страждати від нього вже після закінчення періоду статевого дозрівання. Хоча приблизно у третини захворювання переходить у дорослий вік.
Розвитку дерматозу сприяють неврологічні, імунні, ендокринні порушення, наявність у хворого хронічних вогнищ інфекцій та особливо порушенням роботи травної системи, а саме – підшлункової залози та тонкої кишки, що зумовлює порушення перетравлювання та всмоктування їжі.
За даними сучасних досліджень, у 39% хворих на АД виявлені різні паразитарні інвазії кишок (гельмінти, найпростіші тощо), кишковий дисбактеріоз спостерігали у 72% дітей. Харчова алергія може призвести до загострення АД після вживання певної їжі. Найбільш важкий перебіг дерматозу спостерігається в ранньому дитячому віці, що пов’язане з нераціональним харчуванням, штучним вигодовуванням, нераціональним використанням антибіотиків і обтяженим алергологічним анамнезом у батьків.
Головними проявами АД є запалення, сухість, нестерпний свербіж, оскільки підвищується втрата шкірою води не тільки в період загострення, але і в період відсутності клінічних проявів, що порушує бар’єрну функцію шкіри.
Лікування
Розроблена ціла низка спеціальних лікувальних засобів догляду за сухою та атопічною шкірою, до яких належать емолієнти – спеціальні засоби догляду за шкірою, які в присутності води чи без неї утворюють на поверхні шкіри мікроемульсію, яка пом’якшує, відновлює і живить.
Повинен проводитися правильний щодобовий догляд за шкірою (очищення і зволоження), призначають ванни (35-360С) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей «ванни Клеопатри» (1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну); душ (35-360С) із засобами з м’якою миючою основою (рН = 5,5) і не містять луги, у наступні 3 хвилини накладати на тривалий час спеціальні дермато-косметологічні засоби. Остаточне рішення щодо вибору конкретного методу лікування приймає лікар-дерматолог.
Зовнішня терапія атопічного дерматиту потребує великої уваги лікаря та витримки батьків, адже вона об’єднує комплекс терапевтичних заходів, які підбираються індивідуально й проводяться систематично і тривало.
Окремо:
Загальні рекомендації для хворого на атопічний дерматит:
*коротко стригти нігті; *у період загострення спати в бавовняних шкарпетках і рукавичках; *носити просторий одяг з чистої бавовни; *новий одяг прати перед носінням; *для прання використовувати рідкі, а не порошкові миючі засоби; *при пранні одягу та постільних речей використовувати мінімальну кількість кондиціонера для білизни, після чого білизну необхідно додатково прополоскати; *у спекотну погоду користуватися кондиціонером для повітря; *у сонячну – сонцезахисними кремами, що не викликають контактного подразнення шкіри; *не рекомендується відвідувати басейн в період загострення, *у періоді ремісії після плавання в басейні необхідно приймати душ і наносити крем або мазь з жирною основою; *уникати застосування звичайного мила, оскільки воно може створити лужне РH-шкіри, може містити подразнюючі інгредієнти, краще користуватися емульсіями для купання.
Пацієнтам не рекомендується: *користуватися спиртовмісними засобами гігієни та будь-якими іншими засобами без рекомендації лікаря; *носити синтетичний одяг; занадто часто приймати водні процедури; *під час миття інтенсивно терти шкіру і користуватися жорсткими мочалками.
Лілія ГУЛЕЙ, асистент кафедри дерматовенерології БДМУ, кандидат меднаук
