«Ми, трудовий та учнівський колективи та батьки учнів КЗ «Хотинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2» звертаємося до громадськості краю та всіх небайдужих із проханням захистити наш навчальний заклад від загрози закриття.
Така перспектива вже неодноразово обговорювалася на сесіях Чернівецької облради, у підпорядкуванні якої перебуває наша школа. Сповнений благих намірів запровадити інклюзивне навчання, Департамент освіти та науки Чернівецької облдержадміністрації планує повернути наших учнів до звичайних шкіл і до їхніх, у переважній більшості, вельми неблагополучних родин. Але в нас, практикуючих педагогів, бажання негайно інтегрувати в суспільство нерідко соціально-педагогічно занедбаних, складних і не завжди здорових дітейспричиняє більше запитань, аніж схвалення.
Високі педагогічні імперії та абстрактне теоретизування, звісно, мають право на життя, доки їхнє втілення не починає негативно впливати на долі конкретних дітей. Для багатьох вихованців навіть така далека від ідеальних побутових умов школа, як наша, стала теплим домом і в буквальному сенсі порятунком. Саме тут діти гарантовано отримують чотириразове харчування, теплий одяг та чисту спальну білизну, належний педагогічний та психологічний супровід і, зрештою,– емоційний комфорт для сталого особистісного розвитку. Чи матимуть діти бодай таке мінімальне побутове забезпечення та увагу у своїх родинах, – ще велике питання.
Ми переконані у тому, що школу,в тому форматі, у якому вона працює зараз, необхідно зберегти. Це потрібне не тільки педагогам, які упродовж десятків років вкладали в дітей своє серце і чесну працю, а, першочергово, нашим учням та їхнім батькам.
Однак, вочевидь, є чимало високопосадовців, які міркують інакше й не полишають спроб закрити навчальний заклад, прикриваючи свої дії неприйнятними для наших реалій ідеями інклюзії.
Останні місяці школу лихоманило від перевірок та візитів журналістів. Так, наприкінці листопада поточного року інтернат відвідали представники моніторингової групи регіонального представника Уповноваженого ВРУ з прав людини. Висновки комісії були озвучені в сюжетах на обласних телеканалах, телеканалі «1+1» та продубльовані у багатьох повідомленнях різних інтернет-ресурсів. Чимало закидів стосувалося побутових порушень, більшість із яких були одразу усунені. Проте з висновками щодо жорстокого нелюдського поводження з учнями, яке принижує їхню гідність та право на свободу пересування, особисту безпеку тощо, ми не згідні категорично.
Запитання, чому в нашій школі створені не найкращі побутові умови для дітей, треба ставити не педагогам, які чесно виконують свій професійний обов’язок у заданих обставинах, а радше Департаменту освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації, на балансі якого перебуває наша школа-інтернат.
Після масових негативних публікацій почався систематичний психологічний пресинг, інформаційна дискредитація роботи закладу та розповсюдження у ЗМІ викривленої та вирваної з контексту інформації, включаючи навіть програму ТСН на каналі «1+1». На різних веб-сайтах та інтернет-виданнях розміщувалися відео, статті та безглузді коментарі з негативною характеристикою працівників школи з використанням ненормативної лексики.
Вважаємо, що все це є зазіханням на честь, гідність і ділову та професійну репутацію педагогічного колективу, і ми маємо підстави для звернення до судових інстанцій та свого юридичного захисту.
Маємо також підстави висувати претензії нашим перевіряльникам та журналістам, які силоміць виганяли педагогів з приміщень, де перебувають учні, для того, щоби опитати їх нібито без ймовірного впливу або тиску з нашого боку. Такі дії є прямим порушенням прав неповнолітніх, однак навіть за таких умов жодної висловленої на камеру або задокументованої претензії з боку учнів ми так і не почули.
Намагання закрити школу в такий недостойний спосіб є зневагою багаторічної праці педагогів та прямим нехтуванням інтересів дітей. Нічого не можемо стверджувати напевне, але якщо внаслідок цих подій на кількох гектарах вельми привабливої площі у туристичній зоні поблизу Хотинської фортеці з’явиться черговий комерційний заклад, стане, зрештою, зрозуміло, хто головний інспіратор закриття закладу та його кінцевий бенефіціар.
Гірко лише, що чиїсь приватні інтереси можуть бути в нашій країні вагомішими, аніж майбутнє й без того не надто пещених долею дітей».
Далі йдуть 54 прізвища й підписи
