«Там, де йдеться більше як про мільйон доларів, закінчується бізнес і починається політика» – наголошує політичний та економічний експерт «Версій», відомий підприємець і меценат, засновник благодійного Фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітками з онкохворобами, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ, розмірковуючи над сучасними взаєминами бізнесу та політики на прикладі гучно анонсованого Росією «Північного потоку-2».
В агресорів апетит зростає під час їди
«Deutsche Welle» повідомила, що Німеччина почала будувати свою частину газогону «Північний потік-2» – навіть за відсутності дозволів усіх країн, територією яких він має пройти. У Лубмині вже копають котлован і закладають фундамент для газової приймальної станції. А компанія «Nord Stream», яка належить «Газпрому» і безпосередньо займається цим газопроводом, стверджує, що роботи ведуться за узгодженим графіком.
Крім Німеччини та Фінляндії, яка також дозволила будівництво «Північного потоку-2», «Газпром» розраховує й на дозволи від Швеції та Данії. Щось підказує, що дозволи ці «Газпром» отримає.
Хоча раніше в Німеччині заявляли, що Росія повинна гарантувати Україні обсяги транзиту газу після закінчення контракту 2019-го. Механізм спокуси, звісно, залишається в тіні…
Можна зрозуміти острах європейських країн перед непередбачуваним північним «ведмедем», який змушує миролюбних європейців країна за країною здавати позиції опору цій агресії. Забувають лише одне: в агресорів апетит зростає під час їди. І кінцевий задум Росії – не стільки і не тільки обійти Україну у транспортуванні газу до Європи, скільки відновити – і навіть розширити сферу свого впливу на Європу. І хоча часи змінюються, прагнення тотального контролю в агресорів не зникає.
На жаль, багато політичних та економічних експертів сходяться на тому, що ситуація у світі змушує згадувати події в Європі наприкінці 30-х – на початку 40-х минулого століття. Тоді Мюнхенською угодою 1938 року Європа практично відкрила ненажерливим агресорам шлях до спроби завоювання світу. Що з того вийшло, ми всі знаємо. Уроки Другої світової дечого навчили прагматичних європейців: ми бачимо це хоча б на прикладі не завжди достатньої, та все ж таки підтримки України. Але й сучасний агресор – в особі Росії – теж багато чого «навчився». Принаймні – навіть не намагатися робити Європі якісь «реверанси»…
«Північний потік-2» – чиста політика
Проект магістрального газопроводу з Росії до Німеччини в обхід України «Північний потік-2» є цілком політичним, а не комерційним, – заявив на Українському ланчі під час 54-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки спецпредставник Держдепартаменту США з питань Україні Курт Волкер, коли глава «Нафтогазу» Андрій Коболев запитав у нього, чи можуть США запровадити проти Росії такі санкції, які завадять будувати газопровід, – оскільки представники Німеччини «відхрестилися», посилаючись на комерційну складову та рішення окремих компаній. Поцікавився Коболєв і тим, що має зробити український народ, аби переконати Сполучені Штати застосувати ці обмежувальні заходи. Волкер, як відомо, на це сказав, що «Північний потік 2» – великий механізм впливу на Євросоюз, але наголосив, що стосовно газопроводу «слід бути дуже обережними, щоб не було конфлікту інтересів». Не забуваймо й про те, що Європейський суд відхилив позов «Нафтогазу» про недопущення «Газпрому» до європейської ГТС. Коментарі, як кажуть, зайві.
Президент Порошенко назвав прихильників будівництва нового російського газопроводу «спільниками РФ». Він заявив також, що «Північний потік-2» монополізує постачання газу до ЄС з боку Росії. Оце і є нерозривний та обапільний зв’язок між політикою та бізнесом: політичні інтересі (зокрема, загроза війни через події в України) відступають у тінь перед інтересами бізнесовими.
Порятунок потопельника – справа рук самого потопельника
Маю на увазі¸ що нам не допоможуть ні Америка, ні Європа. У кожної з країн світу – власні інтереси та завдання. Тож тільки ми, українці, самі, разом зі своєю державою, можемо врятувати себе.
5 квітня ВР України закликала світ не підтримувати будівництво російського «Північного потоку-2». Раніше Порошенко домовився із заступником держсекретаря США Мітчелом про спільні дії з протидії будівництву. Та серед європейських країн проти «Північного потоку-2» висловилися тільки Польща, Литва, Латвія. У Вільнюсі керівники парламентів цих країн підписали звернення до голів парламентів країн ЄС, у якому засудили будівництво газопроводу «Північний потік-2». Україна та Молдова підписали таке звернення раніше. І що? Будівництво газогону триває…
Усвідомлюю, що ситуація для України складна. Та, як на мене, допомогти нам у вирішенні цієї проблеми не може ніхто, крім нас самих. Отже, пора дорослішати й розраховувати тільки на свої сили. Україна не повинна ні на кого оглядатися. Наше завдання – стати самодостатніми. Це, зрештою, мають усвідомити і в Києві.
