Сто років зі ста одного, які відзначив 3 травня, Костянтин Павлович КОРНЄЄВ прожив, практично, на одному місці – у селищі Щотове на Луганщині. Та 101-у річницю зустрів уже в Новодністровську.
Дідусь, який має статус учасника війни, приїхав на Буковину разом із донькою та її чоловіком до онука, який мешкає у місті енергетиків. З собою встигли прихопити лише три валізи.
…Людьми епохи називали журналісти подружжя Корнєєвих. На жаль, дружина Анастасія Василівна покинула цей світ ще 2 роки тому у віці 101 рік і 3 місяці. «Земля їй пухом, – каже чоловік,який прожив з нею у мирі та злагоді 74 роки. – Ось тільки тепер на її могилу я не зможу піти», – зітхає.
Народившись за царського режиму, Корнєєви пережили всі лихоліття ХХ століття – Першу світову, революцію, громадянську і Другу світову війни, розквіт і розпад Радянського Союзу, утворення нових держав…
І ось нове випробування: майстер-залізничник, який віддано й чесно, як увесь народ, працював у тилу, вручну ремонтуючи вагони, вантажачи вугілля, зносячи голод і страшенну скруту, свій столітній ювілей зустрів в умовах нової війни, неоголошеної, на Сході, а 101-ий день народження – на Заході України… Аж ніяк не сподівався, що, проживши усе своє життя на одному місці, після величної вікової дати рятуватиметься, залишивши все нажите в рідному домі…
– Та дякувати Богу, життя триває, – каже 101-річний оптиміст.
Інна ГОНЧАР, фото Вадима РЕВУЦЬКОГО
