Збігло чимало років по тому, як у газеті «Версії» був опублікований надзвичайно цікавий матеріал закоханої у своє місто чернівчанки Галини Пелепюк-Мрихіної «Пригоди особливого будинку на вулиці Гонти (із циклу «Будинки і долі»). Вона роками розвідує історію Чернівців і долі мешканців міста. Авторка спілкується зі своїми персонажами-будинками так само тепло, як і з людьми. (“Версії”, 06.02.2019).
Читаючи текст дослідниці, дізнаємося, що «побудований з любов’ю та смаком, будинок належав колись двом братам-художникам на прізвище Штайнмец – Вольфу та Давиду.» Йдеться про будинок, що на вулиці Івана Гонти, який мав номер 10. А всередині парадного входу та сходових клітин «стіни будинку від першого поверху до горища були розписані картинами…».
Чи були якісь з цих картин написані власниками будинку, художниками Вольфом і Давидом, достеменно не відомо. Від малюнків залишилися тільки фрагменти, на яких підпис автора відсутній. Але в кутах деяких малюнків добре проглядається підпис іншого художника: Коган.
Авторка публікації ретельно розшукувала інформацію про художника Когана, не втомлюючись ставити запитання. … Але всі вони досі залишаються без відповіді.
Минув час, та спокою не дає те, що, незважаючи на наполегливі старання Галини Пелепюк-Мрихіної, віднайти інформацію про автора настінних розписів художника Когана так і не вдалося.
Утім, стало можливим дізнатися про братів-художників Вольфа та Давида на прізвище Штайнмец.
Цю інформафію знаходимо у чернівецькій пресі за 1907-1930-і роки. А саме: “Czernowitzer Allgemeine Zeitung”, “Czernowitzer Tagblatt”, “Bukowinaer-Volks-Zeitung”, “Bukowinaer Post” тощо.
А 1892 року з видання “Genossenschafts- und Vereins-Zeitung” від 1 серпня дізнаємося про публікацію „Будівельна виставка у Львові”. Буковина у цій виставці була представлена кількома архітекторами та митцями. З-поміж них був і “художник Вольф Штайнмец зі зразками фарб”.
За повідомленням “Czernowitzer Tagblatt” за 22 серпня 1903 року Вольф Штайнмец був членом Асоціації будівельних майстрів у Чернівцях. А 19 жовтня 1904 року ця ж газета писала, що Вольф Штайнмец брав участь у будівництві театру в Чернівцях.
У часописі 1906 року за 5 липня у “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” читаємо цікаву деталь: “власнику будинку та майстру-маляру (Anstreichermeister) Вольфу Штайнмецу гарантувався вступ до муніципального товариства, якщо він отримає австрійське громадянство”.
Газета “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” 29 червня 1932 року надрукувала матеріал про будівництво Єврейської лікарні в Чернівцях, у якому сказано, що Вольф Штайнмец входив до складу комітету з питань її будівництва.
А через три роки у цьому ж виданні читаємо, що радник з питань культури Вольф Штайнмец помер у віці 75 років.
Про брата Вольфа Давида Штайнмеца відомо з публікацій про будівництво готелю “Чорний орел”, який в газеті “Bukowina” названо “одним з найвідоміших готелів Чернівців і окрасою центру міста і який за дизайном інтер’єру та елегантністю можна порівняти з першокласним готелем у великому місті… (“Bukowina”, 9 жовтня, 11 листопада 1863 року).
Часопис “Ostjüdische Zeitung” від 28. 9. 1930 року повідомляв про фірми та компанії, які виконували будівництво. У тексті зазначено також ім’я Давида Штайнмеца (Anstreicher David Steinmetz), який виконував декоративні роботи з художнього оздоблення (розпис, лакування, золочення, роботу зі спеціальними розчинами для створення декоративних ефектів тощо)
Відтак, наведені факти про власників будинку на вул І. Гонти Вольфа та Давида Штайнмец дають уявлення про їхню професійну діяльність у Чернівцях.
Водночас дізнатися про автора, який створив численні настінні композиції розписів над сходами від першого поверху до горища виявилось непростим завданням попри те, що деякі пейзажі, фігуративні зображення і натюрморти мали авторський підпис “Коган”.
Автор цих рядків перевірила кілька художників з таким прізвищем з Бессарабії, Франції, Ізраїлю, які могли б мати творчі стосунки з Чернівцями, але все марно.
Довелося зупинитися на інформації, розміщеній в “Die Stimme” за 1 серпня 1990 року.
Автором тексту “Пам’яті жертв” є художник Гілель Фішманн. У своїх спогадах він згадував, про депортацію буковинських євреїв до Трансністрії: “Оскільки я досі пам’ятаю імена кількох своїх табірних товаришів і хочу зберегти їх для своїх дітей та онуків, я публікую список тут для «Głos». Однак я точно не знаю, хто з них були розстріляні, загинув, а хто досі живий…
… Серед них — художники Давид Айзенбер-Злочовер та Карл Коган, обидва з Чернівців”.
Про Давида Айзенберга-Злочовера дізнаємося з газети “Czernowitzer Morgenblatt” від 29 квітня 1933 року: „Виставка картин Давида Айзенберга”. Акварелі митця можна було оглянути “у книгарні доктора Бернфельда на Jancu Flondorgass”.
Але жодної інформації про художника з Чернівців Карла Когана зустріти не довелось.
Можна лише припустити, що ним був саме той художник Коган, який своїм ім’ям підписав розписи у будинку на вулиці Івана Гонти та про якого згадується у дописі “Пам’яті жертв”.
Тетяна Дугаєва,мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
