Зрозуміти все: українська енергонезалежність

Те, що низькі ціни на енергоносії вже відійшли в минуле, – факт. Те, що це закономірно збільшує фінансове навантаження на кінцевого споживача, теж факт. Але, поглянемо правді у вічі, мета виправдовує засоби.

 

Проста арифметика вартості енергоносіїв

Найбільш актуальним питанням для всіх українців є нові ціни на житлово-комунальні послуги. Ланцюг їхніх змін прозорий і зрозумілий. Збільшилася собівартість роботи тих, хто забезпечує нас з вами холодною і гарячою водою, опаленням, тож, відповідно і для нас з вами зросла плата за ці блага цивілізації.  

Якщо сказати більш офіційно, то зміна цін зумовлена збільшенням цін на енергоносії, що продаються або купуються компаніями (державними, приватними чи комунальними) на оптових ринках. Від 1 травня 2015 року в Україні установлена так звана «єдина» ціна на газ – 6879 грн за тис. куб. м. Подорожчання газу як палива для роботи комунальної теплоенергетки неминуче призвело до зростання вартості гарячої води та опалення.

Кому вигідні справедливі тарифи?

Сьогодні промисловість платить за електроенергію значно більше, ніж побутові споживачі, тобто населення. При цьому оптова вартість електроенергії для всіх категорій споживачів залишається однаковою. Для подолання цього явища Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг розробила план як поетапно підвищити тарифи для населення, щоби зрівняти їх із тарифами для промисловості.

Диверсифікація або як Україна перестала купувати газ у Росії

Навіть дітям зрозуміло: що з більшої кількості джерел імпортуються (або видобуваються самостійно) енергоресурси, то меншою є залежність від одного з таких джерел і ймовірність тиску з боку певного постачальника.

Для наведення різкості згадайте «газові» війни між Росією та Україною в минулі роки та постійні спроби північного сусіда використати газ як інструмент політичного тиску на нашу країну. Виходом стало припинення імпорту «блакитного» палива з Росії в листопаді 2015 року. Так Україна цілком перейшла на поставки з європейського ринку. Відтоді 2016 року наша країна імпортувала загалом 11,1 млрд куб. м газу, з яких 9,1 млрд куб. м – зі Словаччини, 1 млрд куб. м – з Угорщини і 1 млрд куб. м – з Польщі. Вже 2017 року кількість компаній – імпортерів газу з європейського напряму, не рахуючи «Нафтогаз України», сягнула понад десять.

 

Історія успіху. Одна з!..

Яскравий приклад диверсифікації поставок енергоносіїв – Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Вона кілька років поспіль для роботи українських атомних електростанцій, разом з поставками ядерного палива із Росії, закуповує паливо у американо-японської компанії Westinghouse. Нині паливо Westinghouse використовується на Південно-Українській та Запорізькій АЕС. 2018 року «Енергоатом» повністю завантажить паливом Westinghouse активну зону одного атомного реактора. Такої диверсифікації та зменшення рівня залежності від Росії у поставках ядерного палива не вдалося досягнути навіть деяким європейським країнам!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *