Початок (Шульцфест – 2014. Нотатки з фестивалю) за посиланням –
https://versii.cv.ua/kultura/shultsfest-2014-notatki-z-festivalyu/28956.html
«В таку ніч неможливо, йдучи Підвальною чи якоюсь іншою темною вулицею, котрі є зворотньою стороною, чимось на кшталт підшивки чотирьох ліній ринку, і не згадати, що цієї пізньої пори ще часом бувають відчинені деякі з тих особливих і таких привабливих крамниць, про котрі в дні звичайні забувається. Я називаю їх цинамоновими крамницями через темні панелі тієї барви, якими вони обшиті».
Бруно Шульц, «Цинамонові крамниці». Переклад Т. Возняка
Приємно погуляти вулицями Дрогобича… 28-29.05.2014
Була і обідня перерва, під час якої ми обмінялися телефонами, візитівками і остаточно переконалися в смачній кухні і незрівняній гостинності дрогобиччан. Також запевняю, що сало їдять всі народи світу.
Вернісажі Фестивалю
Вілла Б’янки, Музей Дрогобиччина.
Малярство Юрка Коха (Львів): «Територія Бруно Шульца».
Юрій Кох є автором обкладинки до книги пререкладів Юрія Андруховича «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання» Бруно Шульца.
Оригінали фресок Бруно Шульца, ілюстрації до казок братів Грімм на стінах дитячої кімнати, які були знайдені у 2000 році.
Пйотр Луціан (Piotr Lucjan), люблінський художник створив авторську мистецьку книгу про Бруно Шульца. Над цією книгою автор працював три роки.
Театр Сцена Пластична
Вистава Лєшека Мондзіка «Дзеркало» Театру Сцена Пластична Люблінського Католицького Університету.
Вистава «Дзеркало» відбувалася у спортивний залі університету. Все було достатньо утаємнено і трохи незвично: по п’ятеро ми заповнювали глядацькі місця темного залу (на одну годину перетвореного на театральний).
Під час вистави можна було навіть звільнитися (тимчасово) від контролю свідомості чи навіть втратити в темряві зали власну індивідуальність та зануритися усіма відчуттями в рухоме зображення. Ми фокусуємося на предметах, тінях, рухах, фіктивних і реальних світах, символах…
Темрява в залі, напружена музика, мерегтливі тіні, зорові образи настількі переконлливі, що продовжуєш вірити в реальність подій навіть на рухомому дзеркалі.
Ілюзія дійсності, яка переплетена символізмом – через це багато асоціацій…
Темрява ізолює глядача і це створює певний комфорт, але одночасно і певну пригніченість…
Шкода, що нас не познайомили з акторами. На поклін актори і режисер не вийшли. Може це така задумка автора.
Обговорювати виставу ми пішли до Клубокав’ярні “82-100”, Ринок 23, Підвалля.
Ірина Колодійчик, журналіст, випускниця Києво-Могилянської школи журналістики.– Ким є для тебе Бруно Шульц, Ірино?
– Уперше із творчістю Бруно Шульца я познайомилася на першому курсі. Брала участь у виставах студентського театру «Альтер», створеного десять років тому тими ж людьми, які зараз є організаторами Шульцфестивалю в Дрогобичі. Тексти збірок оповідань «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під Клепсидрою» відкрили для мене інший Дрогобич, фантазійний і магічний. Можемо уявити, яким було місто в період між двома світовими війнами, та, завдяки майстерній метафоричній оповіді, відчути атмосферу, зануритись у світ, який давно зник. Малюнки, графіка Бруно Шульца є наче кадрами з його оповідань. Співставляючи його тексти і малюнки, маємо цілий пласт історії міста періоду міжвоєння й початку другої світової війни.– Дрогобицький фестиваль Бруно Шульца, який він для тебе?
– Міжнародний фестиваль Бруно Шульца був започаткований і організований подружжям Віри та Ігоря Меньок 2004-го за допомоги «Товариства Бруно Шульц Фестиваль у Любліні» та ентузіастів з різних міст Польщі. Я відслідковую діяльність фестивалів від початку заснування, ав деяких брала активну участь. Організатори тісно співпрацюють із національними державними культурними інституціями Польщі, запрошують науковців та митців із різних країн Європи. Мабуть, для європейця є певним викликом відвідання невеликого містечка в Західній Україні, яке не є настільки туристичним, як, скажімо, Львів. Для мене особисто фестиваль – це місце зустрічі та обміну думками та рефлексіями з митцями з інших країн, як із загальновідомими та мейнстрімовими особистостями, так і з молодими, може, й ще не зовсім популярними.
Цей фестиваль не має масової реклами, якщо порівнювати з іншими мистецькими подіями в Україні, але, можливо, організатори вважають, що творчість Бруно Шульца в Україні здатна захопити і мати відзвук лише у невеликої групи людей і тому не апелюють до широкого загалу. Проте спробувати прочитати й зануритисяв атмосферу оповідань Бруно Шульца може кожний, зараз у книгарнях є чудовий переклад Бруно Шульца українською мовою Юрія Андруховича. А графіка, рисунки Бруно Шульца доповнять текст і сприйняття. Та, може, з’явиться бажання приїхати на Фестиваль Бруно Шульца у Дрогобич 2016 року.
Вернісажі фестивалю
Хоральна синагога.
Дрогобицька хоральна синагога в Дрогобичі є пам’ятником архітектури, вона й досі вважається найбільшою і найкращою у Східній Європі. Будівництво хоральної синагоги розпочалося в 1842 році за кошти єврейської громади і було завершено аж у 1865 році, причому зразком у зовнішньому оздобленні стала німецька синагога в Касселі. Окупація Галичини гітлерівською Німеччиною призвела до сумної статистики… Згодом в храмі розмістили склад солі, а відтак – меблевий магазин. На початку 90-х років минулого століття синагогу передано єврейській громаді міста.
Художник Бартоломей Міхаловський (м. Люблін, Польща). Виставка “Весна”.
Бартоломей Міхаловський народився в Любліні, член Асоціації польских художників. Випускник Університету Марії Кюри-Склодовської у Любліні (1991). Участник багатьох персональних та колективних виставок у польських містах і закордоном: у Брюсселі, Белграді, Дрогобичі, Берліні.
Прерогативою художника є акварель.
Участь художника у фестивалі відбулася 2006-го виставкою «Рекорди Дрогобича» (Villa Bianca).
Це вже четверта виставка Бартоломея Міхаловського у синагозі:
2008 – «Назад»,
2010 – «Місто… через 10 років Казімєж у Дрогобичі»,
2012 – «Дорога»,
2014 – «Весна».
На виставку до синагоги потрапила зранку, вже 29 травня. Дуже вдячна Ірині Колодійчик, яка була моїм гідом. Часу обмаль, адже о першій годині мала від’їжджати маршруткою до Львова, потім потягом – на Чернівці.
Біля синагоги є ознаки великих ремонтних робіт. Скоріше і ремонту та реставрації. Фінансує реставрацію, як я довідалася від Ірини, колишній дрогобичанин, російський олігарх В. Вексельберг. Брама до синагоги була зачинена, ми почали шукати охоронців. Ірина зателефонувала пану Бартоломею Міхаловському. Як у казковому кіно дуже швидко прийшов і сам художник. Допоміг знайти чергового, синагогу відкрили і пан Бартоломей люб’язно показав свою експозицію «Весна».
Мені розказали, що мотузка, на якій кріпилася одна з картин, під час підготовки виставки розв’язалася і картина впала. Пан Бортоломей розсудив, що це певний знак і вирішив подарувати саме цю картину у колекцію Фестивалю та Кімнату-Мізей Бруно Шульца у Дрогобичі. Звичайно, це дуже щирий подарунок і спасибі від всіх.
Виставковий простір – ніби декорація якогось постановочного перформансу: розбиті вікна, тріщини, сліди згарищ, фрагменти іудейських текстів на стінах, яскраві промені, сонячні плями крізь розбиті шибки…
На довгих мотузках у просторі покинутої синагоги на нас дивляться прекрасні акварелі художника Міхаловського: постаті людей, відлуння міста, силуети амбітних будинків, вілл, вулиця з фіакром, площі, які може бачити птах, пролітаючи над містом… Дивують несподівані, виразні співвідношення фарб та додаткові кольори, які виникають на сірому тлі картин разом із сонячними проектованими променями від відкритих та розбитих вікон… Простір ніби рухається. Разом із часом… Відчуття єднання, перетікання разом із часом смужкою Мебіуса…
WORKSHOP
Історичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 29.05.2014
Суспільно-історичні доповнення до творчості й біографії Бруно Шульца
До побачення, Дрогобич!
Спасибі, друзі, за спілкування з вами, за можливість поринути у світ примарний, символічний, емоційний , іноді сентиментальний, відвертий, неоднозначний…
Додому їхала через Львів.
Часу – на одну філіжанку кави…
“Вона – авеніда. Вона лиш цілий день п’є каву. Вона так заповнює безсенсовність. Кава – її сенс.
Або: її сенс – кава.
Або: кава – засіб – мета, мета – кава.
Або: кава – кава – кава…”Тарас Прохасько. Спалене літо
Тетяна Стрільчик, фото автора,
Чернівці — Дрогобич – Львів – Чернівці
