Одним зі способів подолання енергетичної залежності в багатьох країнах світу вважається видобування газу з нетрадиційних джерел, більш відоме як видобування сланцевого газу. Однак цей шлях виходу з енергетичної кризи може призвести до великих екологічних і техногенних катастроф, застерігають провідні екологи та геологи України. Свою позицію вони оприлюднили на екологічних «Горбуновських читаннях», які відбулися в Чернівцях.
Історія та технологія
Масовий видобуток так званих сланцевих газів започаткували США на початку 2000-х років. Згодом «мода» на сланцевий газ перекинулася до країн Європи, а звідти – в Україну, зокрема на Юзівське родовище, що на Харківщині, та Олеське (територія між Львівською, Тернопільською та Івано-Франківською областями). Влітку 2013 року в Харківській області розвідувальне буріння на свердловині «Біляївська-400», яке вела компанія «Shell» в рамках договору про спільну діяльність з ПАТ «Укргазвидобування», підтвердило наявність запасів сланцевого газу. В грудні 2013 року розпочато буріння другої свердловини в Харківській області – «Ново-Мечебилівська-100».
Олеську площу розробляє інша американська компанія «Chevron». За оцінками Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання УРП, промислове видобування сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах повинне стартувати в 2018–2019 роках.
– Технологія видобутку сланцевих газів полягає в тому, що для викачування газу бурять не одну свердловину, як при традиційному способі, а до 15-20 тисяч (!) на одному майданчику,– пояснює Руслан ГАВРИЛЮК, кандидат геологічних наук, науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України. – У ці свердловини закачують коктейль для фрекінгу – тисячі літрів води, отруєної 596 різними хімічними кислотами, загусниками, стабілізаторами, оксидантами тощо. Потім пласти підривають, аби вони краще руйнувалися і газ швидше потрапив у свердловину.
За попередніми підрахунками, ресурси сланцевого газу у світі становлять 200 трлн.м³.
За даними 2011 року, обсяг досліджених і оцінених покладів сланцевого газу в Україні становить 1,2 трлн куб. метрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі після Польщі, Франції та Норвегії.
Отруйні речовини, що додають у воду, яку закачують у свердловини (стабілізатори, барвники, оксиданти), містяться у побутовій хімії, косметиці, зокрема губній помаді та деяких продуктах. Різниця між водою і губною помадою – у концентрації шкідливих речовин.
Економіка: «подвійний газовий удар»
З економічної точки зору, сланцевий газ звичайно зменшує енергетичну залежність держави. Але, на жаль, в Україні «сланець» не може бути альтернативою традиційному паливу, – наголошує Руслан ГАВРИЛЮК. – Проблема в тому, що ми не можемо точно розрахувати, скільки газу є в родовищах. Велика ймовірність того, що газу набагато менше, ніж передбачалося попередньо. Між тим, вартість однієї свердловини з видобутку сланцевого газу становить, в середньому, до 10 млн. дол. США. Крім того, реалізація проектів видобування сланцевого газу потребує нової трубопровідної інфраструктури для підключення промислів сланцевого газу до наявної газотранспортної мережі, а грошей на це немає. Гроші потрібні також і на повторний фрекінг, бо «сланцева» свердловина, на відміну від традиційної, «працює» 1-2 роки, а потім усе потрібно розробляти заново. До того ж, через конкуренцію, у країнах, де добувають сланцевий газ, руйнується традиційна нафтова, вугільна та газова промисловість. Тому для вітчизняної економіки перспективнішим, на мою думку, є подальше розвідування традиційних родовищ газу на більшій глибині (5-7 км) у Донецькому та Придніпровському регіонах. Дуже перспективним був шельф Чорного моря в Криму, але Росія нанесла подвійний «газовий» удар по Україні: підвищила ціни на газ, скасувала пільги і «загарбала» українські газоносні райони.
Оціночні запаси газу у традиційних свердловинах дорівнюють 4,5 трильйона кубометрів, однак на їхню розробку немає коштів.
Без вкладення додаткових коштів торік в Україні добуто 20 млрд. кубометрів газу, що повністю забезпечує річну побутову потребу населення у природному голубому паливі.
Коли «труби горять»…
Якщо економісти та геологи ще можуть знайти «плюси» у нетрадиційному видобуванні газу, то екологи у своїх висновках категоричні: «сланці» – величезне лихо:
– Добування сланцевих газів породжує низку екологічних негараздів, – каже Ярослав МОВЧАН, доктор біологічних наук, професор Національного авіаційного університету України, голова Національного екологічного центру України. – Найперше, буріння свердловин значно підвищує сейсмічність територій. Наприклад, якщо в Карпатах максимум сейсмічності – 8 балів, то при розробці сланцевих родовищ він зросте до 9 балів. Тобто, Карпати труситиме з такою ж силою, як і Японію 2011-го року. Та навіть якщо масштабного землетрусу не буде, вибухи спричинять постійні коливання земної кори, які змінюють ландшафти, провокують зсуви ґрунту, розбивають дороги і потрохи руйнують будівлі.
Окрім великої площі родовищ, з господарського обігу задля видобування газу потрібно виводити ще чимало земель для створення басейнів для відпрацьованих фрекінгових вод.
Інша надсерйозна загроза – відсутність чистої питної води в районах видобування сланцевого газу. По-перше, коктейль для фрекінгу забруднює грунтові води, а по-друге, в земній корі повсюди є радіоактивні елементи. У звичайному стані вони не приносять жодної шкоди, але під дією «коктейлю» активізуються й вимиваються. Отже, у колодязях та кранах замість води вже за кілька років може опинитися вибухова суміш.У місцях видобутку сланців спостерігається «стрибок» онкозахворювань, з землі фонтанує метан і етан, а якщо включити кран і піднести до нього сірник, то вода горить блакитним вогником! Саме після вибухів у водопровідних кранах американці почали судитися з добувними компаніями, через що останні банкрутують і шукають шляхи виживання, освоюючи нові енергозалежні країни.
У розвинутих країнах через 50 років 30% свердловин стають аварійними, що призводить до екологічних катастроф.
За розрахунками Всесвітньої метеорологічної організації, промислове добування сланцевого газу збільшить температуру планети на 3,5 градуса, тоді як максимум, що може дозволити собі людство – 2,5 градуса.
Зважаючи на загрози, які тягне за собою видобування сланцевого газу, у Франції, Нідерландах, Чехії та Болгарії діє заборона на проекти видобутку вуглеводнів із використанням фрекінгу. Такі ж мораторії діяли у Великобританії та сусідній Румунії, однак нині вони скасовані.
В Україні ж, на думку Ярослава Мовчана, уряд Азарова створив справжній «сланцевий рай» для американських компаній. Водночас, до більш перспективних і менш загрозливих традиційних свердловин іноземних інвесторів не допустили. Екологи і територіальні громади Галичини і Донеччини досі вимагають накласти вето на проекти розробки «сланців», однак відповіді як від «папєрєдніків», так і від нинішніх владників досі немає.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
