Світ змінюється дуже швидко, і не кожна людина встигає за цими змінами. Щоби не відстати від конкурентів, слід постійно вчитися, проте далеко не всі здатні на це. І кількість маргіналів, витіснених на узбіччя життя, на жаль, зростає.
На пострадянському просторі перестали працювати «соціальні ліфти», за допомоги яких талановиті могли піднятися на вищі щаблі соціальної драбини. Якщо колись здобуття вищої освіти гарантувало людині підвищення її соціального статусу, то нині диплом хіба що задовольняє на деякий час особисті амбіції – лише поки свіжоспечений магістр чи спеціаліст влаштується вантажником або підсобником на будівництво, щоби заробити на шматок хліба. І неминучий наслідок незатребуваності деградуючим суспільством по-справжньому освічених людей – катастрофічно падає якість освіти.
Пострадянській владі потрібний зовсім інший тип підданих: нездатних до самостійного мислення, але добре керованих за допомоги різноманітних маніпуляцій. Ідеально пасує ця роль так званій «масовій людині», головна характеристика якої – сірість, безликість, аморальність. Вона керується не розумом, а інстинктами та емоціями. Лінива та самозакохана, масова людина прагне лише насолод і цілком задоволена своїм розумовим рівнем.
У західному світі вже багато десятиліть духовне та інтелектуальне життя підміняється культом споживання, проте після глобальної кризи 2008 року й тут сталися помітні зміни. Мільйони споживачів на собі відчули: щось у світі відбувається не так, як слід. Але самотужки збагнути справжній хід історії вони не здатні. Адже масова людина не мислить, вона лише використовує прості й легко зрозумілі стереотипи. З цих примітивних «пазлів» вона без особливих зусиль складає картину світу.
Такі сурогати мислення постійно пропонуються суспільству засобами масової інформації, насамперед телебаченням. Коли якийсь стереотип набридає та втрачає ефективність, його замінюють на інший.
У сучасній Україні втрачає популярність стереотип «європейського раю», його терміново підміняють казочкою про «переваги» Митного союзу. А масова людина здатна проковтнути будь-що, аби тільки стереотип був якомога простішим. З’явилася ностальгія за радянськими часами – її негайно чіпляють, як моркву, перед очима віслюка. Він, бідний, тягнеться до ласощів, а заодно тягне воза. Так само й масову людину «господарі життя» використовують як звичайну тяглову силу –аби в’їхати на ній на вершину влади.
Людина масова жадібна до лестощів, чим користаються політики. Сіру масу переконують, що вона складається з «обраних» за національною чи класовою ознакою. Свого часу примітивністю масової людини користалися більшовики, фашисти і нацисти, встановлюючи власні диктатури.
На жаль, сучасний світ знову вертається на старі манівці. І справа не лише у наступі агресивного ісламізму. В Європі активізуються неонацисти, все помітніше вони діють і на пострадянському просторі. Через розчарування суспільства ідеї демократії дискредитуються, їм на зміну йде прагнення «сильної руки», яка несе суспільству виключно нещастя.
Та масова людина не відчуває небезпеки, навпаки, її сподівання на краще життя пов’язані з насильством. Тож наступна біда не забариться.
Ігор БУРКУТ
