Унікальний музей коштовних самоцвітів у чернівецькій квартирі

«Каміння росте без коріння» – співається в українській народній пісні. І дійсно, камінь – живий! Це доводить Віталій ДЕМЧЕНКО – поет, який збирає самоцвіти та розкриває їхню душу. В його колекції зібрано понад 500 рідкісних самоцвітів від Закарпаття до Чукотки.

Але звичайним колекціонуванням пан Віталій не обмежується, він складає з улюблених камінців цілі композиції та мозаїки. Кожна з них – милує око та розбурхує фантазію.

Камінь сповістив про біду

– Який камінь для вас найдорожчий?

– Мені дорогі усі самоцвіти. Адже кожен несе якусь інформацію, має свою історію. Наприклад, «квітку Колими» (камінь яшма) мені подарувала одна близька знайома, дисидентка Василина Дмитрівна, яка 20 років провела на Колимі. Її вислали з Буковини за політичні погляди. На згадку про важке заслання вона привезла звідти камінь. Дивно, але цей самоцвіт підказав мені день її смерті. Я не вірю в містику, але камінь потьмянів – я відчув щось недобре. Тому і зателефонував Василині Дмитрівні. Син сповістив, що мати напередодні померла…

– Ви багато подорожували. Каміння маєте з різних куточків світу. А з наших рідних місцинок що назбирали?

– Маю з Карпат лабрадорит, мармур, родоніт, кремінці, пісковики. Карпати ж щодо вивчення самоцвітів ще не досліджені, тож нас ще чекають відкриття.
У Дністровському каньйоні знаходив кольорові кремінці, вапняки, агати, і навіть онікс (мінерал, різновид кварцу – авт.). А скам’яніле дерево потрапило на очі прямо на березі Дністра в Заставнівському районі.

Дорогоцінність, яка лікує

– Крім естетичного задоволення, яку користь може приносити каміння?

– Камені мають і лікувальні властивості. А мої камінці випромінюють позитивну енергію. Їх навіть перевіряли лічильником Гейгера. Тож коли щось болить – прикладаю їх до хворого місця. Можливо, лікує не каміння, а віра, але допомагає!

Агати, яшма, родоніти, опали… «Заряджаюся» їхньою енергією.

Маю дуже важкий камінь, який використовую замість… гантелі. Це аметистовий кварц з Карелії. Він мене збадьорює та підтримує в тонусі.

У Віталія Григоровича зареєстрований власний музей. Свого часу колекція його каміння вважалася однією з найбільших колекцій в Україні.

Самоцвіти врятували життя

Захоплення камінням від пана Віталія передалося у спадок і його доньці, яка творить різноманітні композиції із самоцвітів у Новій Зеландії, де нині мешкає. Крім того, саме камінь врятував жінці життя.

– У Наталки були серйозні проблеми з ногами, – розповідає Віталій Григорович, – саме тоді, у чужій країні їй було дуже скрутно фінансово. Та в неї були самоцвіти, які я подарував перед від’їздом. І ці камінці виручили доньку – вона розплатилася ними з лікарями.

У Корякії є перевал, названий на честь поета Віталія Демченка. Таку приємну несподіванку йому зробили друзі.

Легенда про «Саамську кров»

У давні часи на Кольському півострові саамів (фіно-угорський народ, який проживає на Півночі Європи – авт.) переслідував ворог. Коли ж наздоганяв – убивав, устромляючи піки в спину. Кров капала на кригу і застигала. Тоді й утворився червоний камінь, який згодом назвали «саамська кров». І частинку цього кривавого дива я відвіз до Чернівців.

– У вашій колекції зустрічаються досить рідкісні види каміння. Як знаходите їх?

– Особливого секрету не маю. Лише прислухаюся до інтуїції. Можливо, камінь відчуває, що я до нього не байдужий, тож і потрапляє мені на очі.
Але бували і важкі випадки. Наприклад, якось в Якутії, над урвищем в 500 м геологічним молотком відбивав аметистову друзку. До речі, кажуть що аметист – камінь від сп’яніння. Саме для цього його носили стародавні греки…

Друзів не продаю!

– Ви би могли зайнятися бізнесом…

– У жодному випадку! Ці камені – мої друзі. А друзями я не торгую! Вони виключно для душі. Щоправда, колись мені пропонували їх продавати і навіть… цупили. Але зараз вже нічого не можливо вкрасти – я їх приклеїв (сміється). До того ж, камінці відчувають недобрі руки, тому можуть, навіть, розпастися чи розпорошитися. Тож, думаю, що у тих людей, які в мене цупили камінці, лишився лише порох.

Віталій Григорович дає назви своїм улюбленцям: «Настінний іконостас», «Вертикаль самоцвітів», «Серце Данко Чукотки», «Всевидяче око», «Морська глибочінь», «Лебедине крило», «Північне сяйво», «Пелюстка кам’яної квітки» тощо.

Ілюструє самоцвітами й свої збірки поезій та присвячує їм вірші («Яшма з Оли», «По красному следу алмаза», «Саамская кровь»).

А цими днями у Віталія Григоровича вийшла з друку нова збірка «Красиві люди»! А перед цим були 4 томи поезій. І ще плануються… Вітаємо!