Оскар Шиндлер у період Другої світової війни зумів урятувати 1200-1400 євреїв і став праведником світу. Колишньому меру Чернівців Траяну Поповичу завдячують життям понад 20 тисяч євреїв. Прах Шиндлера покоїться на всесвітньо відомому цвинтарі в Єрусалимі, а його подвиг увіковічнений у фільмі Спілберга. Скромну могилку праведника світу з Чернівців ледве віднайшла в одному з карпатських сіл на території Румунії викладачка хімічного факультету Чернівецького державного університету Алла ЧОБАН. Їй слово:
– Це мене вразило: скромна родинна могилка у маленькому румунському селі Колука. Навіть у серці закололо. Хіба Траян Попович не заслуговує, щоби про нього знали якомога більше людей? Та й не повинна згасати пам’ять про таких людей. Тому й народилася ідея, повернувшись в Україну, донести до відома студентів життя і подвиг цієї людини. Адже він до всього – ще й випускник нашого Чернівецького університету. Нині проводимо на факультеті цикл бесід, присвячених йому. Бо, на жаль, про нашого знаменитого земляка, як ми встановили під час опитування, не знали, практично, не тільки студенти, а й викладачі.
Протягом двох тижнів – від 29 вересня по 15 жовтня 1941 року – Траян Попович здійснив неможливе. Цей час став апогеєм його життя.
За наказом він мав створити у Чернівцях гетто для євреїв, щоби в подальшому провести їх депортацію. Але мер маленького містечка розпочинає бурхливі дебати, в яких сам на сам протистоїть потужній військовій машині. Траян Попович був не просто висококласним адвокатом і блискучим оратором, але ще й гуманістом з великої літери, який активно боровся з ганебним рішенням румунської фашистської влади.
Попович принципово не погодився з тим, щоби частина населення міста перемістилася за колючий дріт. Він наводив переконливі факти вкладу чернівецьких євреїв у розбудову міста, шукав аргументи, аби хоч на якийсь час відтягнути антиєврейські події, сподіваючись, що незабаром цей жах припиниться. Хоча підсвідомо, на рівні інтуїції чернівецький Шиндлер усвідомлював, що насправді депортація має перерости у подальше фізичне знищення людей.
Траян Попович (рум. Traian Popovici; 17 жовтня 1892 — 4 червня 1946) народився у невеличкому селищі Рушій Меннстіоарей, яке на той час було розташоване в австро-угорській частині Буковини. У 1911 році він вступив на факультет права Чернівецького університету. У роки Першої світової війни служив у румунській армії. У повоєнний час працював адвокатом у Чернівцях.
Під час Другої світової війни диктатор Іон Антонеску запропонував Траяну Поповичу стати мером Чернівців. Спочатку Попович відмовився від цієї пропозиції, не бажаючи служити фашистському уряду. Однак згодом змінив своє рішення, за порадою друзів, щоби бодай у такий спосіб протистояти злу. І 1 серпня 1941-го приступив до виконання нових обов’язків. Він обіймав посаду мера з 1941 по 1942 рік. І саме тоді здійснив свій громадянський подвиг в ім’я збереження людського життя, і не одного, а 20-25 тисяч! Сьогодні ім’я Траяна Поповича є у списку Праведників Світу, що знаходиться у меморіальному комплексі Яд ва-Шем в Ізраїлі.
Свою реакцію на це жахливе розпорядження він згодом зафіксував у своїй «Сповіді»: «Мені здалося, що я став, мов камінь… Втратив контроль над собою, став агресивним… Я вказував на нашу відповідальність перед історією, яку писатимуть не євреї, а історики усього світу. Лише я один виступив з осудженням єврейської проблеми на тлі ситуації, що складалася. Переконував у тому, що румунський народ не повинен піддаватися расовій ненависті… Я вимагав милості для тих, хто був хрещений у церкві, вказуючи, що ми не повинні ховати місіонерський дух, який є наріжним каменем християнства…. Просив перегляду рішення про депортацію для пенсіонерів, офіцерів, ветеранів, лікарів, інженерів, архітекторів тощо».
А перед тим, саме під впливом його промови, губернатор дозволив Траяну Поповичу скласти список із 100-200 євреїв, яких можна було залишити у місті. Але ж це була лише крихта від 50 тисяч чернівецьких євреїв, які на той час проживали у Чернівцях. І тоді Попович звернувся до самого диктатора Антонеску. І це спрацювало! 15 жовтня 1941 року було отримано дозвіл, аби залишити у місті 20 тисяч (!) євреїв.
До речі, з усіх населених пунктів, де на той час проводилася ізоляція євреїв в гетто з подальшою депортацією – лише у Чернівцях зробити це повною мірою не вдалося. На той час у Чернівцях проживало 50 тисяч євреїв, які складали половину населення міста. 30 тисяч таки були депортовані. А решта 20-25 тисяч євреїв залишися в місті, врятувавшись таким чином від неминучої смерті.
Невже це не подвиг?! Бо саме це закидали мені окремі знайомі. Мовляв, Поповичу було легко домовитися з «добряками-румунами», тоді як Шиндлеру протистояли значно жорсткіші та більш небезпечні німці! Утім, дуже сумніваюся, що все було так просто. Доля поставила перед Поповичем надлюдський за жорстокістю виклик: протистояти злу або грати на його стороні. Попович вибрав перше і з гідністю виконав свою місію на Землі. Йому навіть дорікали, що у цьому протистоянні він сам об’євреївся: у тодішніх Чернівцях євреїв почали називати «народом Траяна». Але ні нарікання, ні небезпека самому бути страченим за невиконання військових наказів, Поповича не зупинили. Він, як гуманіст, був глибоко переконаний, що найвища цінність – людське життя. І саме це було мотивацією його громадянської позиції, що, зрештою, призвела до подвигу, бо його тогочасні дії стали взірцем мужності, послідовності і прагнення йти до кінця, щоби не сталося.
…Людина, яка врятувала одне життя, беззаперечно, може вважатися героєм. А коли врятованих понад 20 тисяч?..
P.S. Уже багато років стоїть пам’ятник чернівецькому мерові Траяну Поповичу в столиці Ізраїлю Тель-Авіві.Нещодавно з’явився проект створення художнього фільму про тогочасні події у Чернівцях. Головну роль зіграє Джастін Хоффман, відомий голлівудський актор.Окремі люди й досі бережуть пам’ять про нашого земляка. Серед них – і Мімі Тейлор, нині громадянка США, яка в 1941–1942 роках проживала в Чернівцях. Саме вона ініціювала встановлення меморіальної дошки на будинку по вул. М. Заньковецької, в якому мешкав буковинець, що став праведником світу.
