«Чарівна валіза» сучасних криміналістів – від Ганса ГРОССА

Нинішнього грудня виповнилося 170 років від народження «батька криміналістики» Ганса Гросса. Зазначаємо лише місяць, бо різні джерела розходяться із визначенням дати – від 12 до 26 грудня. Для чернівчан важливо, що майже чотири роки зі свого 68-річного життя видатний вчений, засновник цілого «букета» юридичних дисциплін – наукової криміналістики, кримінології, кримінальної психології – Ганс Гросс жив і творив у нашому місті.

 

Чернівцям пощастило: у рідному Граці Гросса не визнали

1895 року в австрійському Лінці відбувся конгрес Міжнародного союзу криміналістів. Варто зауважити, що криміналістика тоді була свого роду практичною складовою кримінології, і обидві ці дисципліни ще не набули науковості. Саме виступ Гросса на конгресі дав поштовх науковому становленню цих дисциплін: криміналістика посіла місце у навчальних програмах юридичних факультетів, а Ганса Гросса учасники конгресу пошанували ім’ям «батька криміналістики». Однак цього визнання не вистачило для університету рідного Граца.

А от для юридичного факультету в Чернівцях це стало набутком: саме тут 1 серпня 1898 року відкрилася нова сторінка біографії Гросса. Інколи кажуть, що важливо опинитися у слушний час у потрібному місті. У процесі активного розвитку криміналістичних дисциплін Чернівці зовсім «не пасли задніх». Тут працювали відомі європейські кримінологи Адольф Ленц, Франц Екснер, Георг Лелевер, видатні представники румунської кримінологічної школи Константин Ісопескул-Грекул і Константин Радулеску.

Місто активно розбудовувалося, це були роки творчого становлення цілої плеяди молодих віденських архітекторів. Енергетика творення «заразила» й кращих представників науки та мистецтва, не проминувши й Ганса Гросса.

Наукові інтереси Гросса були доволі широкі. Треба пам’ятати, що Ганс Гросс не був суто кабінетним ученим: до науки він прийшов після служби судовим слідчим.  У Чернівцях викладав курси кримінального процесу, матеріального кримінального і пенітенціарного права, вів семінари з кримінального права. У 1899-1900 роках обіймав посаду декана юридичного факультету.

Як зробити науку з практики

Гросс багато працював над систематизацію зібраних ним матеріалів і навіть започаткував перший криміналістичний журнал «Архів кримінальної антропології і криміналістики», де провідні вчені Європи обмінювалися думками (видозмінений, він існує й досі).

Варто зауважити, що становлення криміналістики відбувалося на тлі значних відкриттів у хімії, фізиці, біології, медицині, психології. Можна сказати, що Гросс поставив ці відкриття на службу боротьби зі злочинністю.

1899-го Ганс Гросс публікує третє видання праці «Порадник для судових слідчих як система криміналістики». Саме в цьому виданні Гросс систематизував усі знання з криміналістики й тим вивів її на наукові обрії, озброїв професійними методами ведення слідства.

Гросс виділив характерні риси, що мають бути притаманні слідчому і якими відрізнявся сам: 1)невтомна енергія й запопадливість; 2)об’єктивність; 3)наполегливість; 4)швидкість у читанні; 5)повне знання людської натури; 6)освіта; 7)приємні манери; 8)міцна статура; 9)енциклопедичні знання; 10)орієнтація – всебічне знання своєї установи й повноважень; 11)відмова від поспіху; 12)абсолютна скрупульозність і точність у деталях.

Ганс Гросс не просто започаткував термін «криміналістика». Він створив поважну наукову і навчальну дисципліну: сформулював закони, які виводять на стежку істини у практичних справах при розкритті й запобіганні злочину, визначив загальні положення, розробив методику розслідування, техніку й тактику професійної діяльності криміналістів і навіть дав їм кілька порад, як-от спілкуватися з пресою.

1902-го Гросс оприлюднив монографію «Кримінальна психологія». Тут досліджується механізм вчинення й розкриття злочину, розкривається психологія не тільки злочинця, а й прокурора, судді, свідків, обвинувачуваного, тобто всіх учасників кримінального процесу.

Попутно зауважимо, що дослідження психології у сфері підприємництва дали змогу ще одному видатному вченому зі світовим ім’ям, професору Чернівецького університету Йозефу Шумпетеру, відкрити закони забезпечення прогресу і економічного розвитку. 1911 року він пише «Теорію економічного зростання», де зокрема, вводить поняття і термін «інновація». Хоча економісти воліють не згадувати, що за освітою Шумпетер, – майбутній міністр фінансів Австрії, перегодом професор Рейнського і Гарвардського університетів, – юрист.

У березні 1902 року Грос перейшов до Німецького Університету в Празі, де його слухачем був Франц Кафка, нині відомий як письменник.

«Мовчазні свідки» Гросса – проти «вродженого злочинця» Ломброзо?

Природу злочинності намагався розкрити й італієць Чезаре Ломброзо. У 80-х роках ХІХ ст. він висунув скандальну теорію «вродженого злочинця»: злочинцями, мовляв, не стають – ними народжуються. Злочинця можна вирахувати за зовнішніми рисами, схеми  яких із вимірами в сантиметрах надавав Ломброзо. За його концепцією, носіїв певних антропологічних ознак без суду і слідства можна запроторювати до в’язниці. Книга Ломброзо «Злочинна людина» зчинила в Європі шквал дискусій. А судовому слідчому, яким на той час служив наш герой, ніколи було сперечатися: виїжджав на місця вбивств, крадіжок, розмовляв зі свідками, дивився в очі підозрюваним. Він розумів, що вирок, врешті, винесе суддя, але на підставі наданих ним доказів. Гросс дійшов висновку, що обвинувачення має спиратися перш за все на «мовчазних свідків», які «не здатні помилятися й брехати» – речові докази, виявлені на місці злочину. Ні явка з повинною, ані покази опитаних у справі не можуть бути такими беззаперечними свідченнями!

Шерлок Холмс як натхненник криміналістичної науки

Гросс був уважним читачем англійських детективів. Методика огляду місця злочину, виявлення тайників, фіксація знайдених слідів, вимоги до збереження та реєстрації деталей злочину – про все це писав Гросс. «Нічого не пересувайте, не піднімайте і не чіпайте предмет, поки він не буде описаний» – йдеться у «Пораднику». Це своєрідно перегукується із словами Шерлока Холмса у «Таємниці Боскомської долини»: «О, як було би все просто, якби я прийшов сюди до того, як це стадо буйволів все тут витоптало!…». Гросс розробив так звану слідчу валізу для роботи на місці злочину, названу «the Thorndyke» (Торндайк) за прізвищем героя Остіна Фрімена. Завжди мав у ній цукерки – на випадок, якщо доведеться опитувати дитину. Докладно описав, як треба проводити слідчі дії й збирати докази, класифікувати їх, зберігати – нині це рутина слідчих інструкцій. За настановами Гросса почали створювати й картотеки злочинців.

Гросс перший описав жаргон, жести професійних злочинців, змалював їхній побут. Скажімо, слово «tipptopp» – «бездоганно» – залишилося й дотепер: «все тіп-топ». Цікава зміна значення слова «Freier» (фрайєр), яким колись називали нареченого.

Гросс вчив, що криміналісти повинні у своїй діяльності використовувати найновіші наукові і технічні відкриття, аби найточніше ідентифікувати злочинця і успішно розкрити злочин.

Звичайно, він нічого не знав про існування ДНК (тоді тільки з’явилися дактилоскопія та рентген). Але через три роки після від’їзду Гросса у Чернівцях народився Ервін Чаргафф – майбутній професор, декан біохімічного факультету Колумбійського університету, наукові роботи якого відіграли вирішальну роль у розшифровці структури ДНК і так само взяті на озброєння сучасною криміналістикою.

Всесвітньовідомий вчений-криміналіст Ганс Гросс помер 9 грудня 1915 року від запалення легень. Сто років по тому його пам’ять вшанували в ЧНУ ім. Ю.  Федьковича: у Червоній залі саме 9 грудня відбувся Міждисциплінарний конгрес «Ганс ГРОСС: людина, вчений, вчитель».

 

Факти й докази з життя «батька криміналістики» збирала Алла ЧУЖИНСЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *