Обережно: холодної пори ваша шкіра уразливіша для інфекцій

Піодермії (від грецького pyon – гній, derma – шкіра),  або бактеріальні інфекції шкіри – група гнійно-запальних захворювань шкіри, спричинених піококами. Найчастіше це – стафілококи, стрептококи, рідше кишкова паличка, корінебактерії тощо.

 

Коли шкіра не захищає від недуг

Розвиток бактеріальних інфекцій шкіри відбувається внаслідок потрапляння на шкіру мікроорганізмів із зовнішнього середовища та активації власної мікробної флори – автофлори, яка міститься на поверхні шкіри, надто у шкірних складках, та на слизових оболонках. Шкіра людини – це бар’єр для проникнення всередину організму різних патогенних агентів. Але за наявності впливу різних чинників, як зовнішнього (переохолодження, перегрівання із посиленим потінням, мікротравми, забруднення шкіри, дієта з надмірними вуглеводами й нестачею білків, екзогенні гіповітамінози, тривале вживання певних груп лікарських препаратів, які пригнічують імунологічну реактивність організму тощо) та внутрішнього (ендокринні захворювання, зокрема цукровий діабет, зниження імунітету, хронічний тонзиліт, гайморит, карієс, порушення обміну речовин, ендогенні гіповітамінози, тяжкі системні захворювання, перевтома, стрес тощо) ця захисна функція значно знижується, створюючи передумови для інфікування. Інкубаційний період триває десь близько тижня.

Первинні піодермії виникають на неураженій шкірі, а вторинні – як ускладнення дерматозів, супроводжуваних свербежем і пошкодженням цілісності шкіри (короста, дерматити тощо).

Небезпека зараження шкірними інфекціями

Бактеріальні захворювання шкіри є заразними. Заразитися можна непрямим шляхом – у побуті, та прямим – через безпосередній контакт з носієм інфекції. Захворювання небезпечне зараженням як для самого хворого, який руками, рушником чи постільною білизною може перенести інфекцію на сусідні ділянки шкіри, так і для його оточення  –  при спільному користуванні рушниками, посудом тощо. У групі ризику перебувають найперше діти, оскільки у них більш вразлива шкіра. Тому існує ризик ендемічних спалахів у дитячих колективах, де бактерії передаються через іграшки та при спільному користуванні предметами вжитку. Тому дуже важливо в дитячих садках, таборах і школах неухильно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм.

Різновиди й локалізація піодермій

Симптоми гнійних інфекцій шкіри різняться залежно від виду захворювання. Починаються здебільшого зі свербежу і почервоніння. Для стрептодермій типовою є поява на шкірі маленької червоної плями, яка протягом кількох годин збільшується; на її поверхні виникає фліктена – міхур, заповнений каламутною рідиною, а далі – гноєм. Процес  швидко розповсюджується по периферії.

Найбільш поширеними проявами стрептодермій є імпетиго з різновидами: *бульозне імпетиго: ураження розташовані на ступнях та гомілках, тильній поверхні кистей; *щілиноподібне імпетиго (заїди) локалізується в куточках рота, де виникають лінійні тріщини, а відкривання рота супроводжується болем; * імпетиго нігтьових валиків (турніоль) виникає навколо нігтьових пластинок: ураження ніби підковою оточує ніготь, сприяє інфікуванню наявність задирок; * стрептококова попрілість виникає в дітей у складках шкіри і має схильність до намокання; * суха стрептодермія – плями білого чи рожевого кольору з дрібними лусочками на відкритих ділянках шкіри; * звичайне (вульгарне) імпетиго: вогнища ураження локалізуються здебільшого на обличчі, в ділянці вух, рідше на тулубі, кінцівках, і вкриті жовтими «медовими» кірками; *при  стафілодерміях висипи виникатимуть на ділянках, де розташовані додатки шкіри, такі як волосся, залози: у цих випадках виникає фолікуліт, фурункульоз, гідраденіт, які часто-густо супроводжуються рясними гноячковими висипаннями, відчуттям болю та хронічним перебігом.

Не займатися самолікуванням

При виникненні фурункула на обличчі слід негайно звертатися за медичною допомогою і не займатися самолікуванням, оскільки існує загроза небезпечних для життя ускладнень.

Лікування бактеріальних інфекцій шкіри має призначати лікар-дерматолог. Не намагайтеся скористатися досвідом знайомих чи сусідів. За обмеженого висипання призначають, як правило, місцеве лікування. У випадку поширених форм стрептодермій, крім цього, призначають антибактеріальні препарати, а також імуномодулятори (за необхідності) та полівітаміни. При хронічному перебігу піодермії слід провести комплексне обстеження для виявлення у хворого хронічних соматичних захворювань. Важливо дотримуватися дієти з обмеженим вживанням вуглеводів. Категорично заборонений, до зникнення висипань, контакт уражених та прилеглих до них ділянок здорової шкіри з водою,оскільки це сприяє поширенню інфекції.

Профілактика гноячкових хвороб

Збалансоване харчування, зміцнення імунітету, дотри­мання правил гігієни шкіри, обробка мікротравм дезінфекційними засобами (у дітей водні розчини анілінових барвників, більш звичних нам під назвами метиленової синьки, зеленки, фукорцину), своєчасне лікування супутніх захворювань допомагають запобігати інфікуванню піодерміями. Всі предмети, з якими контактував хворий, повинні кип’ятитися та оброблятися антисептиками.

У дитячих дошкільних закладах дітей, хворих на стрептодермію, ізолюють і призначають карантин на 10 днів.

Лілія ГУЛЕЙ, асистент кафедри дерматовенерології БДМУ, кандидат медичних наук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *