В Україні працює лише закон гаманця

Чи дотримуються на Буковині права людини? Як захистити себе у разі порушення прав? Чи потрібен нашій області регіональний Омбудсман? Про шлях нашої держави до цивілізованого суспільства наша розмова із заступником голови постійної комісії обласної ради з правових питань, міжнаціональних відносин, прикордонного співробітництва та боротьби з корупцією і організованою злочинністю, начальником управління державної служби Головдержслужби України в Чернівецькій області Володимиром ВАКАРЮКОМ.

Бідність – найбільший злочин
– Чому правозахисні процедури в Україні, і зокрема на Буковині, так погано розвинуті?
– Біди наших людей починаються з того, що вони не мають елементарної правової освіти: не знають своїх прав та обов’язків, куди і як звертатися, коли їхні права порушені. З іншого боку, іноді правові норми не дають можливості вирішити ту чи іншу проблему. Трапляються випадки, які взагалі не передбачені законом і контролюючі або силові органи чинять на власний розсуд. Наші закони переважно забороняють, а не дозволяють щось зробити – ще одна українська проблема. У такій ситуації права громадян порушуються постійно, причому ми настільки звикли до цього, що навіть не звертаємо уваги. Наприклад, коли пенсіонери їдуть у маршрутках, у яких передбачено безкоштовний проїзд, вони часто-густо платять. А решта ще й обурюється на «цих дармоїдів, яким ще й місце треба звільнити».
– Які з прав людини найчастіше порушуються на Буковині?
– На жаль, найчастіше порушується право людини на життя і свободу. Є безліч випадків порушення права вільного володіння мовою, вибору професії, застосування творчих навичок. А між тим, дослідження показали, що саме ці «дрібні» порушення найчастіше призводять до самогубств в усіх країнах. Та найбільшим злочином проти людини визнано бідність. Нині кожен четвертий українець живе за межею бідності, тому за цим показником ми увійшли до переліку найнеблагополучніших країн світу. Людина не може на себе заробити і в цьому винна держава.
– Чи значить це, що наші урядовці – злочинці?
– Я не став би так формулювати це питання. Зрештою, саме народ обирає уряд.
– Чому ж ми постійно обираємо не тих?
– Мабуть, це проблема нашого менталітету. У нас за багато років утворилося таке суспільство, коли людина залежить від системи, а система – від одіозних фігур. Поки ми її не перебудуємо, при владі й надалі залишатимуться «не ті».
– Чи маємо ми взагалі шанс побудувати якщо не ідеальне, то хоча б високорозвинуте суспільство, адже за усю історію людства це не вдалося жодній державі?
– Звичайно, люди завжди вбивали, крали, скоювали інші злочини, але коли порівняти декілька століть, то злочинів стало набагато менше. Головне, не опускати руки і добиватися, щоб закони працювали. У нас, на жаль, поки що ефективно працює лише закон гаманця. При нашій корупції кожен, хто відкупиться, почуває себе абсолютно безкарним.
– Чи є в Україні хоч якісь позитивні моменти у сфері захисту прав людини?
– У Києві, на Міжнародній конференції «Сучасні виклики правам і свободам людини», яка була присвячена 60-ій річниці Загальної декларації прав людини та 10-річчю створення інституції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, наводили такий приклад: за кількістю документів, які передбачають пільги для пенсіонерів та інвалідів, Україна – лідер! Більше того, правову норму про виплату пенсії людям, які переїжджають в інше місто, за півроку наперед, рекомендовано включити до законів розвинутих європейських країн. Але за виконанням нормативних актів ми пасемо задніх. Або грошей нема, або механізму виконання цих законів.
Депутат – остання інстанція?
– Яка ситуація із захистом прав дітей на Буковині?
– М’яко кажучи, плачевна. Коли у Західній Європі вже борються за права тварин, аж до скасування кастрації, то у нас діти у сиротинцях живуть гірше, ніж ті тварини. А коли депутати облради потрапили у протитуберкульозний санаторій «Садгора», то взагалі були шоковані. Діти не можуть навіть у туалет нормально сходити.
– Але ж діти з благополучних родин також нічого про свої права не знають. У школі предметів більшає, але про права дітей школярам ніхто не розповідає…
– Я був дуже здивований, коли моя донька, яка навчається у ліцеї №2, прийшла додому і почала мені розповідати про свої права. Виявляється, цього її навчили у школі. Знаю, що в деяких інших навчальних закладах теж працюють над правовою освітою дітей. Але, на жаль, це поодинокі випадки. З цих дітей виростають безграмотні у правовому відношенні громадяни.
– Куди можуть звернутися буковинці у випадку порушення їхніх прав? Як це правильно зробити?
– У першу чергу треба звернутися до вищестоячої установи, якій підпорядкована інстанція, де порушили ваші права. Можна подати заяву до прокуратури. Але у більшості випадків це неефективно. На жаль, ці органи вже не такі дієві як раніше. Тому найкраще звернутися до громадських правозахисних організацій або у депутатські приймальні, які є в нашій області. Звертатися можна як до депутатів обласної, так і Верховної рад. Краще, коли ви напишете письмове звернення, але якщо ви не знаєте, як це правильно зробити, просто розкажіть про свою проблему. Депутат складе запит до відповідної ради або звернення до установи, на яку ви скаржитесь. Краще, щоб це був запит, бо його розглядають на сесії і підписують від імені багатьох депутатів, а не одного, як у зверненні.
– Чи багато людей зверталося до депутатів Чернівецької облради? Яка ймовірність позитивного розв’язання проблем?
– До нас зверталося порівняно небагато людей. Усі запити, які стосувалися порушення прав людини, облрада підтримала. У більшості випадків вони були позитивно вирішені. Найвідомішою в нашій області є справа кількарічної давності, коли міліціонери знущалися над хлопцем і порвали його внутрішні органи. Зі «свіжих» – захист директора комунального підприємства «Криниця» у смт. Берегомет, який добивався, щоб криниці не були поруч з тваринними відходами; інваліда В.Луника з Заставни, якому нарешті надали житло; захист мешканця с.Хрещатик В.Горюка, якому підкинули зброю в будинок та авто тощо.

Чи потрібен Чернівцям Омбудсман?
– Для того, щоб створити ефективну систему контролю за дотриманням прав людини, у багатьох країнах є регіональні Омбудсмани – Уповноважені з прав людини. У Росії їх 44, у Німеччині – по одному в кожній землі, те саме у Франції, Ізраїлі. У нас же на всю країну – одна Ніна Карпачова на 25 областей.
– Ви впевнені, що 25 Омбудсманів – це не 25 зайвих чиновників?
– Впевнений. Просто для того, щоб це нововведення прижилося треба провести функціональне обстеження органів влади. Це практика усіх розвинутих країн. Вони звіряють обов’язки державних установ і розмежовують відповідальність. Коли дві установи займаються одним і тим самим, одну з них просто скорочують, тому люди завжди знають, до кого їм звертатися. Тоді справді зайві чиновники будуть без роботи, а люди «утримуватимуть» потрібних.
– Яким повинен бути Омбудсман-професіонал? Як Ви оцінюєте роботу
п. Карпачової?

– Ніна Карпачова – надто добра людина, а Омбудсман не має бути хорошою людиною і всім подобатися. Він повинен бути ворогом формалізму і сповідувати принцип, що закон – це мистецтво добра і рівноправності в суспільстві.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *