Талант бізнесмена в учителя відкрила Греція

Геополітичні зміни на колись гордій одній шостій частині світу наприкінці 80-х років минулого століття спричинили безліч чудасій у решті мікро- та макросвітів. Утворювалися нові держави, піднімалися залізні завіси, взаємно інтегрувалися країни та люди, кардинально змінювалися вектори розвитку, напрямки співпраці і просто людські долі. Саме тоді чернівецький учитель фізкультури Іван Іванович Боднар розпочав свою «одіссею», яка вивела його з педагогічної ниви на бурхливі підприємницькі хвилі.

Школа для учителя

На початку вересня виповнилося 17 років приватній виробничо-комерційній фірмі «Пелопонез». Назва її – вдячний спогад про успішні заробітчанські мандри країною олімпійських богів, а, власне, виникнення – результат участі в першому в краї приватизаційному аукціоні! На ньому новоспечений підприємець з десятирічним учительським досвідом придбав у приватну власність бар «Гриль» по вул. Головній.

І знову почалася… школа. Тільки особлива: підприємницької діяльності. Навчатися довелося з нуля, бо ніхто тоді взагалі не знав, що таке приватна власність… Але здобуті емпіричним шляхом знання втілювалися в нові комерційні придбання – і вже не лише в Чернівецькій області, а й у сусідній Івано-Франківській.

Тож з’ясувалося, що неважливо, в якій адміністративно-територіальній одиниці розташований комерційний об’єкт: «Усе залежить від того, кому доручиш роботу з цим об’єктом і як цю роботу скеруєш», – підсумовує багаторічний бізнесовий досвід у сфері громадського харчування та організації торговельної мережі продовольчих товарів Іван Боднар.

На роботу – як на свято!

Поки естрадний улюбленець старшого покоління українок Павло Зібров прославляє у своїй творчості дві матерії – «Жінки й вино», чернівчанин Іван Боднар прихиляється до пріоритетів «Жінки та спорт». І педагогічний досвід, і підприємницький утвердили власника «Пелопонеза» в такому переконанні: «Жінки – надзвичайно відповідальні і їм можна доручати будь-які справи: все обов’язково буде виконано».

Наразі в нього працює близько шести десятків людей (90% з них – жінки), і персонал стабільний: є люди, які працюють від дня відкриття фірми. «Можливо, я просто намагаюся створити їм нормальні умови, – усміхається підприємець. – Адже «особливі відносини» важливі – щоби люди йшли на роботу з бажанням».

…З гарним настроєм йшли до нього й учні – вихованці середніх шкіл №19 та №28. Чемпіонські звання й призи з міських, обласних та всеукраїнських змагань значною мірою присвячували й своєму вчителю. А шкільний колектив навіть обрав Івана Боднаря своїм директором, але потяг до заморських мандрів звабив тоді молодого вчителя фізвиховання поміняти і звання «старшого вчителя», і грамоту Міністерства освіти України на пейзажі Греції.

Та попри те, що, як твердить услід за Чеховим народний гумор, «у Греції є все», Іван Іванович повернувся до України. І до спорту. Іван Боднар – президент клубу міні-футболу «Меркурій-Чернівці», учасника чемпіонату України серед команд першої ліги. Завдяки президенту клубу, вперше в області вдалося організувати на базі фізкультурно-оздоровчого комплексу «Олімпія» збір Національної збірної України з міні-футболу. Це було 2009-го року, а вже 2010-го, вперше за багато років, був проведений міжнародний товариський матч між збірними України та Румунії на рівні національних збірних. У складі молодіжної збірної України грали троє гравців «Меркурію»!

Здоровий глузд – законам

Досвід життя та праці у світах підживив уроджену життєву активність чернівчанина. Упевненість, що власним ентузіазмом пробиваються найнеймовірніші ідеї, зробила Івана Боднаря 1988-го року наймолодшим депутатом Садгірської райради. Упродовж цього громадського навантаження він домігся відкриття дитячо-юнацької спортивної школи в Садгірському районі. Близько трьох років пішло на втілення цього проекту. Відтоді жодна спортивна школа в Чернівцях не відкрилася…

2002-го – нове обрання, на цей раз депутатом Чернівецької міськради по мажоритарному виборчому округу №53 (мікрорайон «Гравітон», вул. Руська). І знову довіра мешканців району була виправдана: завдяки наполегливості Івана Боднаря, яка знайшла підтримку і колег, і міського голови, відкрився міський культурно-просвітницький центр по вул. Руській, 222 (де нині працює художньо-музична школа та багато інших гуртків, які буквально переповнені охочими займатися тут дітьми з усього величезного мікрорайону). І знову проект унікальний, адже за часи незалежної України жодна нова художньо-музична школа в місті не вікрилася. А Боднар досі є «неформальним куратором» і цього закладу, і спортивного в Садгорі.

З 2006-го року Іван Боднар продовжує громадську діяльність, ставши депутатом Чернівецької міської ради за списками БЮТ. І, попри великий досвід спілкування з бюрократичними структурами (з різних боків барикад), досі не втратив переконання, що закони мають базуватися на здоровому глузді. Саме ця упевненість спонукала його дослідити деякі закони настільки, щоби відшукати в них те, чого, мабуть, і не закладали самі законотворці!

Нова законодавча база забороняла виділяти в межах міста ділянки під забудову на комерційній основі. Тож, коли частині міської громади Бог поклав на серце звести новий храм на вул. Сторожинецькій, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин відмовив. Згідно з чинним законодавством. А депутату Боднарю вдалося довести департаменту та юристам: церква – не комерційна організація! Отож, завдяки волі Божій, яка спонукала депутата до такого неспокою, Храм Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Сторожинецькій обласного центру – буде.

Рентабельність – це успіх!

Ці слова – замість традиційної для більшості підприємців «мантри» про «складний економічний період та кризу» – каже про свій бізнес Іван Боднар. Він зауважує, що через кризу насправді багато закладів, особливо того напрямку, в якому працює він, закриваються. Але водночас ще більше їх відкривається! Значить, криза, як і розруха (за булгаковським професором Преображенським) починається в головах!

«Як директора і як засновника підприємств, мене особливо зараз цікавить і турбує питання прийняття податкового кодексу. Оприлюднений проект не демонструє жодного кроку назустріч підприємцю. Там є тільки ускладнення і нові навантаження. Насправді ж зменшення податкового тиску дало би кожному підприємцю змогу збільшувати зарплати, і це було б шляхом до економічного зростання».

Хоча підприємець і визнає, що конкуренція у сфері громадського харчування і продовольчої торгівлі доволі значна, він не знімає з себе великого завдання: «Мій бізнес дуже важкий, бо ми найближче до людей. Але тому на нас і велика відповідальність».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *