Пишемо правдиву історію: зроби відомими своїх родичів

Життя щонайменше кожного другого рядового буковинця, якщо не всіх без винятку, може стати основою сюжету карколомного бестселера чи навіть екшена. Калейдоскоп декорацій, устроїв і настроїв, трагедій і комедій на тлі шаленого драматизму… Таким було життя наших недавніх предків. У багатьох сім’ях зберігають пам’ять про дідусів і прадідів, бабусь і пробабусь, які народилися ще за Австро-Угорщини й чия молодість пройшла у королівській Румунії, натомість усе  свідоме життя вони працювали «на благо» Радянського Союзу, а доживали віку в незалежній Україні. Унікальний край – унікальні люди. Їхні обличчя кожний з нас може знайти у фотоальбомі своєї родини, а, додавши розповідь про них, – узяти участь у проєкті «Прості обличчя непростої історії», який відтворює історію Буковини. 

Свого часу про таку унікальну можливість розповіли під час пресконференції  з нагоди старту проєкту «Прості обличчя непростої історії» Сергій Гакман – віце-президент БФ «Суспільні ресурси та ініціативи», кандидат історичних наук, заступник директора Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, Віктор Павлюк – громадський і культурний діяч, Наталія Філяк – директорка бібліотеки (ЧОУНБ) імені Михайла Івасюка та Наталія Нечаєва-Юрійчук – членкиня БФ «Суспільні ресурси та ініціативи», кандидатка історичних наук, доцентка кафедри політології та державного управління ЧНУ імені Юрія Федьковича. А реалізує цей неймовірно цікавий та захопливий проєкт Благодійний Фонд «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського Культурного Фонду у партнерстві з обласною універсальною науковою бібліотекою ім. М. Івасюка.  Мета проєкту – через звернення до родинних історій і залучення до їхнього написання якомога ширшого кола наших краян спільно відтворити регіональну історію. 

У рамках проєкту планується підготовка, організація та презентація шести фотовиставок «Прості обличчя непростої історії» у Чернівецькій, Хотинській, Кіцманській, Вижницькій, Герцаївській та Сторожинецькій територіальних громадах Чернівецької області. Світлини та історії героїв, зображених на них, будуть систематизовані та впорядковані для фотоальбому. Вже створюються спеціальний сайт і онлайнгалерея з можливістю подальшого їхнього наповнення для пожвавлення міжкультурного діалогу на рівні громади, регіону та у перспективі – всієї України. У кінцевому результаті це сприятиме активізації процесу формування української політичної ідентичності. 

Прикметно, що до збору світлин та історій активно долучаються публічні бібліотеки згаданих територіальних громад. 

Організатори також звертаються до буковинців, адже в їхніх родинах є знімки з усіх попередніх часів, занотовані спогади або ж розповіді, що передаються з покоління у покоління. Яке це потужне, свіже та правдиве джерело для істориків і наступних поколінь! Адже без минулого, як відомо, немає майбутнього. 

Для прикладу – одна з жахливо-щемних розповідей, які прозвучали під час презентації проєкту «Прості обличчя непростої історії». Належить вона директорці обласної універсальної наукової бібліотеки п. Наталії Філяк.

… Микола Кушнір народився в селі Данківці на Хотинщині голодного 1946 року. Тож і народжених тієї пори немовлят називали голодними. Бо у світ їх привели мами, яким під час вагітності бракувало їжі. Тому й народжувалася малеча вже голодною. Але з грудей бабусі п. Наталі замість молока витікала… кров. У змарнілої голодної породіллі молоко просто не вироблялося. Її кров стала джерелом життя сина. 

У ті страшні 1946-47 роки радянська влада збирала по селах немовлят, які народилися під час голоду. Тож забрали і Миколку. Його мати вже практично й ходити не могла. Та побачивши, як машина віддаляє від неї сина, – звідки тільки ті сили взялися! – кинулася за полуторкою й обігнавши її стала перед машиною. «Віддайте дитину», – гукнула. Машина зупинилася і якийсь чоловік у напіввійськовій формі жбурнув їй сина зі словами: «Дура, сама умрешь и малыша загубишь!».

– Материнська любов – це повсякденний подвиг, – завершила розповідь Наталія Філяк. 

Отже, шановні краяни, приносьте світлини з альбомів вашої родини. У бібліотеці їх оцифрують, а оригінали повернуть. Додавайте спогади та розповіді. Ваші родичі – це частина історії, зробіть їх відомими. 

Адреса: Чернівці, вул. Кобилянської, 47, обласна універсальна наукова бібіліотека.    

 

Людмила ЧЕРЕДАРИК

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *